Відео дня
Війна може закінчитися 2024 року чи триватиме до 2026-го? Інтерв'ю із Селезньовим про сценарії розвитку подій
Чиновники НАТО, які побажали не називати своїх імен, у кулуарах саміту Альянсу озвучили два суперечливі прогнози. Перший із них заявив, що вже цього року Сили оборони можуть перейти до контрнаступу, якщо Захід посилить військову підтримку нашої країни. Другий зазначив, що світу необхідно бути морально готовим до того, що війна триватиме після 2025 року, оскільки країна-агресор має справді великий ресурс.
Який із цих сценаріїв є більш правдоподібним? Не можна бути впевненим у тому, що Захід забезпечить ЗСУ всім необхідним для перемоги. Але є теоретична можливість того, що Дональд Трамп, якщо він стане президентом США, може ухвалити рішення про надання Україні військової допомоги для перемоги країни-окупанта. Умову для цього він уже озвучив. Втім санкції проти Росії недостатньо ефективні, країна-агресор активно співпрацює з "віссю зла" і вже зараз має можливість розширювати географію активних бойових дій.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Владислав Селезньов.
– Неназвані чиновники озвучили низку заяв на саміті НАТО у Вашингтоні. Перший заявив про те, що українська армія може перейти до наступу вже цього року. Головна умова для цього не лише збереження, а й посилення військової допомоги Заходу нашій країні. Другий урядовець констатував, що країна-агресор Росія здатна вести довгу війну – щонайменше ще 3-4 роки. За його оцінками, Захід має бути готовим надавати допомогу Україні навіть після 2025 року. Чи вважаєте ви, що війну можна закінчити вже цього року, якщо Захід постарається і дасть нам усе, що для цього потрібно? Чи все-таки не вдасться поставити крапку 2024 року, передусім за рахунок військових можливостей Росії?
– По-перше, Захід не постарається і не дасть нам достатньої кількості озброєння, щоб ми могли організувати та провести контрнаступальну кампанію. Ми маємо великий досвід комунікації з нашими західними партнерами, з якого можна зробити два висновки. Міністр оборони України Умєров стверджує, що лише половина того, що нам обіцяють західні партнери, надходить до нашої країни для Сил оборони. Всі інші контракти та обсяги постачання не виконуються. По-друге, це заява президента Зеленського, який говорить про те, що за деякими позиціями дискусія щодо передачі того чи іншого озброєння триває протягом 12 місяців.
Скажіть, що зараз заважає нашим американським партнерам дати нам добро на використання ракет по території РФ на відстані до 300 кілометрів, щоб гарантовано знищувати на військових аеродромах російські літаки-носії керованих авіабомб? У принципі, нічого. Рівень ескалації і так зашкалює, тому відмовки американців про те, що це може призвести до наступного етапу ескалації, не витримують жодної критики.
Водночас ми постійно перебуваємо у зоні ураження. Минулої доби (9 липня. – Ред.) керовані авіабомби у кількості 96 штук прилетіли як на позиції наших захисників, так і на голови мирних громадян нашої країни в українському прикордонні на прифронтових територіях.
Тому я думаю, що заяви неназваних чиновників від НАТО – це нещира позиція, яка аж ніяк не відображає реального стану справ у межах військово-технічного співробітництва між Україною та учасниками, зокрема клубу "Рамштайн+".
Припустимо, що трапилося диво: Селезньов неймовірно помилився і Захід передав нам усю необхідну зброю у відповідних обсягах. Але для використання цієї зброї потрібна ще достатня кількість особового складу, а для цього необхідно далі проводити мобілізаційні заходи. Але це лише початок процесу. Далі вступають у процес наші навчальні центри та полігони, де мобілізованих необхідно готувати, проводити бойове злагодження, забезпечувати їх усім необхідним тощо. Скільки часу це може забрати? Думаю, питання може стояти про термін до пів року.
Враховуючи, що зараз українська армія перебуває у стратегічній обороні та де-факто на всіх ділянках фронту, крім деяких ділянок на півночі Харківської області, саме російська армія володіє ініціативою, говорити про таку швидку трансформацію та готовність української армії до проведення контрнаступу безвідповідально. У нас ані ресурсів, ані озброєнь, техніки та боєприпасів.
Щодо можливостей РФ, то справді неодноразово звучали повідомлення про те, що щонайменше до 2026 року Росія має запаси озброєнь і техніки, які залишилися у спадок від Радянського Союзу. Плюс працює російський ВПК. А це означає, що базові потреби російської окупаційної армії уряд РФ здатний закривати.
Зверніть увагу: більше 9 місяців триває активна наступальна кампанія російської армії, але говорити про те, що вона видихнулася, що інтенсивність ведення бойових дій знизилася, не доводиться. На додачу до тих ділянок фронту на сході, про які ми постійно говорили, – Сіверський, Краматорський, Покровський та Курахівський напрямки – додалося ще два. Дуже активні бойові дії йдуть на Торецькому напрямку, противник активізується і на Куп'янському напрямку.
Якби у противника не було ресурсів, він би точно не збільшував кількості ділянок фронту, де відбуваються активні бойові зіткнення. Виходить, ресурси є.
Щодо часових показників, то тут є дуже багато факторів. Це і ефективність санкційної політики щодо РФ, яка не стовідсотково ефективна, це й можливості РФ шукати ресурси по всьому світу, зокрема збирати та викуповувати їх у країнах, яким свого часу продавав Союз, а пізніше РФ. Це і колаборація з деякими країнами "вісі зла".
Так, уряд Ісламської республіки Іран збільшує промислові майданчики для балістичних ракет і дронів на своїй території. А це означає, що дронів у росіян точно не поменшає. Північна Корея передає озброєння, техніку та боєприпаси, у перспективі йдеться про передачу людських ресурсів, про військово-технічні та саперні підрозділи.
Тому я не був би категоричним у тому, що тільки до 2026 року в РФ будуть ресурси.
Кандидат у президенти США Дональд Трамп говорить про те, що якщо Путін не буде готовий до переговорного треку з Україною, він передасть величезну кількість техніки та озброєнь для української армії, щоб вона гарантовано перемогла. Тоді цілком імовірно, що кейс 2026 року буде неактуальним, оскільки втрати російської армії кратно зростуть, зокрема якщо у нас будуть ресурси, що дозволяють у межах превентивної діяльності знищувати ворожі сили та засоби, стратегічні літаки, у місцях їх базування – на аеродромах "Ахтубінськ", "Енгельс", "Оленья".
Але поки що це лише припущення. Неможливо прогнозувати російські запаси, не знаючи з якою інтенсивністю Росія використовуватиме ці запаси і втрачатиме в рамках бойової роботи українських Сил оборони.
– Президент Зеленський, виступаючи у Вашингтоні, заявив, що "проблема з F-16 полягає в кількості та датах". За його словами, у ситуації, коли ворог застосовує проти України 300 літаків, нашій країні необхідно не 20 і навіть не 30, а 128 F-16. Одночасно він сказав і про потребу в системах Patriot. Якби у нас були ці 128 F-16, чи можна було б краще захистити і Київ, й інші регіони?
– Ключовий фактор, який впливає на ситуацію на полі бою, – це наявність ресурсів. Власне президент озвучив проблему, з якою ми стикаємося. Навіть з урахуванням обіцяних систем ППО Patriot цього буде недостатньо.
Трохи статистики. Приблизно місяць тому активно йшлося про те, що щоб ефективно закрити небо над Україною, потрібно сім батарей Patriot. З того часу ми отримали одну батарею від уряду США. Зараз у межах нью-йоркського саміту йдеться про передачу ще п'яти батарей Patriot, але не зрозуміло, була включена та сама батарея від США чи ні. Але в будь-якому разі в сумі це шість, а не сім, які мінімально потрібні Україні, аби надійно закрити небо над нашою країною.
Щодо прильотів по об'єктах на території Києва, то очевидно, що ворог до цього системно та методично вивчав можливості ППО нашої країни та знайшов певні діри. У Києві удар був по одному з важливих об'єктів української оборонної промисловості. Те, що там трапилося, щонайменше п'ять прильотів, свідчить про те, що противник ретельно готував цю ракетну атаку з метою гарантованого знищення виробничих потужностей.
До цього був приліт по ще одному об'єкту на території міста Дніпро, який також задіяний у забезпеченні потреб української армії у дуже болючих для противника елементах. Тому думаю, що противник діяв максимально раціонально.
Використовуючи слабкі місця в нашій обороні, він використовував і особливості застосування ракетної техніки, запускаючи її на наднизьких висотах, що створює вкрай складні умови для їхнього знищення. Про це говорив колишній речник командування Повітряних сил полковник Юрій Ігнат.
Висновок такий: не слід недооцінювати противника, він адаптується, зокрема й до наших дій. Він шукає будь-які можливості, щоб обхитрити наших операторів систем ППО, щоб його удари були максимально ефективними. І ми повинні розуміти, що у противника все ще вистачає ресурсів для того, щоб здійснювати масовані ракетні атаки.
Дискусії про те, що противник не має ресурсу для використання ракет морського базування типу "Калібр", не відповідають дійсності. Навпаки, вперше за довгий час кількість "Калібрів" була більшою, ніж кількість ракет, які запускалися зі стратегічних бомбардувальників.
Система ППО – це один із факторів, який посилює наші бойові можливості, але другий, не менш важливий, фактор – це отримання нами можливостей превентивної діяльності із знищення ворожих носіїв крилатих та балістичних ракет. Йдеться про пускові установки "Іскандер", про бойові кораблі-носії "Калібрів", про стратегічні бомбардувальники-носії ракет типу Х-101, Х-55 і Х-555.