Війна може закінчитися вже у лютому: генерал Романенко назвав причину

Різдвяне перемир'я, яке запропонував президент Угорщини Віктор Орбан і яке підтримав обраний президент США Дональд Трамп, навряд чи відбудеться. Максимум, на що можна розраховувати, – обмін військовополоненими. Це буде тією "кісткою", яку глава Кремля Володимир Путін може кинути світовій громадськості, аби приміряти імідж миротворця.

Відео дня

Проте після дня інавгурації Трампа, 20 січня, ворожа армія може суттєво знизити темп, а в лютому чи березні бойові дії можуть повністю припинитися, якщо розпочнуться переговори між Росією та Україною. Подальший сценарій залежатиме від цих переговорів. Але з великою ймовірністю можна припустити, що після періоду миру Путін розпочне третю фазу своєї загарбницької війни.

Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– В оперативно-стратегічному угрупованні "Хортиця" припустили, що через критичну потребу в особовому складі російська окупаційна армія може використовувати на сході України північнокорейських солдатів. Чи припускаєте ви такий варіант розвитку подій?

– У принципі, так. Путін може піти й на це. Аби заводити північних корейців на Курщину, він мав формальні підстави – договір про взаємний захист між Росією та КНДР (Договір про всеосяжне стратегічне партнерство між РФ та КНДР. – Ред.). Але реакція на цей крок була вкрай негативною, причому як американців, так і союзників Росії, оскільки у війну фактично заводиться ще одна ядерна держава – Північна Корея. Таким чином, воює Росія, підтягнулася ядерна Північна Корея, а за спиною стоять ядерні держави – Китай та Іран, який має ядерну зброю, але поки що не масштабував її.

Згодом хвиля невдоволення зменшилася, тому Путін вирішив таки використати північнокорейців у Курській області. Причому, щоб застосування цих військ було ефективним, їх заводять не бригадами чи дивізіями, а окремими підрозділами, побатальйонно. Звичайно, є проблеми із системою управління, тому вони там обстріляли кадировців і навіть нібито вбили вісьмох (за інформацією Головного управління розвідки, північнокорейці на Курщині, не зорієнтувавшись, відкрили "дружній вогонь" по автомобілю із чеченськими бійцями. – Ред.).

Але загалом війська КНДР досить ефективні. Вони мають дуже хорошу підготовку, вони знають радянське та російське озброєння. Нове – це активне застосування дронів, ведення бойових дій в умовах масового застосування нашої артилерії, але це їх не зупиняє. Там дуже жорстка дисципліна. Вони йдуть уперед, якщо хтось падає, йому не допомагають і не надають допомоги. Підрозділ продовжує виконання завдання, а за ними йдуть ті, хто забирає поранених. Ось такий жорсткий підхід. Окрім того, вони мають певну мотивацію. Забезпечення цих солдатів значно краще, ніж у КНДР.

Тож Путін уже провів випробування з військами КНДР. Спочатку провів їхню підготовку, потім застосував у бойових діях. Якщо все пройде добре, можливо, збільшуватимуть контингент, запроваджуватимуть додаткові війська.

Але оскільки пріоритет Кремля – реалізація планів на східному фронті в Україні, захоплення Донецької та Луганської областей в адміністративних межах, використання "вікна можливостей" – Путін може піти на це. Але якщо війська КНДР з'являться в Україні, то це буде вже не участь у захисті території РФ, а у загарбницьких діях на території іншої держави.

Але Путін поки що вагається. Можливо, корейці вже з'являлися на окупованих територіях України на початку, коли їх тільки-но заводили. Але потім інформацію про це швидко прибрали, оскільки це могло призвести до глобальних втрат для Росії, зокрема іміджевих.

Але час спливає, світ адаптується до таких умов, а Путіну треба використовувати це "вікно можливостей", фактично вкотре подароване США, по максимуму. Тільки зараз США прокинулися, почали надавати озброєння, гроші та інше, проте час минув, і тепер ми змушені виходити з цієї важкої ситуації, а не тоді, коли ми були на піку наприкінці 2022-го – на початку 2023 року.

– Справді, ворог суттєво активізувався і намагається досягти якнайбільше, мабуть, до дати інавгурації Трампа. Водночас президент Угорщини Орбан запропонував влаштувати різдвяне перемир'я. Як я розумію, виходячи з того, що ви сказали, сьогодні Путіну не потрібне таке перемир'я?

– Так, загалом йому це не потрібно. Це розуміє й оточення Трампа. Однак і Трамп, і Орбан досягають своєї мети. Зокрема, Трампу потрібний слухняний президент Угорщини. Тому це була подача не так з боку США, як від Орбана, аби посилити його позиції в Європі, хоча ймовірність такого перемир'я вкрай мала.

Для цього потрібна не просто пропозиція від Орбана, який залежить від багатьох – і від Трампа, і від Китаю, і від Росії. Але думаю, що у кращому випадку ця ініціатива зведеться до обміну військовополоненими. Путін може кинути "кістку" світовій громадськості, щоб на певний час одягти тогу миротворця.

Для організації перемир'я потрібно безліч погоджень – США, Європи, України, Росії. Але з погляду управління авторитарні режими ефективніші, ніж демократичні, особливо під час війни. Путін це знає та користується. Поки пройдуть узгодження, він реалізує свої плани.

– Чи вважаєте ви, що за місяць, після інавгурації Трампа, можна очікувати на істотне зниження активності ворога? Адже виглядає так, що інтенсифікація дій російської армії приурочена все ж таки до дати 20 січня.

– Так, така можливість є. Але не має бути ілюзій. Ми бачили, що відразу після виборів Трамп не розв'язав питання з війною. Власне, мало хто у це вірив із серйозних політиків та експертів. І цього, звичайно, не сталося. І, на мою думку, навряд чи станеться повною мірою після 20 січня.

Але так чи інакше до весни – це більш песимістичний прогноз, – або в лютому, до березня – відбудеться призупинення ведення бойових дій.

– Повне призупинення?

– Зупинення на час переговорів. А там – як підуть переговори. Мета для нас, України – використати можливість призупинення бойових дій, а не укладання миру на капітуляційних умовах Росії. Але нам потрібна пауза, щоб переформатуватися, набратися сил, разом із союзниками працювати дипломатичними засобами та одночасно підвищувати свій військовий потенціал, оскільки дуже можливий третій етап цієї війни.

Тому що, допоки Росія не досягне своєї мети або не розвалиться, вона продовжуватиме намагатися реалізувати свої імперські амбіції щодо України.