Блог | Війна Росія - НАТО може початися на три роки раніше, ніж планувалося
Противаги російській агресії
У Москві існує значна незадоволеність після завершення щорічного Всесвітнього економічного форуму у Давосі. У Кремлі робився розрахунок на рознесення Трампом усієї системи євроатлантичної солідарності та загалом розвал усього західного блоку. Варто визнати наявність суттєвих суперечностей усередині держав Західного співтовариства, як по лінії США-ЄС, так і між окремими країнами-членами ЄС.
Новітній тренд полягає в тому, що європейці чим далі, тим ближче зміщують у часі терміни ймовірного прямого військового зіткнення з Москвою. Згідно з новими тривожними оцінками вже протягом найближчих 12 місяців РФ здатна напасти на країни Балтії, які вважає проблемою для контролю над Балтійським морем. Напад може бути як на Литву заради контролю над Сувалкським коридором, так і на Естонію через її морські порти. Латвії також варто напружитися, враховуючи кількість російської діаспори в країні. Виходить війна Росія - НАТО може початися на 3 роки раніше, ніж планувалося, і до укладення Путіним мирної угоди щодо України.
Схоже саме тому генерал ГРУ Костюков того тижня дав коментар Зарубіну, який закінчив фразою "всі все розуміють". Росія і Україна не хочуть сваритися з Трампом, тому доводиться вести, фактично імітувати переговори. Гірше від цього не буде точно, тому чому б і ні, однак результат навряд чи буде субстантивним. Мир для Європи на її українському фланзі може так і не настати, і якщо Путін відчує слабкість, і ефекти посилення американського ізоляціонізму, то йому не важко буде розширити фронт ще одним театром на Балтиці. Тут ставка робитиметься на раптовість і бліц-криг. Російські генерали замість "Київ за три дні" готують "столиця балтійської країни Ікс за три дні". Це, на жаль, уже не військова фантастика.
Що ж може злякати російського агресора. Насамперед рішучість у протидії всьому спектру його зловмисних дій. Як явних, так і підривних. Путін грає на розбіжностях, на невпевненості, на затримках.
Якщо розглянути російський політичний дискурс за січень 2026 року, то російська пропаганда колосальну ставку робила на реальне вторгнення США в Гренландію, її відібрання в Данії та анексію. Проводилися прямі паралелі з Кримом та іншими військовими захопленнями російських імперіалістів. Але на Путіна чекало велике розчарування, коли відбулося зменшення тертя навколо Гренландії. Генсек НАТО Рютте виступив слушним посередником між Вашингтоном і Копенгагеном. Настала розрядка після Давоса, і тепер на столі замість конфронтації і тарифних воєн цивілізовані переговори про ревізію угоди 1951 року про Гренландію, заради відновлення позицій США на острові, але в рамках правових механізмів. США, реалізуючи спільну оборону Арктики, отримають нові бази в Гренландії для протидії загрозам Китаю і Росії в регіоні. Ба більше, держави-члени НАТО збільшать внески для фінансування безпеки в Арктичному регіоні. Для Росії, виходить, потрібно буде посилити свою військову присутність на величезному і важкодоступному просторі, витрачаючи мільярди доларів дефіцитних коштів на охорону своїх інтересів у Заполяр'ї.
Водночас чистки у вищих військових ешелонах влади в Китаї, падіння всемогутнього генерала Чжан Юся і перехід армії під контроль некомпетентного у військовому плані, як і Путін, лідера Сі Цзіньпіна, послаблюють Китай і підривають надії РФ на серйозну співпрацю з Пекіном. Імовірно, китайці все більше концентруватимуться на Тайвані, а отже, Путіну доведеться коригувати плани щодо війни в Україні та вторгнення в Європу. Сильною перешкодою для агресії РФ стане нова логіка оборонних дій малих і середніх країн Європи. Замість 100% надій на всесилля НАТО вони переходять на рейки принципового прагматизму, змінної геометрії у сфері безпеки, ситуативних оборонних союзів. Безумовно всі зазначені моменти є сукупно суттєвою противагою агресивним задумам Кремля.
