Військовий експерт Мельник: Кремль має новий рубіж в Україні та програму-мінімум. Інтерв’ю
Кремль не встигає юридично оформити "приєднання" до РФ окупованих територій України, як це було з Кримом, до єдиного дня голосування 11 вересня. Більше того, до цієї дати він може втратити частину захопленого півдня країни. Проте рубежі, які Кремль ставив перед собою ще 2014 року, залишаються "програмою-мінімумом".
Зважаючи на нові погрози російського МЗС через перспективу надання Україні далекобійної зброї, Кремль розглядає західний кордон нашої країни як свій наступний рубіж. Але перелом у війні вимусить ворога зробити "жест доброї волі" та спочатку повернутися на лінії розмежування, а згодом вийти з окупованих Донбасу і Криму.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.
– У посольстві США в Україні заявили, що знають, яким буде наступний крок агресора – спроба незаконної анексії тимчасово окупованих територій. Там попередили Кремль, що в такому разі Росія отримає швидку відповідь. На вашу думку, чи дійсно саме таким буде наступний крок агресора?
– На мій погляд, за цією заявою стоїть намір США утримати Росію від ще одного кроку, ще однієї критичної помилки російського керівництва, від ще однієї "многоходовочки" з анексії нових українських територій.
Якщо говорити про можливі практичні заходи Сполучених Штатів, то, знаючи всі ті санкції, які вже були ухвалені, важко уявити собі, що ще США можуть зробити такого, чого вони ще не зробили.
– А щодо наступного кроку? Які плани ставить перед собою агресор на найближчу і на далеку перспективу?
– Якщо ми говоримо про плани стосовно вже окупованих територій Херсонської й частково Запорізької області, то тут вони абсолютно очевидні: використати час до єдиного дня голосування 11 вересня, щоб зробити хоча б видимість дотримання власних російських законів.
Там є певна процедура. Власне, це кримський сценарій. Так званий референдум, потім звернення тощо. Окрім організаційного ресурсу, це потребує ще й часового ресурсу. За оцінками виглядає так, що Росія до 11 вересня точно не встигає цього зробити.
Плюс до цього додається ще один фактор. Не факт, що Росія зможе зберегти контроль над Херсоном аж до 11 вересня.
– А що стосується територій, які не окуповані? Які плани ворога? Адже ми бачимо, що наступ фактично зупинений.
– Можна згадати слова Путіна. Кілька років тому він пожартував. Коли школяр поставив йому запитання стосовно кордонів Росії, він сказав: "Россия нигде не заканчивается". Це загальний меседж щодо російської загарбницької політики, зокрема, стосовно сьогодення.
Росія зупиниться там, де її зупинять.
Якщо повернутися до 2014 року, то перший російський план носив кодову назву "Підкова". Тобто вже тоді був намір гібридними методами, без відкритого військового втручання, захопити територію України від Харківської області аж до Придністров’я.
Тобто в 2014-2015 році був створений плацдарм. Зараз, коли їх зупинили на межі Миколаївської і Одеської області, коли у Харківській області успіх лише частковий, рубежі 2014 року залишаються програмою-мінімумом для Росії.
Лавров озвучив погрозу: Україні дають далекобійну зброю і Росія вимушена відсувати далі цю буферну зону. Якщо керуватися його логікою, то наступний рубіж має бути західний кордон України. Це те, куди Росія дивиться зараз.
– У США повідомили, що обидві партії Конгресу підтримують передачу Україні ракет великої дальності до 300 кілометрів для РСЗВ HIMARS – ATACMS. Якщо найближчим часом українська армія отримає такі ракети, чи можемо очікувати на перелом у війні?
– Це комплекс. Думаю, кілька переломних етапів вже відбулося. Зараз у зв’язку з доволі ефективним використанням західних зразків зброї, думаю, можна говорити про черговий переломний етап. Зараз триває процес.
Чим більше в України буде можливостей підривати здатність Росії спочатку до наступальних дій, потім до активної оборони, тим ближче буде справжній переломний момент війни, коли Росія змушена буде проявити "жест доброї волі". Настільки широкий, щоб вийти спочатку на межі лінії розмежування, а потім у перспективі щонайменше звільнити континентальну частину України. А тоді настане момент, коли можна буде предметно говорити про деокупацію Криму.