Якщо ворог захопить "пояс фортець", він отримає великі перспективи. Інтерв’ю з генералом Романенком

Російська окупаційна армія де-факто просувається територією України з жовтня 2023 року. Попри те, що темпи цього просування часто є низькими, Силам оборони досі не вдалося його зупинити. Проблему можна вирішити протягом кількох місяців лише за умови дотримання кількох умов, головна з яких – укомплектування підрозділів особовим складом.

Ворог постійно шукає й знаходить способи залучати до своїх військ додаткові сили. Водночас у Україні з мобілізацією все як і раніше: її ефективність залишає бажати кращого. У чому причина? У тому, що мобілізацію доручено структурі, яка не призначена для цього – Сухопутним військам. ТЦК повинні підпорядковуватися, як мінімум, Міністерству оборони, оскільки мобілізація – це функція держави.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– В Інституті вивчення війни (ISW) дійшли висновку, що українські Сили оборони зуміли перехопити ініціативу в районі "поясу фортець" – Слов’янсько-Краматорської агломерації та зірвати плани Кремля щодо її оточення. Водночас ми бачимо, що вкотре посилився політичний тиск з боку США на керівництво України з метою змусити нашу країну здати неокуповані території Донецької області без бою. На вашу думку, чи маємо ми можливість зберегти ці території під контролем? Чим обернулася б їхня здача?

– Подивіться на позицію росіян. Навіть у разі, якщо вони візьмуть під контроль усю Донецьку область або ми передамо її, ультиматуми все одно лунатимуть. Ми взагалі не повинні звертати погляд у бік НАТО, ми не можемо вступати ні в які оборонні альянси – і далі за текстом. Тому вірити ні Путіну, ні Трампу немає сенсу.

Трампу у зв’язку з виборчим процесом у США необхідно швидко вирішити питання війни в Україні. Цей процес дуже впливає на нього. Але ціни на нафту підняли не ми. Цей самий Трамп потрапив у халепу на Близькому Сході. Але Трамп заявляє, що це зробила Україна, бо завдає ударів по російських НПЗ. Тому оцінка Трампа є цілком кон’юнктурною та по-своєму цинічною, і ніяких ілюзій з цього приводу плекати не слід.

Щодо ситуації на північному сході України, то супротивник наступає в районі Лиману, з півдня від Покровська на Добропілля, а зі сходу – на Краматорськ. Від лінії бойового зіткнення до Краматорська та до Слов’янська – 16 км, вони вже обстрілюють ці міста артилерією, не кажучи вже про керовані авіаційні бомби та дрони.

Коли в Лимані Сили оборони покращили ситуацію, це означало послаблення тиску, однак це завдання вирішувалося протягом щонайменше чотирьох місяців. Чому? Тому що у нас немає військовослужбовців, особового складу, мобілізація не здійснюється, і ситуація дуже складна.

А у росіян, навіть попри те, що вони наступають і несуть великі втрати, все одно набирають людей, зокрема іноземців. Тому сказати, що ми щось істотно покращили, не можна. Є активна оборона, і то лише на окремих напрямках – на Олександрівському, на окремих ділянках на Запорізькому напрямку, у Святогорську, у Кам’янському.

Але противник продовжує наступ на той самий Слов’янськ зі сходу. На Лиманському напрямку ми покращили ситуацію, але зі сходу вони просуваються – Рай-Олександрівка, Миколаївка тощо. По Краматорську теж б’ють. Ситуація суттєво не покращується.

По Сумах вже б’ють так, що залізничне сполучення припинили. Як і раніше, цей напрямок називають Покровським, але Покровськ, як і Мирноград, перебуває під контролем росіян. Противник наступає у бік Добропілля. Тому ситуацію треба оцінювати не оптимістично, а об’єктивно і не показувати її кращою, ніж вона є.

– Командир "Азова" Денис "Редіс" Прокопенко заявив, що ближче до приходу зими Росія може спробувати, завдяки своїм сформованим мобілізаційним резервам, створити так звану буферну зону на Чернігівщині та Сумщині. Чи допускаєте ви таке? Чи є у ворога для цього ресурси?

– Наразі вони формують буферну зону, яку Путін називає "санітарною", на Харківщині та Сумщині, тому ситуація там непроста. Щоб зробити щось подібне на Чернігівщині, у них поки що недостатньо сил. Крім того, тут більше "кіл-зон". При спробі завести щось механізоване – бронетранспортери, бронеавтомобілі, не кажучи вже про танки, – все це, як правило, спалюється в цій "кіл-зоні" нашими дронами. Тому ворог застосовує невеликі інфільтраційні групи, але для досягнення істотного результату таких груп має бути багато. На це сил не вистачає.

Противник веде активні дії в Запорізькій області в напрямку Оріхова, намагається знову відбити Степногорськ. Там половина міста контролюється ними, половина – нами. Одночасно наші війська відбили Каменське. Кажуть, що практично всю територію, яку вони захопили, ми потім відбиваємо в контратаках. Але питання в тому, що супротивник націлений, насамперед, на знакові міста, такі як Покровськ і Мирноград, які вже зайняті, а до цього – Сіверськ. Що стосується населених пунктів, які ми звільнили – називають цифру 24 – то вони дещо іншого характеру, хоча теж дуже потрібні й важливі. Нам потрібно деокупувати все.

Якщо говорити про "пояс фортець", то найбільші міста тут – Краматорськ і Слов’янськ. Противник уже наблизився на відстань 16 км до цих двох міст. Ось це серйозні міста. Якщо їх захопити, то з’являться відповідні перспективи.

– Командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький заявив, що Росія не зможе досягти стратегічних цілей у війні з Україною найближчим часом, а навесні наступного року перед Кремлем постане питання про доцільність продовження війни і з’явиться "вікно можливостей" для реальних мирних переговорів. Чи згодні ви з такими оцінками?

– Якщо їм вдасться захопити Слов’янськ і Краматорськ, то цим вони досягнуть серйозного рівня. Нагадаю, що терміни виконання тих завдань, які перед ними ставив Путін щодо захоплення всієї Донецької області, постійно відсуваються.

Це завдання мало бути виконане минулого року, потім цього року, але півроку вже минуло, а тепер термін перенесено на кінець року або на початок наступного. Тому, якщо противник захопить ці населені пункти, то це вже серйозно.

З чотирьох областей ("приєднаних" до Росії. – Ред.) Луганську вже захопили. Якщо захоплять ще й Донецьку, то залишаться Херсонська та Запорізька. Херсонська – досить складна. Але, накопичивши ресурси, можна наступати вже по високому правому березі. Форсувати Дніпро, звичайно, складно, але якщо до цього часу захопити великі населені пункти, плюс ще й частину Запорізької області, то для супротивника відкривається досить багато перспектив. Одночасно в Росії накопичуються проблеми в економіці, у промисловості. Тому для нас важливо працювати в цьому напрямку.

Якщо Білецький має на увазі ситуацію на фронтах, то якщо дивитися в очі об’єктивним реаліям, то з кінця 2023 року, коли ми вичерпали свої стратегічні ресурси, оскільки наступали на чотирьох напрямках, тоді як ресурсів вистачало лише на один – росіяни розпочали стратегічну наступальну операцію. Вони досі просуваються нашою територією, захоплюють її, і ми не можемо їх зупинити. Це стратегічне досягнення саме по собі.

Є надія, що їм не вдасться суттєво просунутися в Донецькій області цього року. На Лимані ситуація покращується. Але загалом вони все одно просуваються. У нас є перспективи зупинити їхній наступ наступного року, але за умови, що союзники нададуть нам серйозну допомогу, якщо ми налагодимо свою балістику та організуємо протибалістичні зенітні ракетні комплекси.

Отже, є ще багато чинників, які впливають на перспективу. А у них ресурси вже є, їм вистачає людей. Якщо вони ще й оголосять мобілізацію на 600 тисяч – 300 тисяч цього року і 300 тисяч наступного, – то вони отримають перевагу. У нашій же мобілізації суттєво нічого не змінюється, хоча про це багато говорять.

По суті, ТЦК треба передати у підпорядкування структурі не нижче рівня Міністерства оборони. Зараз же питаннями мобілізації займається командування Сухопутних військ. Цим має займатися прем'єр, а стратегічно – президент, тому що прем'єр знає людські ресурси в наших галузях, знає, звідки на війну можна брати людей, тоді як Сухопутні війська від цього далекі.

Взагалі це функціональне завдання держави, а військові отримують людей, озброєння, техніку, боєприпаси, навчають і потім застосовують для виконання завдань, які ставить керівництво країни. Але мобілізація – це функція держави. Те, що цю функцію перекладають на інші структури, аби зняти з себе відповідальність, – це порушення нашого законодавства.

"Бусифікація" тому й виникла, що цим займалося командування Сухопутних військ. Сирський, будучи командувачем Сухопутних військ, проводив операції – Київську, Харківську, Херсонську – і заодно займався мобілізацією. Чи міг він це раціонально здійснювати? Звісно, ні. Тому й хапали людей, бо треба було набирати не менше 30 тисяч осіб на місяць.

І почалася боротьба. Зараз усі сподіваються, що станеться диво. Не станеться. Щось істотне з нічого виникнути не може. Це об’єктивні закони природи, а тим більше підготовки до ведення війни.