Військовий експерт Мельник: втеча окупантів зі Зміїного – успіх ЗСУ, ризики для України зменшилися. Інтерв'ю

Російські окупанти пішли з українського острова Зміїний. Це було не "жестом доброї волі", а вимушеним кроком. Так само, як свого часу вимушено ворог пішов із Київщини та Чернігівщини. Це значно знижує ризики для України.

Відео дня

Наразі самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко опинився у ситуації, коли зовнішня агресія може бути прийнятним виходом. Імовірність вторгнення в Україну чи в Литву доволі низька, але, зважаючи на нелогічні дії "візаві" Лукашенка, глави Кремля Володимира Путіна, не виключений жодний сценарій.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– Як ви оцінюєте версії про те, що Лукашенко може використати свою армію не на українському, а на інших напрямках, зокрема проти Литви?

– Давайте почнемо з того, що, намагаючись передбачити сценарії, ми повинні не забувати, що події принаймні останніх чотирьох місяців мали навчити нас тому, що багато з того, що видається нелогічним, неймовірним, контрпродуктивним для самого Путіна, ним було вчинено.

Зазвичай це оцінюється як стратегічні прорахунки, але в нього абсолютно своя логіка, яка, вочевидь, не узгоджується зі здоровим глуздом. Тому всі наші оцінки та прогнози повинні сприйматись через цю призму. Ми повинні бути готовими до непередбачуваної лінії поведінки.

Чи можлива сьогодні агресія з боку Білорусі? Один з аргументів на користь позитивної відповіді свідчить про те, що режими, подібні до режиму Лукашенка, зазвичай у певний момент постають перед вибором. Виникає ситуація, коли ризики для режиму загострюються.

І тут є два більш-менш дієвих інструменти. Перший – внутрішні репресії, другий – зовнішня агресія, створення зовнішнього ворога. Ці інструменти можуть використовувати в комплексі або послідовно, коли, наприклад, вичерпуються можливості внутрішніх репресій.

У Лукашенка зараз саме така ситуація. Тому очевидно, що він може вдатися до зовнішньої агресії, принаймні на рівні риторики. Це вже відбувається доволі довго. Зважаючи на рівень незалежності Лукашенка, все одно він продовжує загравати з Путіним і уникати того, на що той його штовхає.

Очевидно, що Білорусь не має достатньо сил для того, щоб розвинути якісь більш-менш помітні успіхи у війні проти України без суттєвої підтримки Росії. Лукашенко не може не розуміти цього. Очевидно, він розуміє, що подібні акції можуть призвести до протилежного ефекту в самій Білорусі, враховуючи, що суспільство, зокрема й військове середовище, не підтримують ідею війни з Україною.

Якщо ми будемо розглядати інший напрямок, наприклад, Литву, то це досить суїцидальне рішення, насамперед для Білорусі. Одна справа, коли це стосується Росії. Тоді НАТО постане перед дуже складною дилемою, наскільки потужною має бути відповідь. Але Білорусь дуже вразлива стосовно імовірної відповіді з боку НАТО.

Підсумовуючи, хотів би сказати, що імовірність прямого вторгнення чи то на територію України, чи то на територію Литви є доволі низькою. Але з урахуванням застережень, про які я сказав на початку.

– Запитання щодо острова Зміїний. Ворог залишив його. Що змусило його це зробити?

– Мені здається, це повторення ситуації (можливо, у меншому масштабі), яка відбулася наприкінці березня з виходом російських військ із території Київської та Чернігівської областей. Очевидно, що це вимушений крок Росії. Ні про який "жест доброї волі" тут не йдеться.

Нову версію нещодавно озвучив Путін. Він наполягає, що із самого початку головною ціллю було звільнення Донбасу. А атака на Київ і решта – це був просто відволікаючий маневр. Росія намагається всіляко виправдати власні прорахунки і власні втрати.

Острів Зміїний – це невеликий об’єкт за площею, але він має надзвичайно важливе стратегічне значення. Я б розцінював це як ознаку успіху українських Збройних сил.

– Як це змінить розстановку сил у Чорноморському регіоні?

– Наразі це не вирішує проблему блокування північно-західної частини Чорного моря, оскільки вона залишається під контролем Росії. Чорноморський флот усе ще здатний контролювати акваторію, яка прилягає до України.

Були спроби розмістити на острові Зміїний системи протиповітряної оборони, системи спостереження. Отже, очевидно, що нейтралізація цієї загрози, так само як і знищення "вишок Бойка", які, по суті, теж були військовими об’єктами, суттєво знижує ризики для України, зокрема висадки десанту чи перешкоджання протидії України Чорноморському флоту.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!