Військовий експерт Мельник: Путін готує ескалацію, "референдуми" ставлять питання про ядерну зброю. Інтерв’ю

4 хвилини
58,6 т.
Військовий експерт Мельник: Путін готує ескалацію, 'референдуми' ставлять питання про ядерну зброю. Інтерв’ю

Мобілізація, оголошена в Росії, була кроком відчаю для Кремля, вибір рішень в якого стає дедалі меншим. Збільшення "живої сили" армії окупанта напевно призведе до ескалації на фронті, але не дозволить агресору змінити стратегічний баланс, що склався.

Відео дня

Псевдореферендуми на окупованих українських територіях та подальше "приєднання" до РФ українських земель, за задумом Кремля, мають дати підстави загарбнику на їхній "захист" від "агресора" – України, зокрема за допомогою превентивного ядерного удару. На ці загрози варто зважати, але США вже передають кремлівському диктатору Володимиру Путіну закриті сигнали про наслідки подібних дій.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– Ватажок "ДНР" Пушилін заявив, що після проведення так званих референдумів на зайнятих територіях окупанти перейдуть до нової фази бойових дій. За вашими оцінками, чи можуть бути суттєві зрушення в тактиці та стратегії ворога після "референдумів"?

– Відповідь – так. Але на рівні риторики. Ми вимушені оцінювати заяви Пушиліна та йому подібних, оскільки іноді вони уповноважені передавати якісь меседжі Кремля.

Якщо говорити про практичний бік справи, то проведення псевдореферендумів, очікування наступних дії Росії щодо "приєднання" цих територій до РФ мають дві цілі. Перша і найголовніша – це сигнал для внутрішньої публіки. До цієї публіки належить і населення, яке залишилося на окупованих територіях ОРДЛО.

Друга мета – це намагання переконати, насамперед – західних партнерів України, що подібні рішення якось повинні змінити їхнє ставлення до того, що відбувається. Начебто це стає територією Росії, і тоді Росія має право оголошувати Україну агресором, а їхня агресія з того моменту повинна розглядатися як оборона.

Але в це не вірять навіть члени СНД, ОДКБ – навіть ті, на кого Росія теоретично могла б покластися. Вони також цього не визнають.

Тому, враховуючи все це, ці "референдуми" не принесуть жодної переваги Росії, не нададуть жодної легітимізації тим діям, які Росія вчиняє. Відповідно, найбільш критичне питання, яке зараз стоїть: чи Росія скористається присвоєним собі правом на превентивне застосування ядерної зброї. Це питання, яке наразі, мабуть, найбільше турбує. Саме в цьому Росія може вбачати інструмент зміни ситуації.

– Щодо ядерної загрози ми бачили останню заяву ексканцлерки Німеччини пані Меркель. Вона закликала європейських лідерів усе ж таки зважати на ризики застосування такої зброї. А який відсоток імовірності використання Кремлем цього останнього аргументу даєте ви?

– Я не даю подібних прогнозів. У цьому випадку я поділяю позицію Ангели Меркель, що, дійсно, на ці погрози потрібно зважати. Не можна ігнорувати і вважати: якщо ми попередили росіян, вони на це не підуть.

На це потрібно зважати, особливо враховуючи перелік стратегічних прорахунків, яких російське керівництво й Путін особисто припустилися протягом щонайменше останніх семи місяців. Допустивши таку кількість прорахунків, не можна сподіватися, що наступного разу Путін буде діяти більш раціонально. І в цьому найбільший ризик. Ніхто не може заглянути в голову Путіну, ніхто не може зрозуміти, що для нього є найголовнішим у цьому розрахунку втрат і здобутків, як далеко він може піти.

Але виходячи з цілей, які може ставити перед собою Росія, – це військові або військово-політичні демонстрації, то жодної з них вона не досягне. Через відкриті й закриті канали комунікації Росії передають ці сигнали. Ми знаємо, що говорять відкрито, й можемо здогадатися, якого типу меседжі передають закритими каналами. Насамперед, від американців.

– Ви могли б прокоментувати прогноз, який озвучив генерал США у відставці Бен Годжес. Він сказав, що вже до кінця поточного року Україна зможе вийти на позиції 23 лютого, а до середини наступного року зможе звільнити Крим.

– Я дуже уважно прислухаюся до того, що говорять генерал Бен Годжес і низка інших американських колишніх високопосадовців чи військових, тому що чинні, як правило, роблять досить обережні заяви. Хотів би нагадати, що Бен Годжес був командувачем сил НАТО в Європі. Це воєначальник, який здатний охопити всю картину того, що відбувається.

Тому його заяви я б не називав прогнозами, а радше розрахунками. Очевидно, вони ґрунтуються на досить серйозних даних. Але якщо того ж Бена Годжеса почати розпитувати про деталі, то я впевнений, що він обов’язково зробить певні застереження щодо високого ступеня невизначеності, який існує в будь-якій війні.

Напевно, в нього є доволі ґрунтовні підстави, щоб робити такі розрахунки, але варто розуміти, що характерна ознака війни – великий ступінь непередбачуваності. Все може статися так, як він сказав, але може й раніше. Чи все може змінитися настільки, що Україна буде вимушена йти на важкі компроміси.

– Аналітики Bloomberg, навпаки, озвучили песимістичний для нас прогноз. Про те, що Кремль може перехопити ініціативу у війні, просунутися далі й захопити Харків та Одесу. Як ви розглядаєте саме такий розвиток подій, зокрема, зважаючи на мобілізацію в РФ?

– Моя відповідь складатиметься з двох частин. Наскільки можна взагалі довіряти подібним прогнозам? З огляду на величезну кількість факторів, які впливають на ступінь невизначеності, завжди треба бути обережним, перш ніж хапатися за прогноз, який тобі подобається, чи панікувати щодо прогнозу, який тобі не подобається. Тут можуть бути великі відхилення, особливо коли йдеться про настільки складні процеси.

Мобілізація в Росії, яка називається частковою, – це радше не продуманий крок, а крок відчаю та ознака паніки, яка панує в кремлівських вежах. Оскільки ще за тиждень до цього вони самі себе переконували в тому, що таке рішення буде контрпродуктивне. Але вони пішли на нього, і це означає, що вибір рішень у Росії вкрай обмежений.

Наслідком такого рішення однозначно може бути ескалація конфлікту, тому що в будь-якому разі – це жива сила, яка буде кидатися. Але саме це рішення не дозволить Росії змінити стратегічний баланс, який склався на сьогодні на лінії фронту.

Підсумовуючи, можна сказати, що від мобілізації для Росії буде більше шкоди, ніж користі.