Військовий експерт Мельник: Путін втратив темп наступу і хоче переговорів. Інтерв’ю

4 хвилини
67,1 т.
Військовий експерт Мельник: Путін втратив темп наступу і хоче переговорів. Інтерв’ю

Країна-агресор Росія взяла оперативну паузу у війні проти України, але зниження інтенсивності бойових дій очікувати не варто. Аби українські захисники не скористалися паузою і не перехопили ініціативу, ворог атакує інші напрямки.

Відео дня

Масовані ракетні обстріли міст та сіл України є способом психологічного тиску на українське суспільство та примушення влади розпочати переговори з Москвою. Проте це також ознака того, що наступальний потенціал армії президента РФ Володимира Путіна суттєво знизився й про нові великі захоплення вже не йдеться.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

Як рішення, яке може бути ухвалено Сенатом США про визнання Росії країною-спонсором тероризму, позначиться на війні в Україні?

– У разі визнання Росії країною-спонсором тероризму по суті нічого не зміниться в тому напряму, в якому рухаються російсько-американські відносини. Це не руйнування іміджу Росії, це черговий символічний крок, бо імідж вже відомий.

Росія у такий спосіб буде поставлена в один ряд із тим невеликим переліком країн-спонсорів тероризму, разом з Іраном, Північною Кореєю, Сирією і Кубою. Обмеження, які накладаються на країни з цього списку, Росія відсотків на 95 вже має.

Напевно, в США розуміють це. У такому разі який сенс ухвалювати таке рішення?

– Я не кажу, що воно зайве. Зараз ми говоримо про якісь умовні відсотки, які відділяють Росію від того статусу, але вони надзвичайно важливі. Причому важливі не лише в плані додаткових санкцій, які запроваджуватимуть США, але також у плані того, що називається вторинними санкціями.

Тому що з такою країною припиняється будь-яка співпраця в сфері торгівлі зброєю, постачання товарів подвійного призначення, фінансової допомоги тощо. Якщо такі рішення ухвалюють США, відповідно, всі інші країни будуть також намагатися утримуватися, щоб не наражатися на ризик вторинних санкцій.

Навряд чи цей крок можна розглядати як провокування Росії, бо загалом це для них не нове. Але вони можуть цим скористатися для реалізації кроків, які вже були задумані. Це може бути використано як привід.

Протягом всього лише 24 годин одразу кілька міст України зазнали ракетних ударів. На Донеччині зруйновано житловий будинок. Під обстріл ворога потрапив і житловий будинок у Харкові. По Миколаївщині випущено 6 ракет. Чому ворог інтенсифікує свої ракетні удари? Що буде далі?

– Я хотів би нагадати слова Путіна про те, що "всерьез мы еще не начинали". Якщо керівник Росії говорить, що те, що відбувалося протягом останніх місяців в Україні – вже не кажучи про попередні 8 років, – це не всерйоз, то це дуже тривожна заява.

Удари, які зараз завдаються по цивільних об’єктах, можуть мати на меті психологічний тиск на українське суспільство, відповідно на українську політичну еліту, з метою примушення до переговорів на російських умовах.

Паралельно з цим час від часу активізується дискусія на провідних західних медійних майданчиках про те, що Україна має піти на дуже важкі компроміси за рахунок територій, інакше це призведе до ще більшої ескалації. В цьому контексті ставиться під сумнів доцільність надання Україні наступальних озброєнь.

Мені здається, тут йдеться частково про скоординовані дії, частково про дії так званих корисних ідіотів, які відстоюють проросійські наративи.

Якщо розглядати російську ескалацію і удари по стратегічно важливих чи інфраструктурних об’єктах, по тому, що Путін зі своєю камарильєю називає "центры принятия решений", це дійсно вписується в цю ціль – злам волі до спротиву.

Зверніть увагу на цікавий момент. Наразі Путін захопив близько чверті території України, але вже на цьому етапі готовий зупинитися і вести переговори про те, щоб привласнити ці території України. Ви не вважаєте, що в Кремлі усвідомили, що надалі не зможуть підтримувати такий темп наступу?

– Протягом останніх кількох тижнів, за повідомленням Інституту вивчення війни, щодня ворог у середньому просувається на 3-5 км ціною тотального знищення інфраструктури, тобто випаленої землі і величезних втрат своєї живої сили.

Це зовсім не ті темпи, які були на початку вторгнення та які задовольнили б російську сторону, враховуючи те, що ситуація постійно змінюється, і не завжди на користь Росії. Ворог втрачає наступальний потенціал. А далі залишається перехід до якихось інших методів.

Звичайно, віддавати захоплені території ворог не збирається. Це класичний російський принцип: "обсудим ваше". Сьогоднішня позиція Росії – вони мають залишитися щонайменше там, де вони є. Крім того, вони можуть проявити "жест доброї волі" і відвести війська з тих місць, які вони не можуть утримати. Але це точно не буде жест доброї волі чи якийсь компроміс.

Ворогу зараз не потрібна оперативна пауза?

– Якщо воююча сторона, що наступає, оголошує про оперативну паузу, інша сторона одразу на це погоджується. Обидві сторони виснажені і змушені зупинитися.

Ризик оперативної паузи полягає в тому, що, якщо атакуюча сторона її оголошує – звичайно, сторона, яка обороняється, не може ставити оборону на паузу – то тоді виникає ризик перехоплення ініціативи стороною, яка обороняється. У жодному разі Росія не хоче цього допустити.

Тому, якщо вони призупинили активність наступальних атакувальних дій, то намагатимуться компенсувати це завданням ударів як по лінії безпосереднього зіткнення, так і по об’єктах у глибині території противника, не обов’язково по військових об’єктах.

Оперативна пауза, яку Росія для себе взяла, буде компенсуватися. Не можна говорити про зниження інтенсивності бойових дій. Просто вони будуть відбуватися іншими способами і на інших напрямках.