Блог | Виробництво Patriot як виклик для України: технології, терміни та перспективи
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Бачив у мережі численні обговорення експертів щодо того, як швидко Україна зможе налагодити виробництво "Патріотів" для себе (на своїй території чи за її межами – не має значення). Що, крім дозволу та отриманих креслень, дуже складно налагодити виробництво або закупівлю всіх різноманітних деталей цього неймовірно складного комплексу.
Загалом одні песимісти заявляють, що на це піде багато років, інші оптимісти кажуть, що це навіть справа тижнів, дуже сумніваюся, але хочеться вірити.
Я зовсім-зовсім не експерт у протиракетній обороні. Ніяких термінів назвати не можу. Але я не розумію, чому обговорюють будівництво всього комплексу? Тут песимісти мають рацію, тут діє мій улюблений біологічний закон – закон мінімуму. Якщо якась конкретна деталь у дефіциті, її виробництво обмежене, її можна отримати лише 100 на рік, то більше 100 ракет ти не створиш.
Але ж не обов’язково відтворювати весь комплекс? В Україні вже проходять випробування балістичних ракет FP-7 і FP-9, технічно протиракетні ракети (вибачте за туфтологію) – це ті самі балістичні ракети. Подивіться, як орки застосовують ракети С-300 і С-400: вони продовжують використовувати їх і як балістичні, для ударів по цілях на землі. Точність їхніх ударів по наземних цілях нікуди не годиться, що робить їх зброєю терору, а не точковою, але це вже окреме питання
Тобто, можна взяти FP-7 або FP-9, встановити на них елементи наведення та керування, зв’язку тощо від РАС-3 "Патріота", за тією ж ліцензією, щоб вони могли безпосередньо працювати з радарами наведення та командним пунктом самого комплексу "Патріот", і цілком може вийти працездатна ПРО-ракета. Так, я розумію, зенітні ракети маневреніші, отже навантаження на корпус там набагато вищі, і звичайна ракета може їх не витримати, але це знову-таки технічне питання, яке можна вирішити зміцненням (і поваженням) корпусу, зміною рулів тощо. Але це все питання, які можна вирішити, головним буде технологія виявлення, наведення та ураження цілі. Можливо, вже існуючі моделі цілком можуть справлятися з такими навантаженнями, ми не знаємо, тим більше що FP-7 вже розробляється як основа для протиракетної системи Freyja, отже, технічно вона може відповідати вимогам.
Звичайно, навіть за наявності готового корпусу та двигуна дефіцитними можуть виявитися головка самонаведення, інерційна система, приводи керування та спеціалізована електроніка. Але коло таких критичних компонентів все одно значно вужче, ніж у разі спроби скопіювати весь Patriot з нуля.
Тому цілком можливо, що оптимісти мають рацію, і український варіант "Патріотичного Пелікана" може з’явитися в найближчому майбутньому, нехай він буде не таким надійним, нехай він збиватиме не 90% "Іскандерів", а всього лише 75% (цифри взяті з повітря, для прикладу), але він коштуватиме помітно дешевше, Україна не залежатиме від поставок США (більше ніхто не виробляє, крім Японії, але ті поки що лише для себе), і зможе більш-менш захищати себе, а орки втратять цю перевагу.
Не кажучи вже про те, що в України з’явиться й власна балістика, і тоді орки, можливо, пошкодують про витрачені ракети С-400. Хоча, можливо, й не будуть – може, їхні ракети С-400, попри хвалькуваті заяви, не дуже справляються з балістикою.
Все буде Україна!
