Волошин: Росія може мобілізувати лише гарматне м'ясо, але командирів – ні. Інтерв'ю

5 хвилин
43,8 т.
часткова мобілізація у Росії

Оголошена президентом Володимиром Путіним часткова мобілізація у Росії викликала паніку безпосередньо серед громадян країни-агресора. Адже одна справа "просто" підтримувати проведення "СВО", а зовсім інша – ризикувати вже своїм життям у чужій країні, воюючи незрозуміло за що. В Україні ж тверезо оцінюють те, що відбувається.

Відео дня

Про те, чи вдасться російській армії отримати у свої лави ще 300 тисяч "резервістів", як це позначиться на розстановці сил і перебігу війни, OBOZREVATEL розповів ексспікер Генерального штабу ЗСУ, учасник численних миротворчих операцій у різних країнах, військовий експерт Владислав Волошин.

Владислав Волошин.

– На які цифри за часткової мобілізації розраховує противник і які реальні? Хоча б приблизно. Міністр оборони РФ Шойгу згадав про 300 тисяч "резервістів".

– Росії потрібно сьогодні ще щонайменше 100-120 тисяч для того, щоб хоча б подвоїти угруповання, яке є в Україні, а то й більше. А Кадиров, коли ще до указу Путіна говорив про самомобілізацію, згадував, що кожен регіон десь по тисячі відмобілізує та підготує. Він зазвичай обіцяє багато, але гаразд, нехай ще плюс приблизно 50 тисяч. Загалом вони розраховують мати десь 170-200 тисяч, щоб в Україну було відправлено таке угруповання, яке може досягати тих чи інших цілей. А вони незмінні. Ніхто не говорив про те, що цілі в Путіна та в Росії змінилися.

– Путін заявив, що головна мета так званої спеціальної військової операції – це "звільнення Донбасу".

– Так, але він чудово розуміє, що без зміни керівництва України жодного "звільнення" не буде. А це теоретично може бути досягнуто, лише якщо взяти під контроль Київ та усунути владу військовим шляхом.

Волошин: Росія може мобілізувати лише гарматне м'ясо, але командирів – ні. Інтерв'ю

– Весняний призов-2022 у РФ провалився, заявлені 134 тисячі набрати так і не вдалося. І це вперше за багато років. Тобто росіяни масово ухилялися, розуміючи, що можуть стати гарматним м'ясом в Україні. А мобілізувати 300 тисяч, озвучені Шойгу, в цій ситуації тим більше неможливо?

– Реально 120-150, межа – це 200. А більшу кількість Росія не в змозі навіть одягнути й нагодувати, судячи зі стану їхнього бюджету й економіки. Враховуючи недобір під час весняного призову, а зараз готуються ще й до осіннього, російській армії потрібна ще більша кількість особового складу. Тому проводяться різноманітні заходи на рівні місцевої влади, на рівні військово-патріотичних клубів, щоб залучити до строкової служби в армії більше народу. Але навряд чи це вдасться.

Хоча основна проблема – не просто набрати людей, а те, що ними потрібно комусь командувати – починаючи від командирів нижчої ланки.

Тобто це сержантський склад – командири відділень. Молодший офіцерський – це командири взводів та рот. А з ними у Росії величезний недобір, мобілізувати таких та укомплектувати саме ці посади – дуже складно. Тому що це сержанти й офіцери, вони повинні мати військову підготовку, військову освіту, мають бути готові командувати й керувати цими частинами. А з цим буде проблема.

Гарматне м'ясо набрати – не питання за рознарядкою на підприємствах і аж до того, що ловитимуть на вулицях і відправлятимуть до армії. Але це дуже ризиковий шлях – можуть бути соціальні вибухи.

– У російських Telegram-каналах з'явилася інформація з банківських установ, співробітники яких уже у списках на мобілізацію.

– Ось першими зараз будуть працівники банків, менеджери нижчої ланки. Їх готуватимуть як сержантів, як пристойних командирів. Це не термінова мобілізація, що завтра всіх під рушницю, – вона буде розтягнута на певний час, думаю, що до нового року.

– Наскільки швидко зможуть мобілізувати цю кількість?

– Тими військами, які зараз має РФ, поки що можуть триматися. Але до кінця зими, якраз до року з дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Путіну потрібно мати підготовлені резерви, якими можна досягати іншу мету: десь іти в наступ, десь у прориви. До цього часу Росія намагатиметься накопичити не лише особовий склад (за мобілізацією), але й звертатиметься до своїх міжнародних партнерів – шукатиме зброю, якої не вистачає чи просто немає.

Як ми знаємо, Путін уже звертався до Ірану – і російська армія отримала БПЛА Shahed. Звертався і до Індії, і до Китаю, ми також чули про те, що і до країн колишнього СНД: Таджикистану, Туркменістану. Він збиратиме зброю у них.

– Війна стала технологічною. Тож мобілізація зараз не найголовніше?

– Не найголовніше. Росія навчається на прикладі України, що, набравши особовий склад, вона ним завдань багато не вирішить, потрібне ще й відповідне озброєння. Зараз за деякими видами озброєнь, наприклад, ракетним, у РФ залишилося до 50% – і Путін намагатиметься наростити, заповнити.

Щось знайдуть на стороні, а щось їхній ВПК випускатиме. Все це, ще раз повторю, намагатимуться встигнути до кінця зими 2023 року. І тоді можуть розпочати нову кампанію щодо України, враховуючи деякі помилки та прорахунки першої кампанії.

– Чи варто нам хвилюватися через оголошену часткову мобілізацію в РФ?

– Особливих приводів для хвилювань немає, але найближчим часом потрібно приготуватися до запеклих боїв, бо і Україна, і Росія намагатиметься "застовпити" лінію фронту на свою користь, – це перше. Друге – треба розуміти, що війна не закінчилася і Росія не бездонна, але це країна, яка ще має ресурси, й армія має там озброєння.

– Чи частіше влаштовуватиме ракетні обстріли?

– Не те щоб частіше, але те, що російська армія не знизить бойову активність, – це 100%. Розраховувати, що вони чекатимуть закінчення мобілізації, не варто в жодному разі.

– І зберігається загроза з боку Білорусі?

– Безперечно, ця загроза нікуди не зникала. Там (у Білорусі. – Ред.) продовжують свої навчання, тримають у тонусі свою армію, постійно проводять усілякі заходи з резервістами й готуються в потрібний для Росії момент "встромити нам ніж у спину".

– Є думка, що президент РБ щосили намагається цього уникнути.

– Звісно, він намагається цього уникнути, але не все залежить сьогодні від Лукашенка. Тримаючи таке угруповання фактично у нас у тилу, назвемо це так, на фланзі, в безпосередній близькості від наших кордонів, від центру ухвалення рішень, таких як Київ, ніколи не можна думати, що все буде спокійно. Білорусь і сьогодні залишається союзником Росії, до того ж, процес об'єднання в союзну державу не зупинено.

Все це зберігає велику загрозу. Крім того, Білорусь може спробувати будь-якої миті відрізати нам шляхи сполучення, шляхи поставок із Заходу нам допомоги, техніки та всього іншого.