Відео дня
США дозволили бити по всіх небезпечних російських об'єктах: що відбувається. Інтерв’ю з Крамаровим
Російська окупаційна армія вперше могла застосувати у війні проти України надважку авіабомбу ФАБ-3000. Її було скинуто в районі Липців на Харківщині. Такі дії ворога пов’язані із двома причинами. Перша – його наступальний потенціал на цьому напрямку вичерпується. Ситуація для росіян суттєво погіршилася, коли ЗСУ отримали дозвіл завдавати ударів західною зброю по прикордонній території РФ. Друга причина – "експерименти" з умовно новим видом озброєння.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив офіцер резерву ЗСУ, військовий експерт Андрій Крамаров.
– На Харківщині, в районі Липців, ворог уперше застосував нову авіабомбу ФАБ-3000 М-54 з уніфікованим модулем планування та коригування. Чи може це бути свідченням того, що противник має нові плани на цій ділянці фронту?
– Тут радше нових планів немає. Але є проблема в тому, що і в районі Липців, і в районі Вовчанська росіяни вичерпують свій наступальний потенціал. Там вони наступали переважно живою силою, було застосовано доволі мало техніки. Коли Збройним силам України партнери дали дозвіл завдавати ударів по об’єктах на території Росії, для противника ще більше погіршилася ситуація.
Вони намагаються переломити її на свою користь, тому що в районі того ж Вовчанська вони вже починають потроху відступати.
Дійсно, вони експериментують. На початку вироблених коригованих авіабомб у них було не так багато, вони почали діставати зі зберігання старі радянські ФАБи – класичні некеровані бомби, які скидаються просто з бомбардувальників, зазвичай з Ту-95. Це технології часів Другої світової війни.
Наразі вони експертиментують з тим, бомбу якої максимальної ваги можна встановити на цей модуль МБК – коригований модуль, який фактично перетворює звичайну некеровану авіаційну бомбу на кориговану. Здебільшого саме такими вони й бомбардують Україну, більшою мірою прикордонні міста.
– Як ви оцінюєте небезпеку саме цієї надважкої бомби, ФАБ-3000?
– У Бахмуті ворог використовував ФАБ-1000. Ця бомба могла "скласти" половину дев’ятиповерхового будинку. Як і в усіх видах російського озброєння, тут є проблеми з точністю, але такими бомбами можуть зноситися будинки. Якщо йдеться про влучання на лінії фронту, то така бомба залишає велику вирву, руйнуючи оборонні укріплення.
Отже, застосування російських винищувачів-бомбардувальників Су-34 для нас залишається проблемою. Очікуємо на західну авіацію – лише так ми можемо позбутися цієї проблеми.
– Радник президента США з питань національної безпеки Джейк Салліван заявив, що ЗСУ можуть завдавати ударів американською зброєю по всіх небезпечних для України об'єктах "в будь-якому місці" на території Росії. Отже, наразі вже не йдеться лише про прикордонні райони Харківщини. Водночас у США назвали пріоритетом забезпечення України засобами ППО, зокрема ракетами до систем Patriot та NASAMS. Як ви оцінюєте ці рішення і чого варто очікувати ще?
– Салліван зробив цю заяву в контексті небезпеки, яка існує для Сумської та Чернігівської областей. Наприклад, якщо ми бачимо скупчення російських військ на підході до Сумщини, то ми маємо право не очікувати, коли вони почнуть штурмувати наші прикордонні позиції, а завдавати по них ударів, побачивши таке скупчення.
Наприклад, якщо вони виявляться в зоні ураження РСЗВ HIMARS, ми маємо право завдати превентивного удару.
Власне, це висновки з того, що відбувалося на Харківщині. Тоді ми бачили скупчення російських військ поблизу кордону, бачили сформовані колони, в нас були засоби, щоби завдати ударів по них, але ми не мали дозволу по них вдарити, поки вони на території РФ. Саме в цьому контексті і було надано дозвіл.
Що стосується можливостей для ураження авіації, то з нею передусім має боротися авіація. Зенітно-ракетні комплекси – так, це захист, так, вони теж можуть збивати літаки. І ми вже полювали системами Patriot на російську авіацію, але це не є їхнім правильним використанням. Будь-який ЗРК – це зброя оборони в контексті того, що якщо ворожий літак зайде в зону ураження, тоді можна його збивати.
Але ефективна протидія – це не дозволяти виходити на пускові рубежі для запуску коригованих авіабомб. Все ж таки це має відпрацьовувати авіація.
– З’явилася інформація, що ворог знову активізував штурми в районі Часового Яру. На вашу думку, чому ворог так і не зміг досі взяти цей населений пункт? Яким є ваш прогноз?
– Теоретично можна взяти будь-який населений пункт, але Часів Яр має особливу географічну позицію – там панівна висота, плюс там інший ландшафт. Фактично це горлечко пляшки, через яке ворогу потрібно пройти. Якщо я не помиляюсь, загальна ширина фронту там усього до 10 кілометрів. І в росіян там проблема. Вони не можуть зробити там широкий фронт, на 30-40 кілометрів, і реалізувати свою кількісну перевагу. Все одно вони вимушені заходити в невеликий "коридор", з якого атакують.
Щодо перспектив – за умови наявності достатньої кількості боєприпасів, плюс переносних ЗРК, для росіян там перспективи дуже погані. Тим паче, що місто фактично евакуйоване і перероблене у великий опорний пункт нашої оборони. Наприклад, коли у нас був критичний брак військової допомоги, передусім американської, був момент, коли російські штурмовики почали залітати на наші крайні позиції. Але щойно ми отримали свіжу партію ПЗРК Stinger, фронтова авіація ворога різко припинила літати над нашими позиціями.
Отже, за умови наявності нормального боєкомплекту, достатньої ротації сил є перспективи далі не пропустити ворога.
Треба також розуміти критичну важливість Часового Яру, тому що, якщо ворог виб’є нас звідти, далі для нас може скластися загрозлива ситуація з наслідками, подібними до тих, що були після Авдіївки. За Часовим Яром місцевість дозволить ворогу розгорнутися більш широким фронтом і далі почати просуватися широким фронтом.
– Щодо Торецького напрямку: ворог дещо просунувся в районі населених пунктів Дружба та Північне, утворив певний клин. Чи припускаєте ви, що на цій ділянці фронту противник планує і може розвинути наступ?
– Це навіть не клин. Просто росіяни періодично намагаються зайняти населені пункти у сірій зоні. Якщо послухати заяви бункерного диктатора, то стає зрозумілим, що спроб повністю окупувати Донецьку область вони не полишають, тому намагаються шукати нові напрямки для удару, промацуючи нашу оборону.