УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Ворог має все для наступу на Сумщину, але спочатку випробує сили у Вовчанську та Липцях. Інтерв’ю з офіцером Крамаровим

7 хвилин
203,6 т.
Ворог має все для наступу на Сумщину, але спочатку випробує сили у Вовчанську та Липцях. Інтерв’ю з офіцером Крамаровим

Країна-окупант Росія накопичує сили поблизу кордону з Україною в районі Сумщини. Фактично ворог має всі можливості для наступу. Проте сказати, чи дійсно буде відкрито новий фронт, сьогодні не може ніхто. Багато в чому це рішення буде залежати від того, як розвиватимуться події на Харківщині, зокрема у Липцях та Вовчанську. Перший населений пункт ворог розглядає як шлях до передмістя Харкова, другий – як можливість прориву на Куп’янсько-Лиманському напрямку.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив офіцер резерву ЗСУ, військовий експерт Андрій Крамаров.

– У Генштабі повідомили, що Силам оборони вдалося провести контрзаходи на Харківщині і завдати великих втрат ворогу. На вашу думку, чи вдасться звільнити окуповані села?

– Передусім не можна сказати, що вони окуповані, тому що фактично це зона бойових дій. Наприклад, якщо подивитися на мапі DeepState, то половина Вовчанська контролюється нами, половина ворогом. Але це не зовсім так. Це зона бойових дій.

Ворог має все для наступу на Сумщину, але спочатку випробує сили у Вовчанську та Липцях. Інтерв’ю з офіцером Крамаровим

Щодо деокупації, це залежить від того, чи вичерпаються у ворога ресурси і чи вирішить він відійти з цих територій. Саме тоді можлива умовна деокупація. Сказати, що ми їх виб’ємо звідти, дуже важко. Це зона бойових дій. У нас є ресурси, щоби тримати оборону, але для того, щоб вибити, потрібен дозвіл США на знищення їхньою зброєю оперативно-тактичних тилів росіян на цьому напрямку.

Відео дня

Наприклад, у нас є САУ "Богдана", але до неї йде 155-міліметровий американський снаряд. Без дозволу США ми не можемо ударити цією артилерією по тилах ворога на його території та відтіснити його за межі державного кордону України.

– І тут наступне питання – нам потрібно налагодити власне виробництво снарядів 155-го калібру.

– Так, у тому числі. Але виробництво 155-міліметрових снарядів відбувається на певному обладнанні, і воно також західне. Відповідно, якщо ви будете використовувати такий тип обладнання, вам одразу поставлять запитання: куди підуть ці снаряди.

Насправді ми як будь-яка демократична країна дуже сильно впираємося в бюрократію. Наприклад, Північна Корея не буде питати, куди летіти її 152-міліметровим снарядам.

– Так само Іран не буде питати, на кого полетить його "Шахед".

– Так, абсолютно правильно. Вони надають технології, іноді готову продукцію і не питають. А в нас… Власне, це та ціна, яку ми маємо платити за демократію.

– Але, можливо, таки вдасться отримати дозвіл США та інших союзників на застосування їхньої зброї на території РФ? Якщо, суто теоретично, такий дозвіл буде, наскільки це змінить ситуацію на фронті, зокрема на Харківщині?

– Це дуже сильно вплине. Ми почнемо вибивати тактичні тили ворога. Це те, що дійсно дасть нам перевагу. Але не варто думати, що якщо США дадуть нам такий дозвіл, ми зможемо гатити по Росії на 300 кілометрів. Ні, цього не буде.

Передусім йдеться про територію українського кордону, це Бєлгородська, Курська області Росії. Наразі ворог зібрав угруповання в 14 тисяч на території, яка прилегла до Сумщини, і продовжує накопичувати сили. І тут велике питання: фактично ми перебуваємо у стані війни, чому нам не можна розбити це угрупування до того, як воно піде на Сумщину? Насправді ми маємо для цього всі матеріально-технічні можливості.

Якщо цей дозвіл буде, ми на території тієї ж Курської області просто розіб’ємо ворога, його живу силу. Навіть приклад Харківщини показує, що в них доволі слабке забезпечення матеріально-технічними засобами, бронетехнікою. Практично все, що в них є, вони кидають на Донбас. Було всього два танки і ми їх спалили.

Кілька днів тому я повернувся з Харківщини, я бачив всю ту ситуацію. Так, у них дуже багато живої сили, вони намагаються тиснути на нас. По тому самому Вовчанську проти нас працює "Град" з території Росії, але ми не маємо можливості просто контрбатарейною роботою розбити його.

– Ви згадали про сили, які ворог сьогодні накопичує поблизу Сумщини. За вашими оцінками, наступ на Сумщину – це реальна небезпека? Чи, можливо, ворог демонструє активність, щоб відволікти наші сили та засоби? Президент Зеленський заявив, що завдання ворога – просунутися на сході. Отже, якою є ваша оцінка цієї ситуації?

– Насправді вірогідність спроби росіянами штурму Сумщини доволі висока. В них є така можливість і ресурси.

І вони його дійсно планували, про що казав також генерал Буданов. Але це дуже сильно залежить від того, яким буде їхній успіх на Харківщині. Отже, подивимося на Вовчанськ і Липці.

Ворог має все для наступу на Сумщину, але спочатку випробує сили у Вовчанську та Липцях. Інтерв’ю з офіцером Крамаровим

Щодо Липців, тут росіяни ставили собі завдання не зайти в Харків, але вийти на селища, які є окраїною Харкова. Якщо ж говорити про Вовчанськ, то це дорога, яка веде до нашого оперативного тилу у напрямку Куп’янськ-Лиман. Тобто план полягав у тому, що вони нас прорвуть, і ми будемо змушені відійти з того напрямку.

Ворог має все для наступу на Сумщину, але спочатку випробує сили у Вовчанську та Липцях. Інтерв’ю з офіцером Крамаровим

Противник розуміє, що оточити Харків, зайти в нього, вести там міські бої – для нього нереальне завдання з погляду кількості і якості військ. Але підійти під Харків – це для нього було дуже важливо. І він цього завдання не виконав.

Зараз росіяни можуть спробувати піти на Сумщину, аби розтягнути наші ресурси. Пам’ятаєте, в попередньому інтерв’ю ми говорили про те, чи можливий новий наступ на Київ? Отже, в ЗСУ є певний резерв, який ми змушені утримувати на півночі України. Він буде готовий вступити в бойові дії на Сумщині. При цьому нам не потрібно перекидати якісь додаткові ресурси з Донбасу.

А втім, ворог може здійснити спробу наступу на Сумщину. Можливо, навіть на Чернігівщину, щоб максимально розтягнути лінію фронту, щоб ця кількість почала тиснути на нас так, щоб ми не знали, куди розтягнути наші ресурси.

Зараз ми воюємо на найбільшій лінії фронту, і це дуже важко для країни фактично в 35 мільйонів населення – витримувати таку протяжну лінію фронту.

– У Польщі заявили про посилення заходів безпеки навколо головного транзитного вузла – аеропорту Жешув-Ясенка, який оброблює 90% західних вантажів, що вирушають до України. Це відбулося через диверсійні акти, замовлені російською військовою розвідкою. Чи припускаєте ви, що Росія може вдатися до радикальних заходів, щоб припинити чи принаймні суттєво зменшити потік військової допомоги в Україну?

– Теоретично в них є можливості завдати удару. Але практично це територія країни НАТО. Об’єктивно до тієї війни, про яку в Росії розповідають по телевізорах, "війни з НАТО", вони не готові. Яка війна з країнами НАТО? Якщо включиться Європа з її армією, без США, Росія просто не зможе витримати відповідь.

До речі, на цей момент у Румунії і країнах Балтії перебуває перша аеромобільна дивізія США. За історичною картою бою, це ті хлопці, які першими заходили на пляж Омаха під час штурму Нормандії в Другій світовій війні. Ці бойові традиції підтримуються там дуже сильно. Я спілкуюсь з американськими ветеранами, там у хлопців, як то кажуть, жага палає, мовляв, дайте нам увійти в бій.

Ворог має все для наступу на Сумщину, але спочатку випробує сили у Вовчанську та Липцях. Інтерв’ю з офіцером Крамаровим

– Путін звільнив свого командувача 20-ї армії Сухраба Ахмедова. Ця армія дислокується у трьох прикордонних областях – Бєлгородській, Брянській та Курській. Про що свідчить це звільнення, на вашу думку?

– Це відбувається через певну неефективність командування. Вони намагаються компенсувати її призначенням нових командувачів, які мають бути більш ефективними. Навіть з Далекого Сходу знімають полковників і генералів і відправляють воювати в Україну. Іноді це навіть має певний ефект. Шукати тут якусь закулісну гру не потрібно. Просто в них є проблема.

У нас також є проблема. Ця війна показала, що нам було би непогано впустити свіжу кров у командування армії. Я вважаю, що в Генштабі є люди, яких було б непогано замінити. Наприклад, є Сили забезпечення ЗСУ. У березні було звільнено генерал-командувача і згодом знову перепризначено (на початку березня президент Зеленський звільнив генерал-майора Дмитра Герегу з посади командувача Сил підтримки Збройних сил України і призначив бригадного генерала Олександра Яковця. Втім, 26 квітня генерала Яковця було звільнено і з 9 травня Силами забезпечення знову командує Герега. – Ред). Це саме та людина, яка відповідає за оборонні рубежі. На Сумщині у нас дуже хороші оборонні укріплення, а на Харківщині були певні проблеми. І це його пряма компетенція. У нас насправді є набагато кращі люди, яких можна призначити на цю посаду.

Але якщо говорити про оборону загалом, то дуже багато залежить від місцевості. Кордон з Росією на Сумщині та Харківщині – це просто поле. Яку позицію можна тримати в полі? Має бути якийсь населений пункт, річка, ліс… Десь треба почати цю лінію оборони. Ми зустріли ворога якраз на тій лінії оборони, яку нам давала місцевість, і це правильно. Бо інакше це дуже великі людські втрати.

У тому ж Вовчанську ми прекрасно відпрацювали і продовжуємо працювати. Там дуже багато наших спецпризначенців, які кошмарять ворога по-чорному. Окрім того, прекрасно на лінію фронту вплинуло те, що нам дали Stinger. Шостий Су-25 впав за два тижні – це все завдяки тому, що в нас є Stinger.

Місяць тому над Часовим Яром ворожі Су-25 літали абсолютно вільно і бомбили наші позиції. Зараз цього вже немає, бо вони зрозуміли, що в нас є Stinger, якими ми можемо їх збивати.