Ворог намагається відкрити дорогу на Слов’янськ, Сили оборони зачищають Закітне: інтерв’ю із військовим

Наразі в селі Закітне, що розташоване на Лиманському напрямку, триває зачистка від ворожих сил, які інфільтрувалися в цей населений пункт. Вони скористалися морозами та перейшли річку Сіверський Донець. Чому саме Закітне? Це село вкрай важливе з точки зору його розрашування. Якщо ворогу вдасться його захопити, він зможе вийти на пануючі висоти, з яких відкривається хороший радіогоризонт в бік Слов'янська та Краматорська.

Це, своєю чергою, призведе до великих проблем в обороні цієї агломерації, адже ворог зможе контролювати дороги на цій ділянці та обрізати логістику Сил оборони. Наразі українські захисники роблять усе можливе, аби повністю вибити ворога з Закітного та сподіваються на суттєве посилення цього вкрай важливого напрямку.

Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів начальник відділення комунікацій 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади, майор Володимир Голягін.

– Аналітики проєкту DeepState повідомили про просування ворога в Закітному та позначили напрямок руху противника на Серебрянський ліс. Що відбувається безпосередньо на цій ділянці фронту? Чи дійсно Закітне під ворожим контролем?

– Стверджувати, що Закітне зараз під ворожим контролем, аж ніяк не можна. DeepState показав інформацію про те, що деякі російські групи інфільтрувалися між наші позиції. Це стало можливим через те, що річка замерзла і вони рухалися по річці до Закітного.

Ми вже раніше попереджали про таку небезпеку, але, як бачимо, не за усім можна встежити, і, на жаль, такий прикрий випадок стався. Наразі в цьому районі проводяться ударно-пошукові дії, наші дрони цілодобово стежать за ситуацією в цьому населеному пункті, прочісують його кожен периметр, щоб виявити та знищити противника.

Отже, говорити, що Закітне окуповане, не можна. Наразі ми чекаємо на результати наших дій і згодом зробимо заяву стосовно того, яка там ситуація зараз.

– Питання щодо цілей, які переслідує ворог. Багато військових аналітиків звертають увагу на агломерацію Слов'янськ – Краматорськ – Дружківка – Костянтинівка і вважають, що після Покровського напрямку ворог перекине свої основні сили саме сюди. Чи згодні ви із такими оцінками і чи вважаєте, що ця активність ворога в районі Закітного є частиною цього плану?

– Як варіант – так, звичайно. Почнемо з того, що на цьому напрямку дуже специфічний рельєф. Ще коли наші бригади виконували завдання з оборони Білогорівки, ми наголошували на тому, що саме наш напрямок (до Миколаївки), цей район відповідальності, має специфіку – це пануючі висоти. З цих пануючих висот відкривається дуже хороший радіогоризонт в бік Слов'янська та Краматорська.

Якщо ворог захопить Закітне та вийде далі, на хороші висоти, з яких видно частину Слов'янська, це дозволить їм ефективно обрізати нашу логістику, адже всі дороги будуть повністю контрольовані їхніми дронами. Тут йдеться не лише про дрони, але й про ударні крила, про умовні "ланцети" тощо. Це буде ефективніша розвідка з їхнього боку.

Тобто цей напрямок є дійсно дуже важливим. Звісно, вони можуть сюди накидати ресурсів для того, щоб далі просуватися в бік Миколаєвки і виходити до Слов'янська. Ми аналізуємо ці дії ворога і бачимо, куди все рухається.

2022 року вони зробили ставку на Лиман, на Райгородок і вперлися якраз у річку. Цього разу вони йдуть по інший бік річки, і тут для нас виникають нові ризики і виклики. Нам доводиться обороняться в надскладних умовах. Я говорю не лише про погодні умови, але й про заглибини, в яких знаходяться населені пункти, за які ми зараз боремося. Тому оборона нам дається дуже важко, але наші хлопці роблять усе можливе для того, щоб утримувати цей напрямок в подальшому.

– Що сьогодні можуть протиставити ворожим діям Сили оборони України, коли в ворога є додатковий ресурс, який невдовзі вивільниться з Покровського напрямку?  Чого зараз найбільше потребують наші підрозділи саме на цьому напрямку?

– Найбільше, чого ми потребуємо, це екіпажів БпЛА. Насправді це дуже велика сила, тому що завдяки ним вдається знищувати ворога на більш безпечній відстані від лінії бойового зіткнення. Я в жодному разі не применшую значимість роботи наших аеромобільних підрозділів. Це взагалі боги війни, тому що вони роблять надзвичайно важкі речі. Я навіть не знаю, з чим співставити цю їхні роботу. Але, як показує практика, найбільшу ефективність зараз має використання БпЛА, насамперед, FPV-дронів, ударних крил, і ми робимо ставку на це.

Ми не можемо боротися з ворогом живою силою, адже в противника переважаючі сили. Вони постійно поповнюють ресурси, вони можуть дозволити собі відправити декілька груп по різних напрямках, добре усвідомлюючи, що це принесе великі втрати. Але для нас це великі втрати, а для них – нічого. Тому єдина наша ставка – на технології, на розвиток індустрії БпЛА.

Також дуже важливо доносити до людей тезу про те, що за будь-яких обставин потрібно захищати нашу державу. Зараз є усі можливість обрати собі військову спеціальність до душі, щоб людина працювала ефективно.

До прикладу, розкажу про наш батальйон ББпС "Apachi". Він був зроблений фактично з нуля, лише з ініціативи самого командира, коли він був у складі 90-го батальйону. З трьох-чотирьох чоловік цей підрозділ розрісся до цілого батальйону.

Там людині дають усі можливості, усі ресурси, все, що тільки можна, для того, щоб вона ефективно працювала. І це дає свої результати. Наразі це один із найкращих батальйонів ББпС у Десантно-штурмових військах за результативністю. Ми набираємо туди людей.

В кожному батальйоні є свої роти ББпС, які також ефективно працюють, які також розвиваються і показують просто незбагненний результат, адже противник дуже боїться наших дронів. Це видно навіть із розмов з полоненими. Вони кажуть, що це найстрашніше, що взагалі їм вдавалося пережити. Через страх перед нашими дронами вони інколи здаються у полон. Минулого місяця десять військовослужбовців армії РФ ми взяли в полон. Вони казали, що наші дрони дуже добре працюють.

– Хотіла запитати вас щодо фортифікаційних споруд та оборонних рубежів, які є на вашій ділянці фронту і одразу за нею. Нещодавно я спілкувалася із вашим колегою з Покровського напрямку, івін сказав, що за Покровськом починаються суцільні оборонні рубежі, в які ворог просто упреться і фактично не зможе просуватися далі. Чи можна те саме сказати і про напрямок, на якому ви сьогодні працюєте?

– Так, звичайно. В нас так само є оборонні рубежі, які будувалися за державною програмою. Я думаю, що це буде одним із важливих факторів стримування ворога.

Але треба розуміти, що стримування і оборона – це багатофакторний процес. Це не питання одних лише оборонних споруд. Фронт завжди вимірюється людьми. Які б технології не були задіяні, але ми вимірюємо лінію фронту наявністю позицій на тих чи інших ділянках. Так, оборонні рубежі зіграють свою роль, але якщо не буде кому обороняти даний напрямок, то й оборонні рубежі будуть неефективні. Через це найважливішу роль в обороні відіграють саме ці наші герої, які щодня стримують ворога, безпосередньо беручи участь в стрілецьких боях.

– Ви сказали про досить популярну в ворога тактику інфільтрації. Наскільки я розумію, вона залишається доволі ефективною саме через те, що не вистачає особового складу в наших Силах оборони?

– Що таке поняття інфільтрація? Це коли противник пробирається скрізь наш міжпозиційний простір. Тобто він не йде просто в лоба, а обходить наші позиції. Проблемним для нас є те, що в такому випадку вони, наприклад, можуть перерізати сполучення між нашими позиціями – від позиції до позиції вже не дійдеш, бо знаєш, що там є ворог.

В будь-якій обороні присутні якісь слабкі місця. Але, коли є слабкі місця, туди направляються додаткові ресурси, які зможуть закрити ту чи іншу потребу.

Як було у випадку з Закітним? Оборонні позиції в нас були облаштовані нормально, з необхідними відстанями тощо. Це був критичний напрямок для нас, там 24/7 працювали інші засоби, які прикривали його. Проте, неможливо за всім постійно стежити. Трапляються маленькі періоди, наприклад, коли дрон полетів поміняти батарейку. Користуючись цією паузою, одна чи дві ворожих групи просто зайшли всередину населеного пункту. Водночас зараз ми робимо ставку на те, що все ж таки ми це питання врегулюємо, стабілізуємо і, відповідно, зробимо заяву.

Так, певною мірою для ворога тактика інфільтрації є дієвою, але вони втрачають щомісяця дуже велику кількість особового складу. До прикладу, лише силами наших підрозділів знищуються сотні ворожих військових. Вони несли величезні втрати і в Білогорівці, і у всіх інших населених пунктах, в обороні яких ми брали участь.

– За вашими оцінками, чи зможе ворог суто теоретично, за якихось певних обставин досягти своєї першої мети, з якою він пішов великою війною в Україну – повної окупації Донеччини?

– На мою особисту думку, це йому навряд чи вдасться. Так, наразі є якісь мінімальні тактичні просування, але на стратегічному рівні вони добиваються цілей дуже-дуже повільно. Вже не раз окупаційній армії ставили певні строки взяття під контроль тих чи інших українських територій, але ці строки завжди переносилися.

Наші підрозділи вже зараз працюють дуже добре і цілодобово. Всі жертвують своїми силами задля досягнення результату. Якщо ми будемо ще більше нарощувати й розвивати їхні можливості, вони зможуть ще більш ефективно виконувати свою роботу. Якби ми наростили сили, то я впевнений, ми би змогли повністю стабілізувати нашу ділянку фронту.

Ще раз наголошую, що прорив цієї ділянки фронту створив би дуже великі проблеми не лише для нашої бригади, але й для всіх Сил оборони України, які виконують завдання в Донецькій області. Тому єдиний шлях запобігання цій проблемі я бачу в нарощуванні ресурсів.