"Ворог не міг зрозуміти, що коїться, а коли зрозумів, було вже пізно": учасник операції "Вівальді" розкрив деталі

Операція Третього армійського корпусу "Вівальді" на Лиманському напрямку стала унікальним прикладом того, як навіть в умовах чисельної переваги ворога можна ефективно зачищати тимчасово окуповані території від інфільтрації та звільняти їх. Ретельне планування, ефективна тактика, злагоджена робота підрозділів, ефект несподіванки – все це зіграло ключову роль у поверненні контролю над 125 квадратними кілометрами території України.

Перший механізований батальйон у складі 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго брав участь у звільненні села Середнє на Донеччині. Бійці увірвалися до села на бронетехніці з непроїзного, неочікуваного для ворога напрямку на змогли повернути під контроль населений пункт без жодних втрат чи поранених.

В ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA командир 1-го механізованого батальйону у складі 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго, який брав участь у "Вівальді" спільно з Третім армійським корпусом, з позивним "Бекон" розповів про деталі унікальної спецоперації.

– Чи можна назвати "Вівальді" спецоперацією? Чи, скоріше, йдеться про операцію тактичного рівня зі звільнення окупованих територій? Як би ви кваліфікували цю операцію?

– Станом на сьогодні я вважаю це спецоперацією, адже було залучено дуже багато підрозділів, також відбувалося планування корпусного рівня, плюс треба зважати на масштаб виконання робіт. Тому це не просто операція тактичного рівня, яка відбувається не тільки на нашій ділянці, а й у сусідній.

– Як ви оцінюєте значення того, що вдалося зробити під час операції "Вівальді"? Чи можна стверджувати, що наміри ворога оточити "пояс фортець" помножено на нуль?

– Я вважаю, що не зовсім коректно стверджувати, що плани й задуми противника помножені на нуль. Вони будуть помножені на нуль, коли ми повністю відновимо контроль, деокупуємо всю територію нашої країни і завдамо ворогу нищівних втрат для того, щоб він знову не розпочав якусь "спеціальну військову операцію" на території України.

Тому, мабуть, краще сказати, що ми працюємо над тим, щоб створити противнику якомога більше складнощів і сформувати такі умови, щоб його задум, його плани ніколи не втілилися у життя. Водночас вони постійно будуть намагатись придумати щось нове, адже і з точки зору військової складової, і політичної їм конче необхідно повністю заволодіти територіями Луганської та Донецької областей.

Отже, чекаємо на якісь нові плани ворога, нові задуми, які ми також будемо намагатись купірувати. Завдяки корпусному плануванню, завдяки плануванню бригадного генерала Андрія Білецького, я впевнений, нам вдасться зробити так, щоб ворог не мав можливості просуватися на цьому напрямку.

– Ви сказали, що Силам оборони треба створювати для противника найбільші складнощі. На вашу думку, що є найбільшою складністю для ворога на сьогоднішній день?

– Якщо говорити загалом, то найбільшою складністю для ворога у військовому плані буде нав'язування йому нашого бою. Коли противник буде пристосовуватись до тих умов, які ми йому створюємо, до тих умов, які контрольовані нами, а не тоді, коли нам доводиться підлаштовуватись під дії противника. Ми нав'язуємо йому свій бій, свої умови, а він відповідно реагує. Коли це відбувається досить швидко, він помиляється, скоює невірні кроки, які приводять до нашого успіху, а з боку противника до втрат і неможливості виконати ті чи інші задачі. Тому, мабуть, це найголовніше, що треба робити.

– Ви зайшли в Середнє з напрямку, який вважався непроїзним. Як це стало можливим? Яка технологія була задіяна?

– Передусім, ми проводили роботу на напрямках, на ділянках, які дійсно були більш важкими з точки зору проходження техніки, проходження піхоти, але застосування наземних роботизованих комплексів, а також певних технологічних розробок, вдосконалення технічних характеристик броньованої техніки дали нам змогу збільшити її всюдихідність. Тож, робота з планування, яка була зроблена, дозволила нам подолати ці ділянки. Але розкривати повністю деталі того, як це стало можливим, які технічні зміни були проведені, ми не будемо.

– Після Середнього ви зачищали лісові масиви на північ від селища. Яка ситуація там зараз і чи намагається ворог повернути втрачені позиції?

– Так, на деяких ділянках противник ще не усвідомив свого стану та положення, тому деякі ділянки він ще вважає такими, що перебувають під його контролем. На таких ділянках з нашого боку працюють засідки, а деякі ділянки постійно знаходяться під впливом як повітряних засобів противника, так і піхоти.

Йому зараз конче потрібно відновити стан та положення на панівних висотах, тому вплив з боку противника є. Але завдяки злагодженій діяльності усіх підрозділів Третього армійського корпусу, завдяки тому, що ця операція спланована не тільки на поточний день, а й на подальші етапи, всі знають, як діяти. До того ж на ділянках, де ми маємо рух, ми активно застосовуємо наземні роботизовані комплекси, засоби РЕБ, що дає нам змогу просуватися на деяких ділянках зовсім непомітно для противника, щоб або брати його в оточення, або підходити на критично близькі дистанції, де вже допрацьовує піхота.

Ця комплексна робота збиває противника з пантелику, він не розуміє, де, звідки, з якого напряму відбувається наше просування. Знов таки, йдеться про просування не лише одним підрозділом, а про злагоджену роботу. Тому навіть якщо на певній ділянці противник спричиняє дуже великий спротив, з іншого боку заходять інші групи, які оточують, продавлюють і знищують його, даючи змогу просуватися іншим групам і діяти за планом.

– Ви сказали, що були застосовані НРК, засоби РЕБ. А як щодо дронової складової? Яку роль відігравала вона в операції "Вівальді"?

– В операції "Вівальді" дронова складова – це також дуже потужна складова. Дрони застосовуються для розвідки, для ураження, зокрема, наземних цілей противника в тилових районах зосередження, логістичних шляхів, а також дронів-перехоплювачів. На всіх ділянках, і в повітрі, і на суходолі, дрони завдають ураження противнику.

Цей комплекс робіт не дає противнику можливості перехопити ініціативу на будь-яких рівнях, чи то у повітрі, чи то на землі. Дрони зараз – наша найпотужніша річ. Завдяки роботі дронів, як повітряних, так і наземних, ми дуже жорстко і потужно впливаємо на перебіг подій. Враховуючи те, що кожні наступальні дії пов'язані ще і з логістичними моментами, наземні роботизовані комплекси застосовуються і для логістичних місій забезпечення, і для евакуації, і для підвозу БК, провізії тощо.

– Взяття та зачистка населеного пункту без жодного пораненого чи загиблого – велика рідкість для штурмових дій. Військова наука говорить про те, що сторона, яка наступає, зазнає більших втрат, ніж та, що обороняється. Як вам вдалося звільнити Середнє без втрат?

– Тут треба дещо уточнити. Зараз ми говоримо про відсутність загиблих під час фінальної стадії, під час деокупації самого населеного пункту і проведення дій, які призвели до втрати контролю противником над цим населеним пунктом і до повного повернення під наш контроль. Але звільнення будь-яких населених пунктів розпочинається з дій навколо цих. Тому тут була велика передісторія.

Коли ми намагалися заволодіти панівними висотами навколо населеного пункту і оволодіти маршрутами пересування, аби унеможливити знаходження противника на тих ділянках, де він міг вільно спостерігати за підступами до населеного пункту, були дуже жорсткі, важкі бої. Противник геть не мав бажання втрачати ці позиції.

Натомість операція в самому населеному пункті – це дійсно операція, яка пройшла без втрат з нашого боку. Противник не зміг швидко зреагувати, він не очікував нас, і завдяки дуже грамотному плануванню операції, завдяки роботі всіх підрозділів Третього корпусу нам вдалося завдати нищівних ударів по артилерії противника, по точках злету противника, по протитанкових засобах, які були встановлені на цій ділянці, і зробити настільки щільне подавлення вогнем, через що противник приблизно годину не міг зрозуміти, що коється. А коли вже зрозумів, ми були безпосередньо в населеному пункті, і майже половина була під нашим контролем. А далі це вже було діло техніки, щоб далі розвивати наш успіх. Противник не зміг оговтатись.

– Що було найскладнішим під час операції?

– Насправді усі етапи дуже складні і важливі. Якщо брати з самого верху, то це складність планування операції такого рівня. Це робота багатошарова, робота дуже кропітка, і всі люди, які були дотичні до цього, зробили величезну роботу. Робота, яка спланована бригадним генералом Андрієм Білецьким, була просто титанічною.

Далі, якщо брати нашу смугу, де працювали ми, виключно мій підрозділ, то найскладнішими ділянками були опорні пункти навколо Середнього, адже це був ключ до того, щоб розвинути подальший успіх. Противник це розумів, і тому вчиняв тут найзапекліший, найжорстокіший вогневий спротив, аби відновити свої позиції навколо цього населеного пункту.

Потім ми вже рухались доволі швидко, і вже коли продавили першу лінію оборони, противник дещо втратив активність і почав підлаштовуватися до дій, які ми йому нав'язували. На деяких ділянках він не встигав, десь відбувалася дискомунікація, а ми мали успіх. Це, мабуть, була найважча ділянка.

– Під час операції "Вівальді" було зачищено сірі зони – території, куди ворог зміг інфільтруватися. Саме інфільтрація залишається найбільш "популярним" в ворога способом захоплення територій. Чому з нею важко боротися? У чому секрет вашого підрозділу, якому вдалося виконати зачистку? Чи можуть ваш досвід використовувати й інші підрозділи ЗСУ?

– Дійсно, інфільтрація противника створює дуже великі складнощі. В першу чергу, противник намагається інфільтруватись на ті ділянки, де проходять логістичні шляхи, пересування, як техніки, так і піхоти. Якщо говорити про певні ноу-хау з нашого боку, то їх, мабуть, немає. В першу чергу, ми зробили зачистку тих ділянок, які нам були конче необхідні для того, щоби рухати нашу живу силу, для того, щоби пересуватися технікою.

Коли маршрути нашого висування та логістичні шляхи були повністю зачищені, ми почали зачистку прилеглих територій навколо нашого району оборони. Мабуть, виключно виходячи з того, що ми розпочали зачистку інфільтрації з більш доцільних і необхідних для нас ділянок, а вже потім розвивали свій успіх, це і відіграло дуже велику роль.

Плюс також ми повинні розуміти, що інфільтрація має складнощі також і для самого противника. Адже це позиції, які працюють на відриві, логістика туди здійснюється виключно за допомогою дронів або вони забезпечують себе тим, що знайдуть під час свого пересування. Тому, працюючи над підступами, працюючи над тим, щоби перебити логістику ворогу, ми унеможливлювали його подальше просування, забезпечення БК, провізією тощо. Через це в певний час на певних позиціях ворог був голодний і деморалізований.

Тому працюючи в двох напрямках – зачистка самих територій та нанесення ураження і унеможливлення логістичних підступів противника до своїх позицій, – ми отримали такий результат. Використовувати щось одне неможливо, це не дасть жодного ефекту. Лише поєднання усіх методів призвело до успіху.

– Операція "Вівальді", судячи з назви, передбачає кілька етапів чи "сезонів" (якщо згадати найвідоміший твір Вівальді "Пори року"). На якому етапі операція "Вівальді" перебуває зараз? Чи дійсно буде продовження?

– Дякую за запитання, але я, мабуть, залишу його без конкретної відповіді. Операція "Вівальді" була спланована командиром корпусу. Я думаю, буде краще, якщо він самостійно буде розкривати інформацію про подальші дії з нашого просування і будь-якої роботи. Єдине, що можу сказати - слідкуйте за ефірами, слідкуйте за перебігом подій, далі буде.

– Що необхідно вашому підрозділу та Третьому АК загалом, аби ефективно виконувати завдання з деокупації території України? Яким, на вашу думку, є головне питання, яке має бути вирішене, аби Сили оборони змогли потужно звільняти території України?

– Розумієте, неможливо дати якоїсь однозначної чіткої відповіді на це питання. Чому? Тому що як ми слідкуємо за засобами масової інформації противника, так і вони слідкують за нами. Якщо ми кажемо про те, що нам чогось не вистачає, так ми повідомляємо противнику про наші слабкі сторони.

Можна сказати, що нам постійно буде чогось бракувати, бо нам хочеться якомога швидше виконати свою роботу з деокупації усієї території України. Зараз, як і постійно, всім Збройним силам потрібно всебічне забезпечення.

Станом на зараз ми вже маємо багато досвіду, ми маємо бажання і спроможність виконувати роботи військового плану з деокупації наших територій, з повернення наших територій. І чим більше в нас буде забезпечення, тим швидше ми зможемо це зробити.

Ми можемо зараз на якійсь невеличкій ділянці реалізувати наші плани і задуми, а з поповненням особовим складом, з поповненням засобами масштабувати це і зробити це ще швидше. Чим більше у нас буде особового складу, чим більше у нас буде засобів, чим більше у нас буде зброї, тим швидше буде виконана наша робота. Але вона буде виконана в будь-якому разі.