Відео дня
Ворог продавлює нашу оборону, ситуація тривожна, потрібні сильні рішення. Інтерв'ю із Селезньовим
Цінність понад десятка угод про гарантії безпеки, підписаних Україною із західними країнами, зокрема зі США, а також рішень про додаткову військову допомогу в межах групи "Рамштайн" залежить виключно від того, як вони будуть реалізовані на практиці. А реальність така, що на сьогодні одна лише Північна Корея поставила країні-агресору Росії значно більше боєприпасів, ніж змогли зібрати для України понад 50 країн-союзниць.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Владислав Селезньов.
– Україна та США підписали угоду про гарантії безпеки на 10 років. Раніше Україна підписала подібні угоди ще з низкою країн. За вашими оцінками, як ці гарантії, зокрема від США, можуть бути реалізовані на практиці?
– У тому й річ, це головне питання: як угоди будуть реалізовані на практиці. Ми вже маємо меморандум, підписаний у Будапешті, де країни-гаранти обіцяли нам збереження суверенітету й територіальної цілісності, але, як ми знаємо, одна з країн-гарантів порушила цей меморандум.
Сьогодні ми маємо більш як десять договорів про гарантії безпеки, але як вони працюватимуть, важко сказати, особливо враховуючи, що ці домовленості не ратифікуються в національних парламентах. Тож виникає питання щодо їхньої верифікації та дієвості.
Те саме стосується й угоди із США. Через Конгрес цей документ не проходитиме, тому доводиться озиратися на Дональда Трампа, а він вирізняється досить принциповою позицією щодо російсько-українського протистояння. 13 червня він заявив: який зиск для Америки від того, що Україна переможе Росію? Він діє як політик. Думаю, у разі обрання на пост президента він денонсує та нівелює усі кейси військово-технічного співробітництва з нашою країною.
Тому підписання угоди викликає у мене скепсис. Я не вірю словам, я вірю конкретним діям. Масштабні постачання озброєнь і техніки – лише ці фактори є визначальними у підтримці зусиль української армії та українського народу.
– Президент США Байден заявив про передачу Україні у пріоритетному порядку п'яти систем ППО Patriot. Одночасно на нещодавній нараді у форматі "Рамштайн" також було узгоджено кроки щодо посилення протиповітряної оборони нашої країни. Чи можна говорити про проривні рішення, які щонайменше дозволять посилити ППО?
– Є декларації, але немає конкретних постачань систем ППО. Рішення США про постачання нам однієї батареї Patriot, яка зараз перебуває на бойовому чергуванні в Польщі, уперлося в чітку позицію польського уряду, який заявив: ми не можемо передати цю систему, оскільки вона забезпечує прикриття дуже важливого логістичного хаба – аеродрому Жешув. Постає питання: де тоді взяти ці ресурси?
Так, ми чули заяву уряду Німеччини про те, що вони готові передати нам третю батарею Patriot, але водночас вони заявляють, що це остання батарея, яку вони можуть нам передати, оскільки чверть усіх наявних Patriot вони вже передали задля забезпечення потреб української армії.
Нинішня ситуація зумовлена тим, що протягом 30 років після закінчення так званої холодної війни ключові країни світу роззброювалися. Роззброювалися всі, за винятком Росії, Ірану та Північної Кореї. Нині дисбаланс озброєнь просто шокує.
Уряд Північної Кореї примудрився передати за короткий період для російської армії близько 5 мільйонів снарядів, але чи можуть похвалитися такими самими показниками всі країни-учасниці проєкту "Рамштайн"? Понад 50 країн, але їхній внесок у забезпечення України боєприпасами на кілька порядків нижчий, ніж ресурси, передані Росії Північною Кореєю – країною, яка перебувала десятиліттями під санкціями.
– Глава ГУР МО Кирило Буданов заявив, що літній наступ російської окупаційної армії розпочався в середині травня. За точку відліку він, певне, взяв наступ ворожої армії на Харківщину. Чи вважаєте ви, що цей наступ теоретично може мати успіх? Як ви оцінюєте можливості Сил оборони не допустити цього, особливо з урахуванням активізації західної допомоги?
– Я не погоджуся з генералом Будановим у тому, що літня наступальна кампанія розпочалася 10 травня. У лютому він заявляв, що до початку березня наступальний потенціал російської армії буде вихолощений, і вона буде змушена взяти оперативну паузу для поповнення ресурсів. Але за фактом у березні, квітні, травні йшли безперервні атаки російської армії, тому говорити про якусь оперативну паузу не варто.
Фактично російська армія продовжує свою осінньо-зимово-весняну наступальну кампанію без будь-яких пауз і перерв.
Те, що зараз відбувається на фронті, обумовлено двома чинниками. Фактор перший: РФ намагається створити максимально комфортні умови для свого угруповання військ на східному фланзі російсько-українського фронту. Це напрямок на Сіверськ, Часів Яр, Покровськ та Курахове. Саме там зосереджено основні зусилля російських окупантів з метою повної окупації Донецької області.
Цілком можливе загострення ситуації на прикордонні Сумської області. Окремі елементи цього вже чітко проглядаються.
Є динаміка на півдні Запорізької області, в районі Роботиного й у районі Старомайорського Донецької області, яке зайняв ворог. Противник продовжує тиснути на наші оборонні рубежі та позиції на цій ділянці фронту.
Фактор другий – ресурси. Якщо, нарешті, підуть серйозні постачання артилерійських боєприпасів, зокрема в межах чеської ініціативи, якщо ми нарешті отримаємо винищувачі F-16 із відповідною ракетною компонентою, ми зможемо стабілізувати ситуацію на полі бою. Поки що говорити про паритет ресурсних і бойових можливостей не доводиться.
Росіяни мають тотальну перевагу в авіаційній компоненті, кратну перевагу в артилерійських боєприпасах, та й солдатів своїх вони не шкодують. Незважаючи на щодобову втрату понад тисячі своїх військовослужбовців, продовжують тиснути й мають успіх.
Так, у цих успіхів тактичний характер. Просування на 100-200 метрів на добу не є серйозним. Але ситуація є досить тривожною. Протягом усіх цих місяців супротивник повільно продавлює нашу оборону, змушує нас вести маневрову оборону.
І тут постає питання до якості й рівня готовності наших інженерних фортифікацій. Наприклад, якщо взяти район Карлівського водосховища (штучна водойма на річці Вовчій під Карлівкою Покровського району. – Ред.), то зараз наші оборонні рубежі та позиції проходять по третій лінії оборони. Відповідно, перша та друга під натиском ворожих сил і засобів не витримали.
Тому необхідна оцінка ситуації, ретельний аналіз, розбір польотів та ухвалення відповідних рішень, зокрема командирських кадрових та організаційних щодо стабілізації ситуації на полі бою. Потрібні підготовлений, навчений та повністю забезпечений особовий склад і грамотні командири, готові організовувати якісне ведення бойових дій підпорядкованими силами та засобами.