Відео дня
Ворог "виходить на удушення" Покровська й готує масштабний котел. Інтерв’ю з Іваном Ступаком
Російська окупаційна армія веде наступ протягом майже 16 місяців і б’є світові рекорди. Щоправда, за втратами на полі бою Кремль також давно став рекордсменом, але це його не зупиняє. Допоки економіка РФ не "зламається", наступ триватиме. Не тому, що йдеться про дійсно важливі воєнні перемоги, а просто тому, що кремлівська влада має таку забаганку. За великим рахунком, потужні економічні, а не військові удари могли б зупинити агресора.
Утім, допоки цього не сталося, ворог продовжує реалізовувати свій план. Він полягає у тому, щоб обійти місто Покровськ і вийти на його "удушення", перерізати шляхи постачання українського угруповання, щоб змусити його вийти з міста. Ще більш амбітна мета – створити масштабний котел на площі між Покровськом і Часовим Яром. Якщо ворог бачитиме, що це надто складне завдання, то досягатиме своєї мети шляхом створення менших котлів.
Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.
– Російські окупаційні війська рухаються в обхід великих міст на сході нашої країни, зокрема вони не атакують Покровськ в лоба. За оцінками аналітиків видання FinancialTimes, тактика ворога може полягати у тому, аби відрізати логістику українських Сил оборони та змусити їх вийти з міста. Чи вважаєте ви, що ця тактика може спрацювати? Окреме питання – щодо небезпеки встановлення контролю над великими автошляхами поблизу Покровська.
– Ще з вересня було очевидно, як вони працюватимуть. Вони не йдуть в лоба, вони йдуть через західні околиці Покровська, ріжуть нам сполучення з Дніпропетровською областю. Сполучення буксує, техніка не їде, снаряди не їдуть, люди не їдуть… Усе треба возити окружними шляхами, це важче, це довше, це не так зручно.
Як кажуть борці, противник "виходить на удушення". Вони починають придушувати місто Покровськ.
Якщо подивитися на мапу бойових дій, зокрема на ділянку, де одночасно видно Покровськ і Часів Яр. Якщо провести між цими населеними пунктами пряму лінію і зробити з неї дугу, аби вона вигиналася догори в район Дружківки, то ми не сильно помилимося, якщо припустимо, що Російська Федерація взагалі має собі на меті зробити такий масштабний котел обсягом близько тисячі квадратних кілометрів.
Звісно ж, що є сто п’ятсот різних факторів, які впливають на ситуацію, і відомих, і невідомих, які Росія також не може врахувати й передбачити, тому вони також працюють із десятком менших котлів. Зокрема, котел у тому, що залишилося від Курахового. Отже, є намагання зробити великий котел, якщо не вийде, – маленькими котлами. Але приблизний задум можна зрозуміти так.
– Чи допускаєте ви, що траса, яка проходить поблизу Покровська й простягається до Костянтинівки, частково вже не підконтрольна Силам оборони?
– Я б не сказав, що вона перебита, але вона прострілюється. І чим ближче росіяни підходять, тим ситуація стає більш критичною. Військові кажуть, що відстань 2 кілометри – це вже критично.
Там уже можна ставити спеціальні протитанкові установки, там можна використовувати БПЛА на дроті тощо. Це те, що працює проти нас. Їздити можна, але на шаленій швидкості, 160 по полях, коли з тебе все вилітає, і печінка, і все... Але тільки так, інакше не можна.
– Ви припускаєте, що місто Покровськ не буде взяте, а буде оточене?
– Вони можуть змусити наших військових відійти. Багато залежатиме від того, яка там оборона. Наразі не видно, що оборона там дуже сильна. Якщо брати Покровськ "на удушення", то буде як із Вугледаром.
Вугледар розташований на висоті. Його тримали два роки й два місяці. Військові кажуть, можливо, ми могли його ще пів року тримати, але ворог обійшов місто з трьох боків і створив таку ситуацію, коли Вугледар просто неможливо було далі тримати – і його були змушені кидати. Така тактика в РФ.
Але залишити місто – це економія сил і часу. Бо після Бахмута, де, за різними ознаками, російська армія поклала 17-25 тисяч, російське командування посиділо, почесало в носі й вирішило діяти інакше, котлами. Це штука, яка працює.
– Розгляньмо Куп’янський напрямок. Ворог форсував річку Оскіл, але не закріпився на правому березі, чи не так?
– Ні, ворог закріпився, він перебуває на тому березі. Я припускаю, що в них є проблеми з підтягуванням техніки, з перекиданням людей. Спочатку все це треба акумулювати, а далі рухатися уперед. Але вони хочуть брати Куп’янськ у котел, такі плани в них є.
– Але виникає питання: де ворог бере стільки резервів?
– Ніхто не знає. Навіть західні аналітики, військові генерали з чотирма зірками втомилися вираховувати й припускати, коли у них закінчиться цей ресурс, бо майже 16 місяців російська армія в режимі нон-стоп. Такого раніше ніхто уявити не міг. Це будуть вивчати за підручниками військової справи – наскільки РФ була готова вкладати ресурси у цю війну.
В принципі, якщо максимально спростити цей приклад, то це про те, наскільки багато ти готовий вкласти в те, аби отримати річ, яка тобі подобається. Вона не дає тобі якісь особливі переваги чи супервластивості. Ти просто хочеш це. Ти відкриваєш гаманець і бачиш, що ще трохи не вистачає. І ти готовий іще щось із квартири винести, холодильник, телевізор і гарнітур, аби мати цю річ.
Це повторюється знову й знову. Питання в ціні й у тому, коли Росія на цій ціні зламається.
Ми бачили оцінки західного економіста на прізвище Кеннеді щодо економіки РФ. За його словами, в Росії наближається фінансова криза і Путін опинився на роздоріжжі: зупинити війну, щоб економічно врятувати Росію. І йому доведеться це зробити. Але поки є переваги на фронті, для чого зупинятися?
Той самий аналітик вказує: те, що виділяється з бюджету РФ на військо, є аналогічною сумою позабюджетного фінансування, корпоративного кредитування тощо. Він порахував, що в РФ працює друкарський верстат, тобто вони друкують гроші. Тому є велика ймовірність, що РФ може зламатися саме економічно, а не у військовому плані. Я припускаю, що саме з цим пов'язані всі ці вкидання на фронт – отримати якомога більше територіальних захоплень, допоки економіка це дозволяє. Щойно економіка скаже: все, стоп – тоді росіяни зупиняться і на фронті.
– Тобто можна сказати, що саме економічна складова є найбільш вагомою щодо можливостей країни-агресора продовжувати війну, а отже, саме на позбавлення Росії цих можливостей мають бути спрямовані дії союзників України?
– Я думаю, має бути саме так. На мій погляд: якби ці 14 тисяч обмежень проти Росії було запроваджено протягом березня-жовтня 2022 року, то РФ би отримала колапс. Я не є економістом, але моє внутрішнє переконання підказує, що це могло б зруйнувати РФ ущент. Але є багато різних факторів, які намагалися враховувати, коли запроваджували санкції.
Це наявність ядерного озброєння – зрозуміло, усі на це зважали, інкорпорованість РФ у світовій спільноті – до різних міжнародних організацій, до різних процесів тощо. Зокрема, постачання урану й атомних електростанцій США, Канади. Здається, 30% постачала саме Росія. Титан для авіаційної галузі – Boeing, Embraer, Airbus. 30% ринку алмазів у світі Росія тримала до останнього часу. Плюс нафтовий ринок. Деякі країни дуже турбувалися: якщо в такий спосіб вбити РФ, це призведе до зростання цін.
І фінал – відсутність лідерства серед країн Заходу взагалі. Чи є багато політиків, лідерів, які готові брати на себе відповідальність? Дійсно, Байден заявляє: санкції по максимуму – коли до завершення його каденції залишилося сім днів.