Ворог втрачає ресурс для наступу і змушений повзати "на пузі": Селезньов анонсував нові проблеми армії РФ

Російська окупаційна армія проводить перегрупування на кількох ділянках фронту, перекидаючи сили з менш на більш пріоритетні напрямки. Але насправді її ресурс обмежений, а наступальний потенціал поступово вихолощується. Ворог намагається зосередити зусилля там, де бачить найбільші шанси на успіх. З цим, зокрема, пов'язана і його активізація на Запорізькому напрямку.

Однак із погіршенням погоди ворог зіткнеться з новою проблемою: його мобільність суттєво впаде. До настання "сезону дощів" пристосовані авто, багі та мотоцикли слугують ключовим елементом для маневрів ворога в "кілл-зоні". Але розкислі польові дороги зроблять їх уразливими і малоефективними. Крім того, поле бою вже зараз прозоре, на ньому видно всі переміщення противника. На другу половину осені у ворога фактично залишається не так багато опцій, головні з яких – ще активніше застосування засобів РЕБ і спроби просочування крізь українську оборону дрібними групами в антидронових плащах "на пузі".

Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Останнім часом з'явилися ознаки того, що Росія перегруповує свої війська одразу на кількох ділянках фронту, зокрема, сили, які ще нещодавно перебували на Сумському та Харківському напрямках, переводяться на більш гарячі ділянки фронту на сході нашої країни. Чи припускаєте ви, що ворог може готуватися до якихось проривних дій на сході найближчим часом, скажімо, у найближчі місяць-два?

– Ми з вами неодноразово доходили висновку, що ключовий фактор, який впливає на ситуацію на полі бою, – це фактор ресурсів. Росія зараз фактично трупами своїх солдатів встеляє шлях до контролю за такими бажаними квадратними кілометрами української території. Ресурсів у противника насправді не так багато. Незважаючи на те, що близько 700 тисяч російських військовослужбовців задіяні в межах так званої спеціальної військової операції, противнику цього явно недостатньо.

Саме тому звідти, де противник не може досягти певних результатів і розвинути свій успіх, він починає забирати частину своїх сил і засобів на пріоритетні для себе ділянки. Або туди, де, як він вважає, наша оборона слабша, а отже, він зможе досягти певних результатів.

Тому з території прикордоння Сумської області, з півночі Харківської області і, як не парадоксально, навіть із району Часового Яру російські сили і засоби переміщуються на пріоритетні ділянки фронту. Йдеться насамперед про Покровський і Мирноградський напрямки.

Частина російських засобів переміщується зараз на південь Запорізької області, у район Степногірська. Там останнім часом активізувалися бойові дії – Степногірськ, Плавні, Кам'янське, а також напрямок на Оріхів. Там противник також намагається сконцентрувати максимум своїх сил і засобів у перспективі найближчих 30 днів і активно атакувати наші рубежі та позиції. Цілком можливо, що ці дії будуть синхронізовані зі спробами противника атакувати в напрямку на Гуляйполе зі сходу. Адже, як ми бачимо, бойові дії на Новопавлівському напрямку останнім часом досить серйозно активізувалися.

Тому, думаю, що противник, діючи в такий спосіб, здійснюючи перегрупування, намагається зосередити свої зусилля на тих ділянках фронту, які для нього є перспективними і, відповідно, є пріоритетними.

З урахуванням того, що поле бою дуже прозоре і ми бачимо всі процеси, пов'язані з переміщенням великих мас особового складу, техніки та озброєнь супротивника, навряд чи це можна зробити приховано, тому на будь-які дії супротивника ми вчиняємо певні контрдії, а також реалізуємо превентивні заходи, спрямовані, по-перше, на ослаблення темпів переміщення ворожих сил та засобів через руйнування ключових логістичних магістралей, зокрема залізничних колій та сполучень, на маршрутах руху російських окупантів.

Причому йдеться не тільки про тимчасово окуповані території нашої країни, а й про деякі російські регіони, які межують з Україною. Брянськ, Курськ, Бєлгородська область також перебувають під нашим впливом, контролем, і ми в міру можливості максимально сповільнюємо просування російських військ, зокрема й там.

– Ви згадали про активність ворога на південному напрямку. Чи може він зосередити свої основні зусилля саме там в умовах погіршення погоди, осінніх дощів тощо? Адже на півдні вплив зміни погоди не настільки великий, як в інших регіонах України.

– Я думаю, цю ймовірність необхідно розглядати не через призму погодних умов, а можливостей української оборони. Умовно кажучи, якщо десь наша оборона почне просідати, противник, безумовно, саме на цих ділянках фронту і буде зосереджувати свої зусилля. Адже очевидно, що поступово наступальний потенціал у росіян вихолощується, а Путіну необхідно продати хоча б якусь перемогу для російського народонаселення. Тому, гадаю, росіяни будуть тиснути там, де у них це буде виходити. Звісно, ми повинні бути в певній динаміці на тих ділянках фронту, де наша оборона буде просідати. Відповідно, там противник буде концентрувати свої зусилля.

Але говорити про те, що в період осінньо-зимового етапу російського наступу противник концентруватиме свої зусилля винятково на півдні, я б не ризикнув, бо не завжди південь – це зручні в плані погоди умови для наступу. Наприклад, та ж Харківська область, де зими досить сухі. Щойно приморозить, противник може використовувати ґрунтові дороги для проведення відповідних заходів. У цьому плані південь нашої країни не настільки стабільний.

Тому думаю, що не погодні умови будуть ключовим фактором, який визначатиме напрямок і ділянки фронту, де буде позначена особлива динаміка.

– І все ж таки з настанням дощів можна очікувати, що бронетехніка не буде так активно використовуватися ворогом?

– Вважаю, що йдеться навіть не стільки про бронетехніку, скільки про використання противником пристосованої автомобільної техніки, багів і мотоциклів. Розкислі від дощів польові дороги явно не найкращі умови для використання саме цієї компоненти. А противник її зараз активно використовує для того, щоб максимально підвищити швидкість переміщення своїх сил і засобів у так званій кілл-зоні.

Як я сказав, противнику вкрай складно використовувати свої сили і засоби через прозорість поля бою. Усі його переміщення ми бачимо, як на оперативному рівні, у межах переміщення великих мас російських підрозділів, так і на тактичному рівні, у межах підготовки до штурму російських штурмових груп малої та надмалої чисельності.

Тобто противника зараз рятують виключно два фактори. Фактор перший – це швидкість: мотоцикли, пристосовані автомобілі, другий – система радіоелектронної боротьби, яку противник активно використовує на полі бою. На розкислій дорозі нівелюється фактор швидкості, тому що неможливо їхати швидко.

Відповідно, залишається або ще більш активне використання засобів радіоелектронної боротьби, або інфільтрація, коли противник під покровом ночі, використовуючи спеціальні антидронові плащі, буквально на пузі повзе сотні метрів, намагаючись потайки для наших очей, що постійно висять у повітрі, – я маю на увазі розвідувальні дрони, – дістатися до тих чи інших точок концентрації.

– Ви згадали про антидронові плащі. Є ще й антидронові сітки, про які сьогодні часто говорять. Як ви оцінюєте їхню ефективність?

– Буквально днями я спілкувався з товаришем, який виконує завдання на півночі Харківської області. Ми з ним обговорювали питання, наскільки може бути ефективною система радіоелектронної боротьби у протидії ворожим дронам. Він сказав, що противник використовує дуже широкий спектр частот, за допомогою яких управляються дрони. Тому не факт, що розміщення на автомобілях кількох одиниць систем радіоелектронної боротьби допоможе, адже ці елементи розраховані на протидію ворожим дронам на певних частотах. Плюс противник активно використовує дрони на оптоволокні.

Тобто фактично ми повертаємося до опції, коли саме фізичні перешкоди можуть захистити наші засоби, які розміщуються в прикордонних або прифронтових зонах. Тому дронові сітки, загородження досить ефективні. Ці елементи дозволяють на певному етапі фізично протидіяти впливу ворожих дронів.

Але й противник адаптує свою діяльність. Вони вже починають використовувати багаторівневі, багатокомпонентні атаки, коли перші хвилі дронів буквально б'ють по опорах тих самих антидронових сіток, намагаючись прорвати їх і створити завали на дорогах через знесені стовпи, на яких кріпляться сітки. Війна – штука адаптивна, і та сторона протистояння, яка здатна дуже гнучко й оперативно змінювати тактику використання своїх сил і засобів, адаптуючись до сучасних умов ведення бойових дій, отримує перевагу на полі бою.

Те, що антидронові сітки виконують дуже важливу місію і затримують ворожі дрони, які у величезній кількості використовуються не тільки на передовій, а й для руйнації стабільної логістики в прифронтових регіонах, – це факт. Нині йдеться про боротьбу з дронами як про найголовніший фактор, який визначає нашу стійкість в обороні. Ресурси – наше все. Для того, щоб наші війни отримували ресурси своєчасно і в повному обсязі, нам необхідна стабільна логістика.

А для цього потрібно використовувати цілий комплекс заходів, спрямованих на забезпечення цієї стійкості: системи радіоелектронної боротьби, мобільні вогневі розрахунки, які фізично знищуватимуть ворожі дрони, а також ті самі сітчасті загородження з антидронових сіток.