Врятував побратимів, а сам загинув: на Полтавщині поховали 38-річного захисника із "серцем, яке не черствіло"
У селі Степанівці Скороходівської громади Полтавської області поховали військовослужбовця ЗСУ Юрія Білого із позивним "Контра". Герой вивів побратимів із-під обстрілу, а сам загинув від осколка снаряда.
На цвинтарі в Степанівцях спочивають уже три воїни, які захищали Україну від російської агресії. Про це повідомив портал "Є", поділившись статтею журналістки Оксани Мірошниченко із газети "Сільські новини".
Мірошниченко розповіла, що особисто спілкувалася з Білим і писала про нього на сторінках свого видання. Вперше вона зустрілася з військовим у лютому 2016 року.
"Мій співрозмовник справив приємне враження – комунікативний, щирий, із почуттям гумору", – зазначила вона.
Герой став на захист рідної країни у 2015 році. Бойове хрещення отримав під Староігнатівкою Донецької області як снайпер 41-го окремого мотопіхотного батальйону ЗСУ.
"Тоді 60 бійців обстріляли з мінометів, але всі залишилися живими й неушкодженими. На моє запитання, чи не страшно було, Юрій із властивою йому простотою та відвертістю відповів: "Страшно було вперше, а потім втягнувся. Головне – ставитись до своїх обов'язків із максимальною відповідальністю. Адже, як кажуть, я не один у полі воїн. Поруч зі мною побратими, які завжди прикриють кулеметним вогнем. А обережність — передусім! Задля цього знадобляться будь-які маскувальні засоби. Виручав і бронежилет. Одного разу він мене врятував від осколка", – переказала слова воїна журналістка.
Вона написала, що у Білого було "співчутливе серце, яке не черствіло", хоча він сім із половиною років із невеликими перервами воював на сході.
Чоловік розповідав, як одного разу його побратими зазнали тяжких поранень, а друг загинув. Він і сам повинен був йти на завдання разом із групою, але в останній момент йому наказали виконати іншу задачу:
"Толян, мій напарник по навчальній частині, підірвався на міні. Я повинен був іти з ним на завдання, але несподівано командирували везти боєприпаси. Хлопці пішли без мене. Коли повернувся, дізнався, що Анатолій одразу загинув, а його товариш отримав опіки 70% шкіри. Нині лікується в госпіталі. Шкода хлопців. Досі донька Толіка телефонує і розпитує про батька. А що я їй скажу? Звичайно, підбадьорюю й наголошую, що її татусь – Герой".
Білий був досвідченим військовим. Він розповідав, що міг поспати під колесами установки "Град", знаючи всі хитрощі противника, стріляв із різних видів зброї, часто сідав за кермо машини ЗІЛ-134, на якій перевозив бійців. "Хто снайпер – той водій!" – жартував українець.
За словами Мірошниченко, "Контра" звик воювати і не завжди справлявся з цивільним життям, тому й повертався до армії.
Пізніше він був оператором-радіотелефоністом розвідувального взводу 2-го механізованого батальйону. В останній час виконував обов'язки оператора-телефоніста 1-го розвідувального відділення 1-го розвідувального взводу.
38-річний воїн загинув 6 січня під час виконання бойового завдання поблизу Курдюмівки Бахмутського району. Врятував життя друзів, а сам загинув.
У Героя залишилися матір, сестри, брати та кохана дівчина. "Захисник залишив по собі добру пам’ять, бо був не тільки хоробрим бійцем, мужнім і відважним розвідником в армії, а й першокласним будівельником-монтажником. Свого часу обслуговував Міжнародний виставковий центр у Києві, Палац спорту та багато інших важливих об’єктів столиці України", – сказано в статті.
Як повідомляв OBOZREVATEL:
– У боях із російськими окупантами на Донеччині загинув уродженець Вінницької області Василь Подолян. 46-річний воїн із 24 лютого вважався зниклим безвісти, тому рідні мали надію на те, що він у полоні, але живий.
– Раніше стало відомо, що 7 квітня на фронті загинув історик Ігор Рігель. Він пішов захищати країну як доброволець.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!