Блог | Вугледар: про причини та наслідки втрати міста та справжній подвиг українських воїнів

Втрата Вугледару

1. Значення Вугледару. Оборона Вугледару – справжній подвиг українських воїнів, які два з половиною роки завдавали біля Вугледару росіянам втрати у багато разів вище за наші та відбили два великих наступи о 22-му та 23-му роках. Місто мало ключове становище для контролю південного флангу сил оборони України на Донбасі, це була надзвичайно вигідна позиція, панівна висота, щільно забудована, яка давала кращі радіогоризонти для дронів та вогневі позиції для усіх видів озброєння.

2. Наслідки. Вугледар було вигідно втримувати. Втрата Вугледару – поразка, яка буде мати важкі стратегічні наслідки. Втрачено важливий укріплений район, з великою кількістю обладнаних позицій та мінних полів. Після цього ворог буде "згортати" фронт та наступати на Велику Новосілку зі сходу та на Курахове з півдня, і таких зручних рубіжів оборони там вже нема. Фактично, потрібно негайно створювати новий рубіж оборони для прикриття кордонів Дніпропетровської та Запорізької області зі сходу.

3. Коли треба було відходити з Вугледару, чи був вчасним наказ та які втрати понесли наші воїни?

Єдина траса у місто Вугледар-Богоявленка була взята під вогневий контроль ворога 24 вересня, окупанти вийшли на відстань 1400 метрів до дороги. В цей момент командування ОТУ "Донецьк" (полковник Луценко) мало б віддати наказ про плановий організований відхід військ з міста, оскільки деблокувати місто не було сил. 26 вересня ворог ударами дронів повністю закрив можливості заїзду до міста. Тим не менше, командування ОТУ не віддало своєчасний наказ на відхід, а продовжувало вимагати "триматись". В ніч з 30 вересня на 1 жовтня командування 72-ї бригади на власну відповідальність здійснило відхід останніх підрозділів прикриття через неможливість подальшого ведення оборони, що було здійснено з втратами внаслідок щільного вогню ворога. За останні чотири доби оборони Вугледару 72-га омбр втратила у місті та на трасі відходу близько 30 (тридцяти) військовослужбовців зниклими без вісті. На одній з позицій росіяни захопили 5 військовослужбовців, імена яких не встановлені, і розстріляли їх на місці, це зафіксовано нашим дроном.

4. Які причини втрати Вугледару?

а) Відсутність боєздатних резервів та боєздатного поповнення, щоб відновлювати втрати наших військ та посилювати 72-гу механізовану бригаду, яка безпосередньо обороняла місто. Це відповідальність командування ЗСУ;

б) Перевага ворога у чисельності у 5 разів мінімум – проти 72-ї механізованої бригади росіяни, за офіційним зведенням Міноборони РФ про захоплення міста, зосередили 36, 37, мотострілецькі, 5 танкову бригади, 40 бригаду морської піхоти, 430 мотострілецький полк, посилених підрозділами 14 бригади спецназ. Плюс північніше 72-гу атакувала 57-ма мотострілецька бригада та 139-й штурмовий батальйон. Тобто проти одного нашого з'єднання, посиленого кількома некомплектними та слабко озброєними батальйонами ТРО 125-ї та 123-ї бригад ТРО та боєздатним 1-м ОШБ "Да Вінчі", які до того ж не отримували поповнень для покриття втрат, наступало шість з'єднань ворога, посилених спецназом та штурмовиками і які постійно поповнювались для продовження наступу;

в) Слабка організація та взаємодія в обороні, постановка завдань без врахування реальних можливостей та без оцінки реальної боєздатності військ. Керівництво ОТУ та ОСУВ не приділило уваги організації масованого застосування дронів, РЕБ, РЕР, прикриттю військ від дронів противника, у комплексі з вогневими засобами. Тактичне становище Вугледару та відкриті простори навколо давали змогу знищити наступаючі угруповання ворога дронами у взаємодії з іншими засобами, максимально берегти життя піхоти, але підрозділів дронів, які б могли забезпечити щільність та масованість ударів, вище військове командування не зосередило, що не дозволило компенсувати значну перевагу ворога у піхоті;

г) Відсутність якісно організованих контратак. Тривалий час на напрямок прориву підкидали піхотні підрозділи з низькою комплектністю та слабким озброєнням зі складу ТРО, які не могли відновити становище, а тільки героїчно призупиняли наступ ворога на деякий час. Лінійні батальйони 72-ї не отримували ні часу на відновлення боєздатності, ні підготовлене поповнення. Єдина штурмова частина, яку командування ЗСУ перекинуло за останні чотири місяці на посилення 72-і бригади – 1-й штурмовий батальйон "Да Вінчі", був використаний через нестачу резервів для оборони північніше Вугледару, і втягнутий у бої з підрозділами 57-ї мотострілецької бригади та 139-го штурмового батальйону окупантів;

д) Відсутність якісної другої лінії оборони, яка б дозволила зупинити ворога в районі шахт північніше Вугледару на заздалегідь обладнаних позиціях, прикритих мінними полями.

5. Щодо обставин загибелі командира 186-го батальйону ТРО 123-ї бригади ТРО Ігоря Гриба.

Збираю інформацію, спілкуюсь з бійцями 123-ї бригад ТРО. Найближчим часом напишу і щодо відомих мені обставин загибелі Гриба, і щодо дій 123-ї бригади ТРО в районі Вугледару, і щодо адекватності рішень на її застосування, керованості та організованості бригади та наслідків для оборони міста.