Блог | Угледар: о причинах и последствиях потери города и настоящем подвиге украинских воинов

Потеря Угледара

1. Значение Угледара. Оборона Угледара – настоящий подвиг украинских воинов, которые два с половиной года наносили возле Угледара россиянам потери во много раз выше наших и отразили два больших наступления в 22-м и 23-м годах. Город имел ключевое положение для контроля южного фланга сил обороны Украины на Донбассе, это была очень выгодная позиция, господствующая высота, плотно застроенная, которая давала лучшие радиогоризонты для дронов и огневые позиции для всех видов вооружения.

Далее текст на языке оригинала.

2. Наслідки. Вугледар було вигідно втримувати. Втрата Вугледару – поразка, яка буде мати важкі стратегічні наслідки. Втрачено важливий укріплений район, з великою кількістю обладнаних позицій та мінних полів. Після цього ворог буде "згортати" фронт та наступати на Велику Новосілку зі сходу та на Курахове з півдня, і таких зручних рубіжів оборони там вже нема. Фактично, потрібно негайно створювати новий рубіж оборони для прикриття кордонів Дніпропетровської та Запорізької області зі сходу.

3. Коли треба було відходити з Вугледару, чи був вчасним наказ та які втрати понесли наші воїни?

Єдина траса у місто Вугледар-Богоявленка була взята під вогневий контроль ворога 24 вересня, окупанти вийшли на відстань 1400 метрів до дороги. В цей момент командування ОТУ "Донецьк" (полковник Луценко) мало б віддати наказ про плановий організований відхід військ з міста, оскільки деблокувати місто не було сил. 26 вересня ворог ударами дронів повністю закрив можливості заїзду до міста. Тим не менше, командування ОТУ не віддало своєчасний наказ на відхід, а продовжувало вимагати "триматись". В ніч з 30 вересня на 1 жовтня командування 72-ї бригади на власну відповідальність здійснило відхід останніх підрозділів прикриття через неможливість подальшого ведення оборони, що було здійснено з втратами внаслідок щільного вогню ворога. За останні чотири доби оборони Вугледару 72-га омбр втратила у місті та на трасі відходу близько 30 (тридцяти) військовослужбовців зниклими без вісті. На одній з позицій росіяни захопили 5 військовослужбовців, імена яких не встановлені, і розстріляли їх на місці, це зафіксовано нашим дроном.

4. Які причини втрати Вугледару?

а) Відсутність боєздатних резервів та боєздатного поповнення, щоб відновлювати втрати наших військ та посилювати 72-гу механізовану бригаду, яка безпосередньо обороняла місто. Це відповідальність командування ЗСУ;

б) Перевага ворога у чисельності у 5 разів мінімум – проти 72-ї механізованої бригади росіяни, за офіційним зведенням Міноборони РФ про захоплення міста, зосередили 36, 37, мотострілецькі, 5 танкову бригади, 40 бригаду морської піхоти, 430 мотострілецький полк, посилених підрозділами 14 бригади спецназ. Плюс північніше 72-гу атакувала 57-ма мотострілецька бригада та 139-й штурмовий батальйон. Тобто проти одного нашого з'єднання, посиленого кількома некомплектними та слабко озброєними батальйонами ТРО 125-ї та 123-ї бригад ТРО та боєздатним 1-м ОШБ "Да Вінчі", які до того ж не отримували поповнень для покриття втрат, наступало шість з'єднань ворога, посилених спецназом та штурмовиками і які постійно поповнювались для продовження наступу;

в) Слабка організація та взаємодія в обороні, постановка завдань без врахування реальних можливостей та без оцінки реальної боєздатності військ. Керівництво ОТУ та ОСУВ не приділило уваги організації масованого застосування дронів, РЕБ, РЕР, прикриттю військ від дронів противника, у комплексі з вогневими засобами. Тактичне становище Вугледару та відкриті простори навколо давали змогу знищити наступаючі угруповання ворога дронами у взаємодії з іншими засобами, максимально берегти життя піхоти, але підрозділів дронів, які б могли забезпечити щільність та масованість ударів, вище військове командування не зосередило, що не дозволило компенсувати значну перевагу ворога у піхоті;

г) Відсутність якісно організованих контратак. Тривалий час на напрямок прориву підкидали піхотні підрозділи з низькою комплектністю та слабким озброєнням зі складу ТРО, які не могли відновити становище, а тільки героїчно призупиняли наступ ворога на деякий час. Лінійні батальйони 72-ї не отримували ні часу на відновлення боєздатності, ні підготовлене поповнення. Єдина штурмова частина, яку командування ЗСУ перекинуло за останні чотири місяці на посилення 72-і бригади – 1-й штурмовий батальйон "Да Вінчі", був використаний через нестачу резервів для оборони північніше Вугледару, і втягнутий у бої з підрозділами 57-ї мотострілецької бригади та 139-го штурмового батальйону окупантів;

д) Відсутність якісної другої лінії оборони, яка б дозволила зупинити ворога в районі шахт північніше Вугледару на заздалегідь обладнаних позиціях, прикритих мінними полями.

5. Щодо обставин загибелі командира 186-го батальйону ТРО 123-ї бригади ТРО Ігоря Гриба.

Збираю інформацію, спілкуюсь з бійцями 123-ї бригад ТРО. Найближчим часом напишу і щодо відомих мені обставин загибелі Гриба, і щодо дій 123-ї бригади ТРО в районі Вугледару, і щодо адекватності рішень на її застосування, керованості та організованості бригади та наслідків для оборони міста.