Як 30 годин перемир'я зіграли на руку ворогу і чому він пересів на самокати: інтерв'ю із Селезньовим

Великоднє перемир'я, що тривало лише 30 годин, дало ворогові суттєву преференцію, можливість підтягнути резерви на низці ділянок фронту на сході України та активізуватися на них. Йдеться про агломерацію Слов'янськ – Краматорськ – Дружківка – Костянтинівка. Фактично противник намагається створити три плацдарми з боку Торецька, Часового Яру та Лиману. Ситуація південніше Костянтинівки залишається складною, і стабілізувати її непросто.

Відео дня

Реальна мета нового триденного перемир'я, приуроченого до "дня перемоги", про який заявляють у Кремлі, – максимально посилити штурмові підрозділи, щоб незабаром ті могли атакувати українські позиції. У ворога є проблеми із застосуванням важкої техніки. Він дедалі частіше атакує малими групами, які оснащені автомобілями, мотоциклами і навіть самокатами. Але об'єктивна ситуація така, що про заморожування війни йтися не може.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

– В останньому зведенні Генштабу йдеться про найбільшу активність ворога на чотирьох напрямках, при цьому найгарячішим залишається Покровський напрямок, на який припадає 42% усіх атак. Але це не новина. Новина в тому, що противник почав шукати вразливі місця в районі Торецька. Чи допускаєте ви, що ворог поставив перед собою мету вирівняти лінію фронту на цій ділянці? На які успіхи він може тут розраховувати?

– Я думаю, варто пригадати наші попередні діалоги в частині розвитку ситуації на полі бою і те, що для противника є ключовою ціллю в межах весняно-літньої наступальної кампанії, – атака на міську агломерацію Слов'янськ – Краматорськ – Дружківка – Костянтинівка. Це очевидно. Противник, скориставшись 30-годинним перемир'ям 21 квітня, фактично зміг підтягнути достатню кількість штурмових підрозділів упритул до наших частин і підрозділів, що ведуть бойові дії в районі Торецька і Покровсько-Мирноградської агломерації.

Тобто фактично ті дії, які сьогодні здійснює противник, пов'язані з отриманими росіянами преференціями і можливостями завдяки перемир'ю. Противник атакує, ситуація в напрямку на Костянтинівку з півдня є вкрай складною. Нам поки що не вдається її стабілізувати.

Логіка дій російських окупантів очевидна: створення трьох плацдармів з боку Торецька, Часового Яру та Лиману є пріоритетною метою для ворога, і він цього намагається досягти.

Динаміка на полі бою визначається ресурсними можливостями. Якщо противник зумів підтягнути достатню кількість сил і засобів на цю ділянку фронту, а ми зі свого боку зосередили всі свої зусилля для того, щоб не дозволити противнику охопити Покровсько-Мирноградську агломерацію з півдня і заходу, то тут нас противник певною мірою переграв. І нам зараз доводиться швидко задіювати додаткові сили і засоби, щоб стабілізувати ситуацію південніше Костянтинівки.

І як зазвичай диявол криється в деталях. Путін розповідає про те, що він прагне перемир'я в період між 7 і 9 травня, і я впевнений, що він намагатиметься використати цей час, щоб максимально наситити передові штурмові підрозділи своєї армії, щоб вони надалі атакували.

Чи будуть вони діяти лише в напрямку на південь від Костянтинівки? Не беруся судити. Найімовірніше, противник буде в режимі реального часу оцінювати найслабші ділянки в обороні української армії і саме ці місця визначатиме як пріоритетні та спрямовуватиме основні сили й засоби для того, щоб розвивати успіх там, де йому це вдасться.

Але війна – це велика шахова партія, результат якої залежить від дій керівників чи шахових гросмейстерів. Коли противник нас атакує на території Донецької області, ми проводимо певні заходи як на території Курської області, так і на інших ділянках фронту. Тому говорити про те, що ситуація визначена наперед, я б поки що не ризикнув.

– На сьогодні російські окупанти дедалі частіше замість важкої техніки використовують для штурмів малі піхотні групи, які переміщаються на мотоциклах під прикриттям дронів. Чи вважаєте ви, що частково це свідчить про зниження ресурсу ворога щодо важкої техніки? Чи можна сподіватися на те, що поточний сплеск активності ворога – це останній серйозний сплеск, за яким послідує спад, скажімо, після 9 травня – просто тому, що до цього штовхають об'єктивні обставини?

– Зверніть увагу: кількість атак противника збільшується, але кількість втрат зростає не настільки масштабно. За минулу добу (за 5 травня. – Ред.) понад 1400 убитих і покалічених російських військовослужбовців, а до цього ці цифри були на рівні 1100-1200. Про що це говорить? Кількість атак зростає, але кількість російських військовослужбовців, які беруть участь у кожній з атак, зменшується. Тобто малі штурмові групи стають ще меншими за кількістю учасників.

Що ж до активного застосування неброньованої, автомобільної та мотоциклетної техніки, то нинішня війна – це насамперед про швидкість. Свого часу "Мадяр", керівник бригади безпілотних систем, сказав, що прозорість поля бою зараз становить 10-15 км. У таких умовах тільки швидкість дає змогу вижити на полі бою. Будь-які інші переміщення, зокрема на борту бронетехніки, фатальні. Невеликі дрони здатні знищити навіть сучасний танк, а якщо цих дронів кілька, то це гарантоване знищення техніки.

Отже, швидкість – шанс на виживання. Плюс дешева мотоциклетна техніка дозволяє використовувати її у великій кількості. Ті цифри, які ми останнім часом бачимо від українського Генштабу – а там рекордні показники знищення військової техніки, – включають і мотоциклетну техніку. Тому що мотоцикли швидкі, але FPV-дрони швидші.

Війна постійно трансформується. І ми, і противник знаходимо найбільш раціональні рішення, щоб досягти найбільших результатів і завдати якомога більшої шкоди противнику, при цьому намагаючись зберегти життя військовослужбовців. Очевидно, що коли йдеться про дії малих піхотних груп за підтримки автомобільної або мотоциклетної техніки, це один із варіантів раціонального використання сил і засобів для досягнення бажаних результатів.

– Чи допускаєте ви, що ми можемо розраховувати на ослаблення активності ворога? Яка небезпека заморожування або серйозного затягування війни?

– Я не бачу передумов до заморожування. Путін не готовий посуватися у своїх ультимативних вимогах. Він вимагає буквально капітуляції з боку України. Це історія, де ні Путін, ні Зеленський не готові йти на якісь компроміси. І не тому, що вони такі вперті й непримиренні, а тому що позиція як українського, так і російського суспільства вкрай категорична. Занадто багато болю і біди принесли для нас росіяни, щоб ми йшли на якісь серйозні поступки.

А для Путіна зупинення війни означає вивільнення сотень тисяч російських військовослужбовців, які звикли до грошей. А це стагнація і серйозні проблеми, з якими свого часу стикався Радянський Союз після закінчення Афганської війни – кримінал, бандитизм та інше. Плюс російська економіка зараз переведена на військові рейки. Відповідно, зупинення бойових дій може призвести буквально до її колапсу.

Тому, гадаю, і Путін не може ухвалити одноосібне рішення про зупинення бойових дій без тотальних наслідків для РФ, і ми не готові йти на ультиматуми Кремля, бо Путін занадто багато хоче. І запит на справедливість як в українському суспільстві, так і серед цивілізованих країн світу нікуди не подівся. Ми чітко розуміємо: агресор, який не покараний за свою агресію, – це зло. А непокаране зло породжує багаторазово більше зло.

Тому передумов для зупинення бойових дій я не бачу. Ключовий фактор, який впливатиме на динаміку і масштаби бойових дій, – це фактор ресурсів. У росіян ці ресурси є. Час від часу вони навіть самокати використовують для того, щоб переміщатися по полю бою.

Війна в перспективі наступних кількох місяців – це війна дронів, війна ракет і війна військовослужбовців, які переміщаються по полю бою на пристосованій техніці – автомобільній, мотоциклетній, велосипедній...

– І на самокатах.

– Так.