Бізнесмени та іноземці поруч під час війни: як волонтери допомагають українським військовим та біженцям

З першого дня війни учасники благодійного фонду "ВГ "До Мрії" активно допомагають українським військовим та мирним жителям, які постраждали від війни.

Волонтери збирають кошти на купівлю амуніції, аптечок, бронежилетів, касок, одягу для військових. Крім цього, за допомогою своїх друзів із Європи збирають речі першої необхідності та продукти харчування для відправки на передову, а також для допомоги сім'ям, які залишилися без даху над головою.

Голова фонду Антон Пинзар розповів OBOZREVATEL, чим займається фонд і про його подальші плани.

– Антоне, розкажіть, з чого все почалося? Може, ви й раніше займалися волонтерством?

– До початку повномасштабної війни ми з друзями допомагали дітям, позбавленим батьківського піклування. Але ця допомога була скоріше точковою – кожен допомагав у міру своїх можливостей. З початком війни ми об'єдналися. Кожен мав якийсь бізнес, але з початком вторгнення всі проєкти зупинилися і залишилася тільки одна мета – зробити все, що в наших силах, для перемоги. Буквально з першого дня ми зібралися і вирішили, що займатимемося волонтерством – шукатимемо, купуватимемо і розвозитимемо допомогу. На самому початку ми зосередилися на підтримці Києва та околиць: постачали засоби індивідуального захисту у підрозділи ЗСУ та ТрО, постачали медикаменти до київських госпіталів, де надавали допомогу військовим та постраждалим цивільним. Незабаром географія нашої діяльності розширилася майже на всю лінію фронту.

– Скільки людей з вами працює і хто вони?

– У "До Мрії" близько 50 волонтерів, це все наші друзі та знайомі. Зокрема, 7-8 людей вкладає у фонд власні фінанси.

Серед наших волонтерів багато хто – власники бізнесів у різних сферах: від аграрного до юридичного. Це люди, які звикли віддаватися роботі, які вміють організувати комунікацію, логістику та інші процеси. Досвід ведення бізнесу нам дуже допомагає, дозволяючи встановити високу планку для результату нашої діяльності. Наше правило: високоякісна допомога має потрапити у місце, де вона реально потрібна.

Окремо хочу зазначити, що серед нас є волонтери, які мешкають за кордоном і мають низку обов'язків там – пошук товару на іноземних платформах, їхня логістика до кордону тощо.

– Вашому фонду допомагають люди з-за кордону, хто вони?

– Справді, з перших днів дуже багато допомоги доставлялося нам із Європи, переважно з Німеччини, Бельгії, Польщі. Водночас найцікавіше, що рекламою ми не займалися, всі дізнавалися про наш фонд через "сарафанне радіо" – від друзів, знайомих. Ми працюємо дуже прозоро, всі звіти можна побачити на наших сторінках у соцмережах. Там ми відзначаємо і тих, хто допомагає. Люди це бачать. Ми розуміємо, що саме прозорість нашого фонду стала запорукою довіри.

– Іноземці допомагають вам фінансово чи самі щось за кордоном закуповують та надсилають?

– Найчастіше вони кидають клич своїм друзям, знайомим, сусідам про те, що везуть допомогу в Україну. Європейці збирають гуманітарну допомогу протягом двох тижнів. Наше завдання – знайти складські приміщення на цей період та організувати логістику в Україні. Втім іноді європейці самостійно організовують завантаження гумдопомоги. В цьому випадку вони просто повідомляють, що потрібно зустріти фуру на кордоні. Далі вже вона приїжджає на наші склади.

Така допомога здійснюється не за списком потреб: європейці самостійно вирішують, що варто передати. До того ж характер гумдопомоги залежить від їхніх можливостей. Наприклад, востаннє приїхало пів фури корму для тварин. Ми його роздали біженцям, які мають домашніх улюбленців. Саме така гуманітарна допомога дозволяє нам збирати продовольчі набори для сімей, які потребують базових продуктів, речей першої потреби. Це особливо актуально зараз, коли так багато людей втратили дах над головою, роботу, не кажучи вже про страшніші речі.

– Ви спілкуєтеся з іноземцями, що вони говорять про Україну, про війну у нас?

– Вони щиро співпереживають українцям та хочуть допомогти чим можуть. Ставлення і справді дуже трепетне, це надихає і дає сили. Наприклад, німці купують для України амуніцію, збирають гуманітарну допомогу, фінансово підтримують. Німеччина, мабуть, це та країна, яка найбільше допомагає нашому фонду. Німці дуже педантичні і скрупульозні за своєю натурою, і їм подобається, що ми працюємо прозоро, звітуємо за кожну копійку і загалом дуже відкриті. Зараз наше головне завдання – не зупинятися та показувати іноземцям, що війна в Україні не припинилася, нам ще потрібна їхня підтримка. Адже, звичайно, за місяці війни початковий шок відступив і місцями люди почали трохи звикати до всього жаху, що відбувається в Україні, як би це не звучало страшно.

– Кому ви передаєте свою допомогу?

– Військові подають заявки зі списком необхідного. Ми намагаємося працювати з тими, кому довіряємо і знаємо, що це дійсно необхідно і дійде до адресата. А ця справа дуже тонка. Якщо нам кажуть, що конкретну людину точно знають і їй можна довіряти, ми їдемо та передаємо особисто в руки. Буває, під'їжджаємо максимально близько до передової, щоб віддати допомогу.

Також обробляємо заявки з нашої сторінки у Instagram. Часто співпрацюємо з військовими адміністраціями, через них надаємо допомогу. Наше основне правило – бути впевненими, що все необхідне буде отримано.

– Чим ви допомагаєте військовим?

– Амуніцією, засобами індивідуального захисту, одягом. Ми розробили аптечку за стандартами НАТО, її схвалили військові парамедики. Ми розуміємо, які складові повинні обов'язково бути в ній, а які просто зайві і часом можуть не те що не допомогти, а за неправильного використання навіть нашкодити.

Був випадок, коли закупили турнікети в Європі, але під час перевірки турнікет зламався. Написали компанії – і нам без проблем повернули кошти. Потім ми поспілкувалися з фірмою в Україні: пропрацювали сталь та конструкцію турнікету, тепер купуємо у них.

У перші дні війни були осічки, бо все треба було робити дуже швидко. Якось приїхали медикаменти з Німеччини, ми відправили їх у військову частину, а ліки виявилися простроченими. Ми оперативно їх замінили, але це був добрий урок. Тепер все спочатку розпаковуємо та перевіряємо. Допомагали і з бронежилетами. Наші партнери закупили сталь, її сертифікували, зібрали бронежилет та відправили на фронт.

– Окрім військових ви допомагаєте і цивільним?

– Так, ми намагаємося надати допомогу всім, хто звертається до нас у Instagram та на телефон гарячої лінії. Їздимо до маленьких переселенців у дитячі будинки. Якось пакували пакети з речами для дітей з інвалідністю, які виїжджали до Європи. Загалом ми запакували та відправили понад 1000 продуктових наборів для сімей, надіслали їх у Бучу, Бородянку, Ірпінь, Харків, Миколаїв та ін. Ми хочемо подбати про всіх, хто зараз потребує.

– Чи не відчуваєте, що зараз допомога почала надходити менше, люди втомилися від війни?

– Так, це дуже відчувається, і в цьому вся проблема. Подивіться навіть на статистику запитів новин про Україну кілька місяців тому і сьогодні – їх поменшало в десятки разів. Ми розуміємо, що війна далеко не закінчена і волонтерська діяльність ще довго буде необхідна. Але всі вже неабияк втомилися, пройшов початковий ефект жаху та шоку, і зараз отримати якусь матеріальну підтримку буває складно. Раніше машини з гуманітарною допомогою вирушали щодня. Все працювало як годинник: ми поширювали серед друзів інформацію про збирання коштів – і за короткий час було закрито запит. Наразі доводиться шукати альтернативні джерела, зокрема за кордоном.

Навіть волонтерська активність як така у багатьох пішла на спад – крім втоми, причина й у тому, що люди почали повертатися у свій бізнес, адже економіку теж треба піднімати. Але ми з друзями ухвалили тверде рішення, що робитимемо все можливе для нашої перемоги рівно стільки, скільки це знадобиться. Отримуючи зворотний зв'язок, ми відчуваємо, наскільки все, що робиться нами, є важливим і цінним.

– А які ваші плани, ось закінчиться війна і що? Фонд припинить своє існування?

– Ні, звичайно. Наша стратегія полягає в тому, що після війни необхідно буде відбудовувати зруйновані об'єкти інфраструктури. Навіть у саму назву фонду "До Мрії" ми закладали сенс, що наша мета полягає в тому, щоб відбудувати Україну після війни – Україну нашої мрії та мрії наших дітей. Ба більше, ми розуміємо, що знадобиться допомога тим самим людям, які втратили свої будинки – вони ще тривалий час потребуватимуть нашої підтримки. Тому фонд активно продовжуватиме свою діяльність і після перемоги, в якій ми не сумніваємося!

Публікацію підготовлено в межах проєкту "Ми з України!", ініційованого Національною спілкою журналістів України.