Блог | Як ми вижили під залпом "Градів"
Цей сюжет для мене важливий не тільки тому, що ми дивом вижили, але й для того, щоб показати: російські кореспонденти на відміну від українських журналістів не здатні показувати реальну війну - вони показують гарно зрежисовані з допомогою ІПСО сюжети там де реального ризику потрапити під прицільний обстріл нема. Українські журналісти є частиною нашого суспільства, і щоб показувати війну ризикують так, як і наші глядачі та читачі. А російські кореспонденти таких кадрів, звичайно, не покажуть, вони не захищають свободу, вони працюють за зарплату, під них російські військові планують умови зйомки, максимально безпечні. Нація, яка захищає свою свободу, завжди сильніше зграї рабів, які імітують журналістику за наказом.
5 липня був один з найнебезпечніших моментів війни - залп "Градів" точно накрив нас разом з Сергєм Філімоновим, "Хижаком" та "Перуном" біля передової, і нам не було де заховатись, бо ми знаходились на асфальті, а це ідеальні умови для ураження уламками. Ми вжались в асфальт, а вибухи буквально підкидали у повітря, це видно по зйомці. Було враження, що зараз нас накриє, і було розуміння, що треба діяти, але рухатись вже пізно, і тому єдине, що я міг зробити - це вмикнути камеру.
Друже "Перун" зробив все швидко та чітко, надав допомогу, і ми долетіли до шпиталя. Відео дуже важливо на війні - воно вбиває чутки та дозволяє робити правильні висновки з того, що трапилось. Нам пощастило, бо стріляли по нас прицільно, з корегуванням, але ворогу нас вбити не вдалось.
В таких умовах ведуть бій українські воїни на війні. Нема на передовій того, хто багато разів не був накритий російською артилерією, але українська армія демонструє надзвичайно високу боєздатність та здобуває перемогу навіть попри багаторазову перевагу ворога у боєприпасах. Наші воїни прагнуть повернутись у бій навіть з пораненнями - подивіться відео.
