Блог | Як потім жити, як дивитися в дзеркало, якщо через твою недбалість як командира помре людина?
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Я не зміг дочитати статтю про полк "Скеля", яка вийшла на інформаційному ресурсі "Бабель". Якщо хоч половина з того, що написано правда, тоооо… Мені, як колишньому командиру взводу, а потім вже роти, важко все це адекватно сприймати. Двадцять шість небойових втрат новобранців протягом приблизно півроку??? Серйозно??? Фактично взвод тю-тю? І майже все списано на пневмонію?! Яка сссссука зручна хвороба? А куди дивилися "атци-камандіри"? Чи це питання взагалі нікого не цікавить?
Десь в січні 2024 року, мої хлопці почали хворіти. По черзі. Спочатку Ростік. Через декілька днів одужав. Але одразу ж захворів Льошка. За ним Сергій. Так і їздили на бойові із купою ліків в кишенях. Жили тоді всі разом в одній хаті, в селі біля Таврийського. І коли всі живуть разом, хвороба з часом завітає до кожного. Довбане "орві" не проходило і Льошка відпросився в Запоріжжя, де заїхав в лікарню. Вердикт поставили одразу – пневмонія. Госпіталізація. За ним в лікарні опинився Сергій. Той же самий діагноз. Головний медик роти виніс мені мозок через те, що ми самі, без дозволу начмеда бригади поїхали на евакопункт. Мовляв, так не робиться. Можливо! Але мені важливіше було зберегти час, а не отетоотвсьо! Наступного дня захворів Андрій. Гаразд! Згідно-відповідно відводжу його на медроту. Там поставили діагноз – орві. Двічі на день созвон.
- Андрюха, як справи?
- Та хз, командире! Без змін! Температура як була тридцять вісім так і тримається.- Тобі щось дають?
- Таблєткі якісь.
- Плюююююс…
Набираю старшого медика роти.
- Слава, що із Андрієм?
- Кіт! У нього орві. Лікують!
- Дивно, але ж краще йому не стає.
- Ну начмед сказав, що динаміка позитивна!
- Гаразд, подивимось!
Через три дні "позитивної динаміки", після евересту моїх матюків і погроз забрати бійця з медроти та особисто відвезти його на евакопункт, Андрія все ж таки з медроти відвезли до цивільної лікарні. Одразу госпіталізація. Пневмонія. Мої матюки напевне було чутно в сусідній області. Наступного дня, ми всі (хто ще не захворів) помчалися в Запоріжжя, в приватну клініку пройти КТ легенів. Самі так вирішили, бо мені треба було ТОЧНО знати, що із хлопцями все в порядку. Бо як командир взводу я відповідаю за них перед командиром роти і що важливіше, перед їх родинами! Бо як потім жити, як дивитися в дзеркало, якщо через твою недбалість командира, офіцера, помре людина?! Списати на пневмонію?.. А те довбане дзеркало теж все спише?
Хоча, коли читаєш такі статті, то в чергове стає зрозуміло, що в деяких частинах простіше спишуть людину, ніж наприклад радіостанцію. Ось тоді купа паперів, пояснень, погоджувань і так далі! А людина?… Ну померли двадцять шість новобранців (з огляду на статтю), ну і хто із цим розбирався? Чому не надали вчасно допомогу? Чому вчасно не госпіталізували? Чим лікували? А якщо не вистачило медику роти відповідного фаху, то чому людину не відвезли в цивільну лікарню? Могли "косити"? Звісно ж могли, хоча важко "косити" на температуру за 38 протягом декількох днів…"Командир, який нехтує тисячами, потім починає рахувати десятки"
p.s. На фото мої "кошенята", під час роботи в районі Малої Токмачки!
