Відео дня
Яковенко: капітуляція Путіна у Москві чи смерть – є два шляхи закінчити війну. Інтерв'ю
В умовах війни проти України глава кдержави-агресорки Росії Володимир Путін утримує всередині країни силові структури, зокрема, свою "особисту гвардію", ФСО, для придушення можливих масових протестів. Водночас пропаганда запевняє росіян, що РФ воює не з Україною, а з НАТО.
Справжньою перемогою української армії була б капітуляція Путіна у Москві. Інакше путінський режим може припинити існування лише зі смертю Путіна.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив російський опозиційний політик та журналіст Ігор Яковенко.
– Останні закриті опитування ФСО показали падіння підтримки "спецоперації" Путіна в Росії та його особистого рейтингу. З чим це пов'язано?
– Передусым, я повинен сказати, що всі ці так звані закриті опитування ФСО – це ще більша фігня, ніж опитування ВЦІОМ. Практика показує, що зазвичай ці опитування досить сильно занижують підтримку влади, тому що ФСО намагається показати Путіну, що потрібно посилювати, зміцнювати безпеку тощо.
У них інтерес якраз у тому, щоб показати свою потрібність, а показати свою потрібність можна лише в тому разі, якщо вони погіршують ситуацію. Тому я не бачу особливого сенсу в коментарі цих документів, бо все, що виходить із ФСО і спрямоване до президента, націлене не на його інформування, а на відстоювання своїх відомчих інтересів.
– На параді Перемоги ми почули від Путіна тотальне виправдання своїх дій. Російська пропаганда теж виправдовується перед громадянами РФ через те, що Україну не вдалося взяти за 3 дні?
– Судячи з виступів офіційних осіб, із преси, пояснюють це тим, що ні з якою Україною ніхто не воює – воюють із НАТО. А НАТО – це досить серйозний противник, уся об'єднана Європа, Америка, весь світ.
Розкручується міф про "велику перемогу", коли вся Європа на чолі з Америкою, виявляється, воювала із Радянським Союзом. Зараз так само вся Європа на чолі з Америкою воює проти Росії.
– І як, росіяни вірять у це?
– Якась частина – так, тому що насправді сприйняття цієї пропаганди пов'язане з тим, що вона не стикається з життям. Оскільки росіянин не має жодної можливості вплинути на поведінку влади, він не має мотивації вивчати, а що відбувається в країні. Йому нікуди подіти це знання.
– Що з російськими силовиками? Вони беруть участь у війні проти України? Чи все ж таки залишаються на варті режиму?
– Звичайно, що беруть участь. Але ж які з них бійці? Насамперед, воює нацгвардія. Але, звісно, не всі. Більшість залишається на господарстві, для придушення внутрішніх протестів, для того, щоб доглядати п'яту колону, і, якщо вона підніме голову, цю голову відірвати.
– Але, напевно, залишаються структури, що відповідають за безпеку першої особи.
– Насправді, кілька структур займається охороною Путіна. Це насамперед федеральна служба охорони, ФСО. Є ціла низка інших структур, які теж підключаються до різних аспектів. І ФСБ не є осторонь.
ФСО – величезна структура, що має серйозне озброєння. Не знаю, чи є у них своя персональна ядерна тріада, найімовірніше, ні, проте, це дуже впливова, добре озброєна структура. Це особиста гвардія Путіна. Її, звісно, ніхто не чіпає, ніхто на війну їх не відправляє.
Щодо нацгвардії, то більша її частина теж залишається в Росії. Тому що придушення внутрішніх протестів – це найперша справа. Будь-який мінімальний внутрішній протест буде розчавлено.
– І все ж таки населення Росії – близько 140 мільйонів. Навіть якщо чисельність силовиків становить 5 мільйонів, це нічого, погодьтеся.
– Не погоджусь. По-перше, у 140 мільйонах враховано і немовлят, які не протестують. По-друге, щоб придушити, умовно, 100-тисячний протест, досить невеликої кількості людей з автоматами та кулеметами.
Тут треба порівнювати не кількість людей, а кількість набоїв та снарядів у руках людей, які готові ці набої випустити по цілях. І ось тут усе гаразд.
Взагалі, озброєних людей можуть перемогти лише інші озброєні люди – у разі, якщо ці озброєні люди готові застосувати зброю.
Крім того, за жодних обставин весь народ не встає. Протестувальників меншість, і меншість завжди вирішує. Тому тут цього співвідношення немає.
Жодних шансів на внутрішній протест немає. Настрої людей у своїй масі не є протестними, це відчувається. З одного боку, люди притиснені абсолютно жахливою, безпрецедентною в історії людства пропагандою – за масштабами, винахідливістю, масованістю. І друге – це загроза. Тюрма, 15 років ув'язнення. Або 20 років, якщо інша стаття.
Плюс мотивовані хлопці з глибинки, які за малі гроші готові вбивати своїх співвітчизників.
– Коли ситуація може змінитися?
– Якщо і коли українська армія завдасть тотальної поразки російській армії, тоді можуть розпочатися якісь процеси.
– Так, звичайно, українська армія завдасть поразки, але ж росіяни про це не дізнаються.
– Це залежить від того, яка поразка. Мені здається, тут зовсім інший розклад. Є кілька аксіом.
Перше. Путінська армія не зможе завдати поразки Україні. Друге – очевидно, що захопити, а тим більше утримати Україну в Путіна сил немає.
Але далі постає питання: що таке поразка та що таке перемога української армії? Чи є перемогою української армії недопущення подальшого просування та захоплення нових територій? Звичайно ж, ні.
Друге питання – є перемогою української армії повернення до кордонів станом на 23 лютого, як сказав президент Зеленський?
– Звичайно ж, ні.
– Президент України Зеленський каже, що це є мета. Питання в тому, чи вистачить сил в України, щоб навіть за найновішого натовського озброєння звільнити Крим і повністю звільнити географічну Донецьку та Луганську області. Тобто повністю повернути територію не на стан 23 лютого, а на стан 2013 року.
Я не знаю, я не військовий експерт. Але не думаю, що зараз навіть військовий експерт із упевненістю зможе прогнозувати такі події.
Наступний крок – навіть за умови, що Україна поверне всі території, путінський режим становитиме постійну загрозу для України. Чи можна вважати це перемогою?
Ну і нарешті, останнє питання. Є люди, які вважають, що перемога української армії має закінчитись у Москві. Це, звичайно, було б чудово, якби українська армія скинула путінський режим і закінчила війну капітуляцією Путіна у Москві. Але, як на мене, це є повною утопією.
А далі ми потрапляємо в дуже велику зону невизначеності, яка залежить від величезної кількості факторів, зокрема й випадкових.
Я думаю, що і поразка, і шапкозакидання є небезпечними відхиленнями від норми. Потрібно розуміти це: на жаль, Путін зупинити війну не може, здатися він не може, тому що для нього війна – це життя.
На жаль, ресурси як людські, так і матеріальні він має. Тому я думаю, що цей кошмар цього року не закінчиться. Це мій прогноз, якщо ми не в полі пропаганди, а в полі журналістики та якогось аналізу.
– Але є ще фактор, на який Путін ніяк не може вплинути – божа воля. Він може просто вмерти.
– Так, про це сьогодні мріє кілька десятків мільйонів, якщо не кілька сотень мільйонів людей. Але це не до мене. Я до персонажа, про якого ви згадали, не маю жодного стосунку, я з ним не знайомий.
– Якщо Путін помирає, ситуація змінюється?
– Сто відсотків. Це персоналістський режим. Насправді, всі фашистські режими в історії людства помирали від двох факторів: або нищівна воєнна поразка, яка закінчилася б капітуляцією в Москві, або фізична смерть диктатора.
Це два варіанти, за яких фашистські режими подихають миттєво.