Відео дня
За чотири "червоні лінії" Путін кістьми ляже, але від однієї готовий відмовитися: інтерв'ю з Марком Фейгіним
Президент країни-агресора Росії Володимир Путін та офіційні особи Кремля, як і раніше, заявляють максималістські вимоги як умови припинення війни проти України, але теоретично Москва могла б піти на поступки за кількома пунктами. У Путіна є чотири "червоні лінії", за які він "кістьми ляже". Це незгода з присутністю в Україні миротворчого західного контингенту, з членством нашої країни в НАТО, з наявністю в Україні численної сильної армії та з відмовою України від без'ядерного статусу.
Водночас кремлівський диктатор міг би легко пожертвувати визнанням тимчасово окупованих територій України російськими, оскільки міжнародне право для нього нічого не означає. За певних умов він також міг би погодитися і на 30-денне перемир'я, хоча сьогодні він до цього не готовий. Якщо ж говорити загалом про ультиматуми Путіна, то всі вони продиктовані лише одним: наміром максимально послабити Україну в майбутньому, щоб мати можливість продовжити загарбницьку війну.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив російський правозахисник Марк Фейгін.
– Видання CNN з посиланням на свої джерела повідомило: нові дані західних розвідок свідчать про те, що Путін дещо скоригував свою позицію щодо мирного процесу. Він має намір "підігрувати" США, покращувати з ними відносини, щоб отримати певну паузу, а потім продовжити досягати своїх максималістських військових цілей в Україні. Чи вважаєте ви, що такі оцінки мають право на існування?
– Вони мають право на існування. Цілком може статися, що бажання Путіна мати взаємини з президентом Трампом і не зіпсувати ці відносини може бути чисто тактично вищим, ніж його неготовність до поступок та максимізації цілей по Україні.
Але я хочу наголосити, що Путін принципово не може погодитися на якусь формулу, яка забезпечить хоча б тимчасовий мир. Коли вони говорять про те, що він може погодитись, але все одно потім відновить війну, це суперечить одне одному. Якщо він погодиться на гарантії безпеки і на території України з'явиться контингент іноземних військ – британських, французьких – він просто не зможе відновити війну. Принаймні у відведені терміни, наприклад, протягом 10-20 років.
Тому він ніколи не погодиться, щоб в Україні з'явилися війська НАТО. Теоретично він може посунутись у питанні кордонів, тому що насправді він може маневрувати у цій суперечці – по лінії бойового зіткнення чи по адміністративних кордонах чотирьох областей, – тому що він розуміє, що Херсон та правий берег Дніпра ніхто йому не віддасть, Україна на це ніколи не піде.
Але як він може піти на компроміс щодо гарантій безпеки, якщо він має намір відновити війну через якийсь час. Це нелогічно.
Звичайно, для Путіна дуже важливий діалог із Трампом. Ми це бачимо, ми це розуміємо. Він намагається потішити Трампа і вигадує все нові та нові мирні ініціативи, щоб показати свою готовність до компромісу та підтримання діалогу. Це правда. Але є речі, за які він перейти не може, бо тоді всі його плани руйнуються. Так само він може піти на компроміс і по Молдові, і по інших місцях, і просто втратити свою фактичну владу, яка ґрунтується на війні та величі. Як тоді він цього добиватиметься? У такому разі він втратить інші позиції.
Якими б чудовими не були стосунки Путіна з Трампом, Трамп перебуватиме при владі лише чотири роки – вже умовно три з половиною. І все. А потім прийде інший президент, і Путін це чудово розуміє. Адже він сидить 25 років. Скільки на його віку змінилося президентів США?
– Чи могли б ви перерахувати реальні "червоні лінії" Путіна, за які він ніколи не піде? Ви вже згадали про європейський миротворчий контингент в Україні. Що іще у цьому списку?
– Так, гарантії безпеки у широкому розумінні. Друге – це, безперечно, членство України в НАТО. Якщо це станеться, як Путін зможе відновити війну та повністю поглинути Україну? Такої можливості не буде. Він вважає, що цього вже досяг, що це вже вирішене питання.
Третє – питання стану української армії у широкому розумінні. Він не може піти на те, щоб, наприклад, українська армія була неконтрольованого розміру, мала будь-які озброєння тощо. Тут теж мають бути обмеження. 50 або 100 тисяч військовослужбовців – Путін все одно обмежуватиме Україну в її намірі мати велику армію. Чому? Тому що якщо Україна матиме велику армію, то її точно підтримуватимуть і фінансуватимуть інші країни – європейські і, можливо, США після Трампа. Тому що це вигідно, адже кордон із Європою проходитиме саме в Україні.
Четверте – це ядерна зброя. Путін помре, він ляже кістьми, але Україна не повинна змінювати свій без'ядерний статус. Якщо Україна відмовиться від Будапештського меморандуму і скаже, що ми будь-якої миті маємо право змінити свій статус, як захочемо – Путін буде проти цього, бо якщо Україна матиме ядерну зброю, про яке відновлення війни може йтися? А Україна такі наміри, мабуть, таки має.
– У вашому списку немає визнання окупованих територій російськими – Криму плюс чотирьох областей. Це сьогодні не є "червоною лінією" Путіна?
– Від цього він може відмовитися. Навіть якщо Україна юридично не визнає ані Криму, ані окупованих територій російськими. Тому що він розуміє, що Україна сьогодні визнала, а завтра скаже – ні, ми нічого не визнаємо. Від декларованого визнання, щиро кажучи, зміниться мало. Навіть якщо США визнають Крим російським – юридично, не фактично, то це теж мало що змінить. За чотири роки Трампа не стане, прийде нова адміністрація і скаже: це була помилка, ми відкликаємо визнання.
Це поняттєва штука. Вся вона працює лише якщо всі визнають міжнародне право. Але чи сама Росія міжнародне право хоч якось визнає? Вона є частиною міжнародного права чи ні? Вибачте, але якщо ти сам зруйнував усю систему міжнародного права, розраховувати на те, що інші дотримуватимуться його, просто смішно.
Росія не ставить високо міжнародне право. Вони вважають це якимось пережитком. Право сили – так. Хто сильніший, той і правий. А всі ці папірці, угоди, зобов'язання… На них можна начхати. Вони це демонструють щомиті. Тому тут Путін може однозначно поступитися.
– Останнє питання – щодо 30-денного перемир'я. За вашими оцінками, чи можливе воно?
– Трамп бачить у 30-денному перемир'ї якийсь лаг, якийсь перехід до повноцінних переговорів. Щоб переговори проходили не під звуки артилерійської канонади, не під розриви снарядів та бомб, а за нормальних умов, коли не гинуть люди. Це розумно, тому що тоді зовсім інші переговори, тоді нічого не тисне на сторони. Це перше.
Друге – якщо відбувається ухвалення пропозиції Трампа про 30-денне припинення вогню, то це означає, що Путін припиняє рух військ, наступ. Відбувається реальна фіксація за фактом того, чого досягли сторони по лінії бойового зіткнення. І це також дуже важливо.
Якщо Путін ще не захопив шматки чотирьох областей, що залишилися, він завжди може цим манкувати і маніпулювати, мовляв, я їх захоплю. Але якщо бойові дії зупинити на 30 днів, висока ймовірність, що це триватиме й надалі. І тоді доведеться змиритися з територіальними здобутками, які він має.
Тому,імовірно, 30-денне припинення вогню наразі неможливе. Але якщо ситуація розвиватиметься не на користь Путіна, якщо буде введено нові санкції, якщо Трамп активніше продаватиме зброю – нові засоби – Україні, то так, Путін може на це піти. Але це буде певний перелом. Бо якщо Путін погоджується на 30-денне перемир'я, то де 30, там і 100. І це перемир'я дуже важко порушувати.
У триденному перемир'ї не зрозумієш, хто порушує, хто більше стріляє, хто менше, і одразу починаються якісь питання щодо того, чи працює чи не працює припинення вогню в принципі. А за 30 днів цього домогтися навіть арифметично простіше, бо за 30 днів можна зробити що завгодно.
Тож перспектива 30-денного перемир'я є, але вона не миттєва.