Захисники Маріуполя про евакуацію з "Азовсталі": "Нам буде несолодко, але треба рятувати хлопців!"
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Евакуація Маріупольського гарнізону із заводу "Азовсталь" просто розриває серця українців. Понад 80 днів наші воїни утримували оборону, виявивши неймовірну мужність і відвагу. Дорікнути їм не просто нема чим – навіть найменшу підозру про "здачу в полон" треба відкинути убік. Воїни були вірні присязі до останнього, проте зараз найважливіше – життя їхніх поранених побратимів. Давайте відверто: це лише у "совку" цінувалися саме загиблі герої.
Що зараз відбувається у Маріуполі – читайте у матеріалі OBOZREVATEL.
Важке рішення
Станом на зараз, із заводу "Азовсталь", де, за попередніми даними, мужньо трималися понад дві тисячі захисників України, триває евакуація. Першими з підземелля випустили важко поранених воїнів – без професійної медичної допомоги та стаціонару вони б не вижили.
Як розповів OBOZREVATEL один із захисників, який досі перебуває на заводі, ситуація розвивається не так, як хотілося б, проте життя воїнів найважливіше.
Про це між рядками 16 травня сказав і командир "Азову" Денис Прокопенко ("Редіс") у своєму крайньому відеозверненні, яке було опубліковано на офіційному каналі полку.
Він повідомив, що захисники Маріуполя виконали наказ, незважаючи на всі труднощі. 82 дні воїни відтягували переважаючі сили противника на себе та дозволили українській армії перегрупуватися, підготувати більше особового складу й отримати велику кількість озброєння від країн-партнерів.
Для родичів військовослужбовців полку "Азов", а також співробітників патрульної поліції, прикордонників, морпіхів, добровольців це рішення виявилося несподіваним, але довгоочікуваним.
Матері та дружини не мали змоги щодня підтримувати зв'язок із воїнами, коли ті перебували під землею і зазнавали найжорстокіших бомбардувань. Декілька жінок дізналися про прогрес у перемовинах (і перший вихід із "Азовсталі"), перебуваючи в Стамбулі, куди полетіли в надії на допомогу президента Реджепа Таїпа Ердогана.
Коли вони давали пресконференцію, частина воїнів уже почала підніматися на поверхню.
Щоправда, усі українці дізналися про це вже ввечері. За словами співрозмовника OBOZREVATEL у розвідці, це можна пояснити.
"Зрозумійте, мова не про те, щоб щось приховати, просто не можна озвучувати подробиці до благополучного завершення. Однак перша інформація "витекла", потім дали перші подробиці", – повідомив офіцер.
Обмін полоненими і для України, і для Росії не є новим. "Із 2014 року було багато ситуацій, і це не тільки всім відомі, скажімо так, масові обміни. Дуже багато чого було не привселюдно.
А враховуючи провал її військовослужбовців в Україні, ще й такої "здачі інтересів" у РФ ніхто б не зрозумів", – пояснили в розвідці.
Досі невідомо всіх подробиць евакуації наших воїнів та умов майбутнього обміну. Проте, за інформацією джерел OBOZREVATEL, головне, що "друга сторона" – не "ДНР", а саме Російська Федерація. Ілюзій ніхто не має, але шансів на те, що нашим воїнам збережуть життя і не будуть їх катувати, значно більше.
За словами самих воїнів, з якими нам вдалося поговорити, поки вони були на зв'язку, зараз чекають евакуації всіх поранених. Однак скільки на "Азовсталі" залишилося українських захисників і чи всі виходитимуть із підземелля – достеменно невідомо. Запитувати про це ми не ризикнули.
Тим часом російські окупанти й підконтрольні їм "ДНРівці" влаштували справжню вакханалію навколо так званої "здачі в полон нацистів". Заговорили про "вирішальну перемогу", яка нібито "вплине на перебіг усієї війни".
Нам же зараз варто зібратися із силами та тримати кулаки за воїнів.
У Росії та "ДНР" – істерика
На тимчасово окупованій території Донбасу і в самій Росії евакуацію дехто сприйняв неоднозначно. Дуже жорстко висловився про це відомий Ігор Гіркін ("Стрєлков") – полковник запасу ФСБ РФ, який "уславився" ще в 2014 році "взяттям" Слов'янська.
"Спецслужбіст", що залишився без діла, вже назвав можливий обмін полоненими "договірняком" і не проґавив нагоди штовхнути свого старого недруга, одного з колишніх командирів донецької "Альфи", який згодом очолив батальйон "Схід", Олександра Ходаковського (позивний "Скіф"). Саме він, за даними джерел, керував атакою на "Азовсталь" у Маріуполі.
"Як видно з повідомлень – капітуляції не відбулося, а стався черговий ганебний договірняк. Зачекаємо підсумків. Якщо найближчими днями "героїв Азову" засипатимуть квітами в Києві – можна буде констатувати черговий тріумф шкідництва та ідіотизму в одному флаконі. П.С. Дуже характерно, що в "ДНР" "адвокатом" цієї ганьби виступив дрібний, але дуже мерзенний слимак Ходаковський", – написав у своєму Telegram-каналі Стрєлков.
Що попереду та до чого готуватися
Найближчим часом нам варто очікувати на масу репортажів російських пропагандистів, відеозаписів допитів, які маскуватимуть під добровільні інтерв'ю.
"На ТІЙ території теж був режим тиші. Їхніх "кореспондентів" пустили сфотографувати вихід наших воїнів, проте не дали публікувати. Тільки у другій половині дня 17 травня стали з'являтися перші "свідчення". Проте важливо розуміти, що під виглядом журналіста, наприклад, кореспондента "КП" Дмитра Стешина, працює співробітник Головного управління Генштабу ЗС Російської Федерації (більш відомого як ГРУ)", – пояснили в українській розвідці.
Причому найцікавіше, що Стешин сам у цьому зізнався ще 2014 року під час суперечки в соцмережі.
"Тож про жодну об'єктивність чи достовірність, звичайно, не йдеться. Українці повинні це враховувати", – пояснив офіцер.
Інформація надходить краплинами, і зараз дуже важливо набратися терпіння. Міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що тривають переговори.
Коли закінчиться вихід наших воїнів із "Азовсталі" – достеменно невідомо. Частину з них уже доправили до лікарні окупованого Новоазовська, частину відвезли до слідчого ізолятора Оленівки, який називають "табором для військовополонених". Є інформація, що частину Маріупольського гарнізону мають намір відправити до Донецька, а також на територію Російської Федерації. "Відбір" проводитимуть співробітники ФСБ.
Не маючи всієї інформації про домовленості, робити правильні висновки дуже складно. Проте найголовніше – підтримати наших воїнів та побажати їм сил. Ми повинні зробити все можливе для того, щоб захисники цілими й неушкодженими максимально швидко повернулися додому.