Залишилося лише два місяці, щоб примусити Путіна до переговорів, далі почнеться: інтерв’ю з генералом Романенком

За оцінками більшості експертів, у України завдяки успішним ударам на великі відстані по території РФ з’явилося "вікно можливостей" тривалістю два місяці для примушення країни-агресорки до миру. Якщо за цей час кремлівський диктатор Володимир Путін не погодиться на реальні мирні переговори щодо завершення війни, він зможе використати новий-старий інструмент ескалації – масштабну мобілізацію в Росії. Тим більше, що його весняно-літня кампанія йде геть не за планом.

Разом із тим Україна продовжує нарощувати свої ракетні можливості. Сформовано "антибалістичну" коаліцію з дев’ятьма європейськими союзниками, США пообіцяли надати нашій країні ліцензію на виробництво ракет для систем Patriot. Але, на жаль, і перший, і другий проєкт вимагають для реалізації чимало часу – йдеться про роки. Тому до зими, коли Росія може посилити свої удари по Україні, нові засоби ще не з’являться. Отже, головну ставку необхідно робити на вже наявні у союзників засоби, а також на превентивні удари по військових об’єктах у Росії.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA озвучив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Аналітики видання Politico дійшли висновку, що Україна має "вікно можливостей", але лише протягом ще кількох місяців, до початку зими, оскільки надалі Росія може адаптуватися до нових загроз. Чи згодні ви з такими оцінками? Якою може бути ця адаптація?

– Так, загалом ситуація саме так і складається. Швидше за все, мається на увазі, що Путін зараз не наважується проводити часткову або повну мобілізацію, незважаючи на те, що у нього є в цьому велика необхідність. Це пов’язано з тим, що він побоюється погіршити соціальну ситуацію в країні, і тому відкладає такого роду дії на період після 20 вересня, коли в Росії відбудуться вибори (20 вересня 2026 року в Росії відбудеться єдиний день голосування, під час якого, зокрема, обиратимуться депутати держдуми. – Ред.).

Як відомо, ситуація в Росії розвивається таким чином, що дедалі більше людей виступає за призупинення так званої "спеціальної військової операції", хоча в Кремлі з ініціативи Пєскова вже відмовилися від цієї назви, адже за всіма військовими канонами очевидно, що це вже далеко не спеціальна військова операція.

Оскільки російська наступальна кампанія весни-літа 2026 року розвивається не так, як планувалося – і за пунктами наступального плану, і за дедлайнами, і за термінами, і за завданнями, яких треба було до цього часу досягти, – у України, за великим рахунком, є трохи більше двох місяців для того, щоб переконати Путіна перейти до реальних переговорів про призупинення бойових дій.

Оцінки щодо того, скільки людей може бути мобілізовано в Росії, озвучували численні розвідки, аналітичні центри та військові фахівці. Під час часткової мобілізації на початку широкомасштабної війни до російської армії було залучено близько 450 тисяч осіб. Зараз вони планують залучити ще приблизно стільки ж. Якщо це станеться, то, звісно, це стане серйозним поштовхом для подальшої ескалації війни.

У цьому контексті відомі заяви того самого Трампа, який визначив термін у 50 днів для того, щоб перейти до відповідних переговорних процесів. Водночас президент Зеленський затвердив для Служби безпеки України 40-денну спеціальну операцію з метою примусити Росію до миру, до організації реального переговорного процесу. Крім того, президент Чехії Петр Павел заявив, що в України є "вікно можливостей" у два місяці, щоб змусити Росію сісти за стіл реальних мирних переговорів.

Тому для того, щоб це здійснити, Силам оборони України необхідні потужні ударні засоби, які мають бути поставлені швидко, яких має бути багато – це завдання для наших підприємств військово-промислового комплексу та для союзників, – щоб завдавати ударів по відповідних російських об’єктах. Йдеться про перешкоджання постачанням на фронт паливно-мастильних матеріалів, про удари по російських підприємствах, де виготовляються основні види озброєння, особливо небезпечні для нас балістичні ракети та взагалі всі ракети, авіаційна техніка та найважливіші види зброї.

– Як ви оцінюєте антибалістичну коаліцію, яку створила Україна спільно зі своїми західними союзниками? Чи можемо ми розраховувати на те, що українська антибалістична система з’явиться вже, скажімо, до зими? Чому саме до зими? Тому що, на думку багатьох аналітиків, майбутня зима може бути складнішою, ніж попередня, адже ворог може завдавати ще більше ударів, зокрема балістичними ракетами.

– До зими навряд чи, якщо реалістично оцінювати перспективи, адже мова йде про терміни створення ракетних комплексів. Проте, як відомо, українська компанія Fire Point працює над створенням своєї балістики FP-7 і FP-9, тобто балістичної ракети дальністю 800–850 кілометрів, а також над інтерракетним комплексом FP-7.x з протибалістичними можливостями. Поки що у світі не було таких темпів реалізації подібних проєктів.

Це не лише український проєкт. Україна відповідає за ракету та її інтеграцію, а загалом у ньому беруть участь дев’ять країн, кожна з яких робить свій внесок у вигляді різних компонентів, зокрема радіолокаційних станцій, пунктів управління, пускові установки тощо (у липні 2026 року 9 європейських країн НАТО офіційно сформували оборонну коаліцію навколо української системи FREYJA, визнавши її основою майбутнього загальноєвропейського протиракетного щита, – Ред.).

Але навіть за наявності всього цього залишається питання: усі ці компоненти необхідно інтегрувати, щоб уся система працювала, і працювала ефективно. Тут дуже велике питання. Не тільки тому, що подібного у світі ще не було, а й тому, що це дуже складне технічне й організаційне завдання. Але країна перебуває у важких умовах і, звісно, треба йти на це та докладати максимум зусиль, щоб це вдалося.

– Президент США Трамп пообіцяв надати Україні ліцензію на виробництво ракет для систем Patriot. Як швидко можна налагодити таке виробництво, як швидко ці ракети можуть з’явитися у наших силах ППО?

– Японія, наприклад, освоїла ліцензію за два роки, при тому, що це високотехнологічна держава з розвиненою економікою, і навіть у них це відбувалося не так швидко. Скажімо, двигуни до цих ракет виготовляються мало не цілий рік. Тому, я думаю, у кращому разі знадобиться, можливо, рік-півтора, а то й два та більше. Проте нам треба працювати й над такою перспективою.

Але нам зараз, насамперед, потрібні вже виготовлені й ті, що знаходяться на складах, ракети. Хочу підкреслити, що оборонними заходами ці питання не вирішиш – нам треба орієнтувати наших союзників на те, що треба діяти на випередження. Нам потрібні ракетні засоби ураження.

Разом з тим давайте згадаємо історію з Taurus. Поки Шольц був в опозиції, він говорив, що передасть Україні Taurus, а як тільки обійняв посаду канцлера Німеччини, каже, що вже не треба, бо українці й так виготовляють ракети. Але ми поки що виготовляємо балістичні ракети, а нам потрібні ракети з подвійним підривом (Taurus – крилата ракета для ударів по надзахищених об’єктах, – Ред.). Він просто "зійшов" з теми. Кожна країна по-своєму розігрує цю тему й ухвалює рішення так, як вважає за потрібне, а в результаті ми маємо те, що маємо.

Але росіяни розуміють, що час грає не на їхню користь, і тому ми мало не щодня бачимо балістичні удари по об’єктах в Україні та, насамперед, у Києві.

– Останнє запитання – щодо зими, ворожих ударів у зимовий період. Чи згодні ви з оцінками експертів, що ворог може суттєво збільшити, посилити ці удари? За вашими оцінками, чи встигнемо ми підготуватися до зими з точки зору захисту від балістичних ударів хоча б частково?

– Частково – так, у повній мірі – навряд чи. Тому я кажу, що тут необхідна не лише організація оборони цих об’єктів, але також потрібно набирати відповідний інструментарій і, використовуючи його, завдавати превентивних ударів по об’єктах у Росії, де виготовляються відповідні види озброєння. У даному випадку, наприклад, "Іскандер-М", комплектуючі до нього та авіаційні компоненти.

У цьому нам потрібна швидка й істотна допомога союзників, оскільки ситуація зараз досить складна, а цієї зими наша держава може опинитися в дуже скрутному становищі.