Залишити Ленінградську та Московську області без світла було б правильно. Інтерв’ю з Храпчинським

З початком холодів ворог цілеспрямовано поновив масовані атаки на енергетичну інфраструктуру нашої країни, застосовуючи дрони, крилаті й балістичні ракети у скоординованих хвилях. Ці атаки стають не лише частішими, але й технологічно складнішими. Для ефективного захисту потрібна багатоешелонована оборона: поєднання активних ППО, систем ПРО великої дальності, пасивної та активної радіолокації, звукової та візуальної детекції, а також засобів штучного інтелекту для аналізу загроз та оперативного вибору контрзаходів.

Україні потрібні далекобійні й точні засоби ураження для завдання болючих ударів по ключових об’єктах оборонно-економічного значення ворога, але водночас без загрози для цивільного населення країни-агресорки. Новітні вітчизняні розробки, ракети й дрони, продемонстрували неабияку ефективність, проте для сталих результатів потрібні готові платформи й ракети типу Storm Shadow, ATACMS, Taurus. Ракети Tomahawk у разі їхнього постачання спричинять як психологічний, так і практичний ефект за умови достатньої кількості, розвідданих і платформ керування.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив авіаексперт Анатолій Храпчинський.

– Доволі очікувано, що початком холодів ворог розпочав удари по енергетичній інфраструктурі України. Зокрема, потужна атака із залученням дронів, крилатих і балістичних ракет відбулася у ніч проти 10 жовтня. Чи бачите ви певні особливості, відмінності останніх атак від того, що ми спостерігали раніше? Якщо так, то в чому полягають ці відмінності? Чи стали ці атаки більш небезпечними?

– Почнемо з очевидного: атаки по енергетичній інфраструктурі були прогнозованими, між війною з військовими й цивільними об’єктами Росія обирає цивільну інфраструктуру, прагнучи занурити Україну у темряву та холод, бо саме так чинять терористи для того, аби навести страх і змусити до капітуляції.

Щодо тактики ворога, то тут ми бачимо, як російські атаки стають не просто частішими, а технологічно складнішими. Ворог уже не просто запускає "Шахеди" та ракети, а синхронізує їх щільними хвилями, будуючи маршрути, щоб обійти насичені зони ППО та фокусуючись на конкретних місцях та вузлах енергетики. Ці атаки розраховані на системне виснаження нашої оборони, з додатковими важкими наслідками для цивільної інфраструктури.

– Президент Зеленський заявив: "Завдання зараз – бути значно активнішими в усьому, що стосується підготовки та втілення у життя далекобійних санкцій проти Росії". Які засоби ураження вже має або буде мати найближчим часом Україна саме у контексті ударів у відповідь, зокрема по об’єктах критичної та енергетичної інфраструктури країни-ворога?

– Дуже правильно сформоване завдання від президента – "далекобійні санкції". Це яскраво показує певну слабкість світу щодо Росії, що, по суті, й дозволяє їй так активно використовувати інструменти терору. Щодо самих "санкцій", то ми всі розуміємо й хочемо дзеркальних дій, і, безумовно, залишити Ленінградську та Московську області без світла було б правильно. Але перш ніж завдавати ударів, треба ретельно проаналізувати, які ключові та болючі місця є в російській економіці, скільки та які можливості є в нас, аби ефект мав користь, а не умовний підрив флагштоку на Червоній площі.

Настав час переходити від символізмів і закликів до активних дій. Насправді нам це частково вдається. У нас є якісні рішення на кшталт ракет "Нептун", які показали свою ефективність, потопивши крейсер "Москва". Є перспективні "Пекло" та "Фламінго". Згадаймо наші далекобійні дрони, які долають понад тисячу кілометрів і влучають саме у найважливіші елементи, що зупиняє виробництво нафтопродуктів у Росії.

Безумовно, є потреба вже у готових рішеннях, таких як Storm Shadow, ATACMS, які ми використовували та маємо платформи під них. Треба розмовляти про перспективні AGM-158 JASSM і Taurus KEPD-350 – те, що гарантовано обійде російську ППО та завдасть руйнувань.

Дійсно, нам би суттєво допомогли Tomahawk, але тут нам потрібно буде більше розвідувальних даних, які розкривають усі можливості цих ракет. Подивіться, як ворог суттєво покращив удари по території України, коли Китай надав Росії доступ до своєї розлогої супутникової системи.

Я, звісно, виступаю за нашу зброю, бо вона зменшує залежність від політичних коливань і показує, що ми вміємо не лише оборонятись, а й завдавати точних, результативних уражень. Проте реальна операційна ефективність потребує ще багато роботи.

– Яку роль у цих "далекобійних санкціях" можуть відіграти новітні ракетні розробки України?

– По-перше – це незалежність в ухваленні рішень, але вони мають бути виваженими й не мати тяжких наслідків для цивільного населення. Як би це не виглядало боляче, але ми не терористи, попри колективного Путіна, якою є Росія. Це ж і ризики з міжнародною допомогою, і інструмент, який Росія може перекрутити для своєї пропаганди.

По-друге – це можливості, яких нам не можуть надати партнери, наприклад, "Фламінго", яке несе тонну корисного навантаження – це саме те, що потрібно для ефективної руйнації ОПК ворога. А широкий спектр різних засобів ураження вже робить атаку комбінованою, що ускладнює перехоплення.

Попри це, у нас усе ще бракує стратегічного бачення, швидкого пошуку перспективних рішень і масштабування.

– У попередніх інтерв’ю ви говорили про те, що в Україні необхідно докорінно змінити підхід до протиповітряної оборони. Як саме можна суттєво посилити протиповітряний, протиракетний захист об’єктів енергетичної інфраструктури України? Чи є певні особливості захисту таких об’єктів?

– Ця війна значно збільшила перелік загроз. Тепер це не тільки крилаті, балістичні ракети й авіація, це і дрони, які не обов’язково мають злітати з ворожої території. Почнемо з того, що ми маємо стратегічну прогалину в системах ПРО типу Arrow/THAAD, які перехоплюють аеро- та балістичні загрози на великих висотах і дальностях. Ми непогано працюємо та перехоплюємо крилаті ракети, ми непогано перехоплюємо ударні дрони типу "Шахед". У цьому нам допомагають класичні системи ППО, які ми отримали від наших партнерів та які з’явились за програмами модернізації старих радянських ППО.

Але наявні системи не у тій кількості, яка б могла нас надійно захистити, коли летить усе, що можливо, і з різних сторін. І переважна більшість цих систем має дорогі засоби перехоплення порівняно з вартістю тих засобів ураження, які запускає ворог.

Тому я і кажу про багатоешелоновану систему з різноманітними елементами детекції, класичної активної та пасивної радіолокації, звукової та візуальної, які контролюють, аналізують усю територію країни та в режимі реального часу можуть супроводжувати, надаючи на будь-якому етапі польоту точні координати цілі. При цьому системи штучного інтелекту, проаналізувавши рівень загрози, допомагають обирати найефективніші системи протидії, починаючи від спотворення інформації, якщо використовується мобільний зв’язок, закінчуючи лазером або імпульсною зброєю та класичними інструментами протидії.

Ми маємо зробити логіку масованих обстрілів неефективною та навчитися передбачати будь-які спроби модернізації озброєння. Чи це дорого? Так, це дорого, але поки світ не готовий відмовитися від Росії на політичній мапі, нам треба захищатись так, як це робить Ізраїль. Хто нам може в цьому допомогти? Безумовно, Європа, чиєю територією вже літають російські БПЛА.

– Ракети Tomahawk. Чи дійсно вони зможуть стати потужним стримувальним фактором для агресора, якщо дійсно буде ухвалене рішення про їхню передачу Україні? Вони спричинять суто психологічний ефект на ворога чи матимуть також і практичне застосування, зокрема для ударів по центру ухвалення рішень?

– Усе залежить від кількості переданих ракет і кінцевих цілей. Сама по собі ракета Tomahawk – це витвір мистецтва. Ви можете завантажити до 15 попередньо запрограмованих альтернативних цілей для однієї ракети та вже після пуску призначити через супутниковий/даталінк ту ціль, яку ви хочете атакувати. Якщо ви будете чекати ухвалення рішення, то ракета може просто бути в режимі очікування. Наднизький профіль польоту дозволяє оминати ландшафт і залишатися непомітною для більшості систем ППО. Але для цього в американців є супутники, які дозволяють отримати карту ландшафту й мати зв’язок із цією ракетою. Тому, якщо ми хочемо використовувати її на повну, то розуміємо, що ще нам потрібно отримати, аби бути ефективними.

Тому психологічний ефект – це радше гарантований намір передати ці ракети. А практичне застосування – це вже удари по критично важливих оборонних підприємствах Росії.