Замість навчання – на штурм Куп'янська: спливли подробиці, як Росія перетворює мігрантів та іноземних студентів на солдат

Росія завербувала на війну проти України щонайменше 27 945 іноземців. Переважну більшість із них заманювали до РФ обіцянками навчання, роботи та легальних заробітків, а потім, застосовуючи тиск, а часом і тортури, відправляли на фронт.

Про це йдеться в матеріалі проєкту "Вот Так", заснованого польським телеканалом Belsat. Журналісти дізналися історії таких мимовільних найманців у їхніх близьких і розбиралися, чи мають вони шанси повернутися додому живими.

"Скромний і розумний хлопець": історія 23-річного Сахіла з Індії

23-річний Сахіл Маджоті – з міста Морбі на заході Індії. Його мати Хасіна розповіла "Вот Так", що він добре вчився і перемагав на олімпіадах, мріяв про кар'єру і гарне життя, але опинився в російській в'язниці, а після – і на війні проти України.

"Він дуже скромний і розумний хлопець... Я не можу довіряти Росії, тому що її уряд наразив мого сина на небезпеку. Ми, індійці, довіряли, але нас зрадили. Багато наших дітей загинули на війні", – каже жінка.

Після школи Сахіл вирішив вступати до вищого навчального закладу – і обрав для цього РФ.

9 січня 2024 року хлопець поїхав навчатися до Санкт-Петербурга на інженера в ІТМО (Інститут точної механіки та оптики, один із провідних російських університетів, де готують фахівців IT-галузі. – Ред.) За словами його матері,"навчання в Росії коштує недорого, а після закінчення є шанс отримати роботу у великій індійській компанії".

"Багато індійських студентів їдуть до Росії вчитися. Я підтримала його. Ми з сином були щасливі", – каже Хасіна Маджоті.

Після приїзду в Росію юнак вирішив знайти підробіток, який він зміг би поєднувати з навчанням. Як він пізніше розповів своєму адвокату у відео, опублікованому українським проєктом "Хочу жити", у Telegram він знайшов вакансію кур'єра на неповний день, розвозити звичайні посилки, – їжу та документи.

"Через два дні [роботодавці] надіслали координати. Я запитав: "Що це? Чому координати". Вони відповіли: "Йди за координатами". Але там нічого не було: ні ресторану, ні офісу чи магазину. Вони сказали, що там буде дерево, всередині якого я знайду пакетик. Сказали, що це наркотики і що я працюю як наркокур'єр: буду робити "закладки". Тоді я не знав, що це означає", – розповів Сахіл.

Історія з "підробітком" закінчилася для Сахіла кримінальною справою: індійця засудили до 7 років позбавлення волі за "наркотичною статтею", проте ні його адвокат, ні мати не знають, за якою саме.

Далі росіяни переконали вже ув'язненого під варту Сахіла отримати російське громадянство.

"[Силовики] йому сказали, що якщо він візьме російське громадянство, то йому дадуть квартиру в Росії, державну роботу, можливість одружитися з російською дівчиною і залишитися жити в Росії. Йому навіть пообіцяли скоротити термін", – зазначає Хасіна і додає, що коли про це дізналася, то почала відмовляти сина, заявивши, що його близькі намагаються домогтися депортації Сахіла на батьківщину.

У надії врятувати сина Хасіна знайшла в інтернеті якогось приватного адвоката, який, за її словами, взяв гроші і зник, жодного разу не зустрівшись із Сахілом. Пізніше з нею зв'язався невідомий чоловік із Росії і зажадав 10 млн рупій (понад 105 тис. доларів) за зустріч із сином в Індії. Для Хасіни ця сума виявилася непідйомною і вона відмовилася платити. Після цього матері Сахіла почали писати образи. Вона звернулася в поліцію і посольство Індії в Росії – але допомоги не отримала: жінці сказали, що дзвонив шахрай і порадили заблокувати номер.

У цей час у в'язниці сина Хасіни "переконували" підписати контракт із міноборони РФ.

"Його катували, йому погрожували і змусили підписати документи, після чого він опинився в російській армії... Сахіл взагалі нічого не знав про армію. Він навіть ніколи не бачив зброї, не те що вмів нею користуватися", – сказала Хасіна.

Сам Сахіл, перебуваючи в полоні в Україні, під час зустрічі зі своїм адвокатом Діпою Джозеф розповідав, як потрапив на фронт:

"Коли я підписував документи, у мене запитали, ким я хочу бути. Я обрав дрони і роботу механіка, оскільки навчався на інженера", – каже Сахіл.

Уже в навчальній частині йому пояснили, що реальність буде іншою: формально він значиться оператором дронів, проте все одно потрапить на передову. На запитання свого захисника, чи підписував він документи добровільно, він відповів, що його обдурили.

В іншому відео полонений з Індії пояснив, що не хотів залишатися в російській в'язниці, тому підписав контракт із міноборони РФ і, за його словами, планував тікати .

"Хтось обіцяв [за підписання контракту або зарплату] 100 тисяч рублів, хтось – півмільйона, хтось – півтора мільйона. Але мені нічого не дали. Коротше, всі шахраї там", – каже Сахіл Маджоті.

За його словами, у вересні 2025 року його відправили на полігон, де навчили поводитися з автоматом і кидати гранату. Навчання тривало 16 днів. Уже 30 вересня його відправили в Україну.

"Наступного дня командир запитав: "Ти готовий?" Нас було троє. Ми пішли на завдання – пройшли близько трьох із половиною кілометрів і мали копати бліндаж. Я сказав, що більше не можу – сильно втомився, боліли ноги і серце. У нас стався конфлікт із командиром", – пояснив індієць.

Після цього, за словами Сахіла, у нього забрали рацію. Він вирішив втікатиі, подолавши близько двох кілометрів, вийшов до бліндажа українських військових.

"Одразу поклав автомат і сказав: "Я не хочу воювати, мені потрібна допомога", – згадує індієць.

Він стверджував, що на фронті перебував лише третій день і нікого не вбивав.

"Коли я дізналася, що Сахіл перебуває в Україні і що російський уряд відправив його в армію, я знепритомніла від цієї новини. Мене відвезли в лікарню. Я хвора на рак, у мене немає нікого, крім нього. Я живу тільки заради сина... Якщо з ним щось трапиться, я теж помру", – ледве стримує емоції Хасіна.

За словами матері військовополоненого з Індії,"український уряд добре про нього піклується: годує, надає підтримку, організовує відеодзвінки та передає листи. Скарг на здоров'я у нього немає".

Сам Сахіл просить владу Індії не віддавати його в Росію і допомогти повернутися на батьківщину. Його інтереси представляє адвокатка Діпа Джозеф, вона долучилася до справи 2024 року після звернення матері Сахіла і відтоді супроводжує індійця як юристка і довірена особа.

Особисто зустрітися із Сахілом їй удалося тільки за майже два роки – у січні 2026-го, уже в Україні, у таборі для військовополонених.

"Сахіл перебував у стабільному стані й отримував базову медичну допомогу. Його єдине прохання – повернутися до Індії та возз'єднатися з матір'ю", – каже Діпа Джозеф.

Адвокатка каже, що справу Сахіла одночасно розглядають одразу на кількох рівнях – у судах і через дипломатичні канали. Діпа Джозеф разом із колегами подала петицію до Високого суду Делі, вимагаючи забезпечити безпечне повернення Сахіла з України до Індії.

"Вона ґрунтується на тому, що він громадянин Індії, а держава зобов'язана його захищати і сприяти поверненню", – каже адвокатка.

Окреме звернення вона направила до Офісу президента України: у ньому адвокатка просить розглянути можливість прямої репатріації.

До процесу, за словами Джозеф, долучено й індійські структури: Міністерство закордонних справ і посольство в Києві. При цьому, як вона зазначає, фінальне рішення залежить від дипломатичних домовленостей – "насамперед між Україною та Індією".

На боці РФ проти України воюють сотні громадян Індії

За даними МЗС Індії, до лав армії РФ завербували понад 200 громадян країни.

Влітку 2025 року індієць Анкіт зі штату Хар'яна записав відео разом із чотирма співвітчизниками, які вижили.

Він розповів, що разом із друзями приїхав до Москви в пошуках роботи: їм обіцяли вакансії водіїв і стабільний заробіток. Але замість цього в них забрали документи і запропонували підписати контракти (з міноборони Росії. –Ред.), складені російською мовою. Не до кінця розуміючи зміст, чоловіки їх підписали і невдовзі опинилися у складі штурмових підрозділів ЗС РФ.

Уже на полігоні, коли частина новобранців спробувала відмовитися – вони дізналися, що єдина альтернатива відправленню на фронт для них – розстріл.

Після кількох днів підготовки групу відправили на фронт. Із приблизно 20 осіб, як стверджує Анкіт, вижили лише шестеро. Вони записали відеозвернення до прем'єр-міністра Індії з проханням про допомогу та евакуацію.

Навесні 2026 року з'явилося нове відео. На ньому присутній Анкіт, який до моменту публікації відео вже був ліквідований.

Сім'ї 26-ти громадян Індії подали позов до Верховного суду країни з вимогою повернути своїх родичів, які виявилися втягнуті у війну проти України.

У відповідь індійський уряд заявив, що частина з них підписала контракти добровільно. Влада також вказала, що до підписання контрактів людей нерідко підштовхують посередники та агенти. Загалом, за офіційними даними, через таких посередників до Росії виїхали близько 215 громадян Індії.

Адвокат Рітвік Бханот, який представляє інтереси сімей у Верховному суді Індії, у розмові з журналістами наголосив, що головна проблема полягає у відсутності реакції з боку влади країни. За його словами, сім'ї звернулися до Верховного суду, оскільки "не перебувають на зв'язку з індійською владою" і не отримують жодних чітких інструкцій.

"При цьому вимоги сімей гранично конкретні: "Будь ласка, поверніть нам тіла", – додає Рітвік Бханот.

Адвокат вважає, що багато хто опинився в Росії внаслідок обману з боку індійських агентів, які обіцяли роботу, але відправили людей на війну.

"Ніхто з них — ні загиблі, ні постраждалі, які застрягли там, – не хотів брати участь у війні. Ми ні в чому не звинувачуємо росіян. Ми звинувачуємо агентів у шахрайстві, наших людей, громадян Індії", –  підкреслив він.

За його словами, Верховний суд Індії вже прийняв справу до розгляду і запросив в уряду країни офіційний звіт про долю всіх заявників.

"Ми постійно пишемо владі, але не отримуємо відповіді. У цьому і полягає наша проблема, тому ми і звернулися до суду", – каже він.

А ось Росія, на думку адвоката, "хоче допомогти" сім'ям тих, кого відправила на бійню.

"Ми поважаємо Росію, вони співпрацюють з нами і там дуже хочуть нам допомогти", – сказав він, не уточнивши, у чому полягає ця "співпраця".

Навесні 2024 року Індійське Центральне бюро розслідувань (CBI) повідомило про розкриття великої мережі торгівлі людьми, яка обманом відправляла молодих громадян Індії в Росію.

Людям обіцяли роботу, навчання або легальне працевлаштування, включно з "допомогою в армії" або вступом до приватних університетів, а також полегшені візові умови. Через соціальні мережі та місцевих посередників жертв вербували в кількох регіонах країни.

За інформацією CBI, у частини прибулих відбирали паспорти, після чого проводили з ними військову підготовку і відправляли на фронт. Слідству відомо про десятки таких випадків. Чотирьох вербувальників — всі вони громадяни Індії – заарештували.

Влітку того ж року прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді під час візиту до Москви попросив Володимира Путіна достроково звільнити завербованих громадян Індії. Як відзвітувало МЗС країни наприкінці 2025 року, 119 осіб уже звільнили. Водночас, за даними російської сторони, щонайменше 26 індійців загинули, ще семеро вважаються зниклими безвісти.

За даними проєкту "Хочу жити", Україні відомо щонайменше про 27 945 іноземних громадян, яких Росія завербувала у свою армію.

Тільки 2025 року в лавах ЗС РФ опинилися сотні вихідців з арабських країн, Африки та Близького Сходу – всього відомо про 1442 таких людей.

Замість окопу – на штурм: історія Алі Салмана з Іраку

Сім'я 32-річного Алі Салмана вже понад півроку не знає, де він і чи живий. За словами його брата, чоловік поїхав вчитися в РФ, але опинився на війні в Україні.

"Влітку 2025 року Алі знайшов у Telegram-каналі оголошення про курси в Росії. З ним зв'язався посередник – сирієць на ім'я Бахджат, який пообіцяв, що той зможе вчитися і паралельно працювати перекладачем за 2,5 тисячі доларів. Алі вільно говорив англійською, це виглядало як реальний шанс почати нове життя", – заявив журналістам брат Алі Салмана.

У вересні 2025 року Алі прилетів до Москви. В аеропорту його зустрів Бахджат – у сім'ї збереглося відео цієї зустрічі. Після цього чоловіка відправили на тижневу підготовку, а далі – на фронт, у штурмовий підрозділ.

Родичі востаннє бачили Алі на відео одного з російських Z-каналів. Він разом з іншими новобранцями перебував у якійсь військовій частині чи навчальному центрі.

"Він ніколи не тримав зброю —– і раптом опинився на передовій", – каже брат завербованого іранця Хуссейн.

За його інформацією, брата розподілили у військову частину 54682 у Курській області. Наприкінці листопада 2025 року Алі вийшов на зв'язок востаннє. Тоді, як стверджує сім'я, він перебував у районі Куп'янська – на одній із найактивніших ділянок бойових дій. Після цього жодних новин від Аліне не було.

"Алі був звичайною людиною –спокійною, доброю, дуже прив'язаною до сім'ї і думав про те, як покращити життя близьких. У нього ніколи не було мети їхати на війну, він шукав можливість навчатися і працювати. Він був переконаний, що їде як студент, у нього навіть віза була студентська", – розповів Хуссейн.

Сім'я Алі Салмана намагалася з'ясувати долю родича через різні відомства. За словами Хуссейна Салмана, родичі зверталися до Міжнародного комітету Червоного Хреста, до МЗС Іраку, а також до прокуратури Москви і військової прокуратури Росії.

Відповідь надійшла тільки з посольства в Москві. У ній повідомлялося, що Алі Салман вважається зниклим безвісти (документ є в розпорядженні редакції "Вот Так").

"Найважче – це не знати правду", – зізнається Хуссейн.

У травні він збирається полетіти в Росію, щоб особисто звернутися до міністерства оборони РФ.

"Ми просто хочемо знати: де Алі?", – каже він.

Вербувальник Бахджат Аль-Хасан

Брат Алі Салмана вважає, що його родич став жертвою схеми вербування. За його словами, за нею стоять посередники, пов'язані з групами в Іраку, які координує той самий Бахджат.

У витоках російських баз даних журналісти виявили, що Бахджат Аль-Хассан має подвійне громадянство –  сирійське і російське, яке отримав у 2017 році. На нього з 31 січня 2023 року зареєстрована компанія ТОВ "Бахіфрукт", основний вид діяльності – оптова торгівля фруктами та овочами.

У контактах він підписаний, зокрема, як "перекладач з арабської", "заклик/вербування російський", "Arm Russia", "Росія військовий", "віза в Росію".

Крім того, до його номера телефону прив'язаний Telegram-канал "Россия – друг. Як друзі Росії, ми вітаємо Колумбію, Перу і Сальвадор. Ласкаво просимо в російську армію". І саме з його допомогою Алі знайшов "роботу".

У каналі Аль-Хассана крім відео з краєвидами Москви, аеропорту і Z-картинок із Путіним опубліковані оголошення про вербування на війну арабською мовою. Рекрутам обіцяють одноразовий бонус у розмірі 3 тис. доларів і щомісячну виплату до 2,8 тис. доларів (в Іраку середня офіційна зарплата становить близько 570 доларів).

"Ми допоможемо переказати гроші в Ірак безпечним і гарантованим способом. Послуга зустрічі в аеропорту Росії і всі необхідні кроки для вашого заїзду і до приєднання до армії", – зазначається в постах про вербування.

Для зв'язку вказано особистий номер телефону, який збігається з номером Бахджата, проте в контактах він підписаний як Ільнур. Журналісти написали на цей номер і звернулися до співрозмовника, назвавши його Бахджатом – він не став їх виправляти і не уточнив своє ім'я.

У листуванні співрозмовник підтвердив, що займається набором на службу за контрактом для участі в так званій "СВО". Варіанти цивільної роботи він не розглядав і пропонував тільки контрактну службу. На подальші запитання рекрутер не відповів, пославшись на зайнятість.

В Україні воюють понад 250 іракців

За даними проєкту "Хочу жити", кількість громадян Іраку, які підписали контракти з російською армією, останніми роками різко зросла: у 2023 році їх було п'ять, у 2024-му – вже 60, а у 2025 році – 255 осіб.

Загалом, як зазначають у проєкті, не йдеться про ідеологічний вибір. Більшість громадян арабських країн, за їхніми даними, не їдуть воювати за Росію свідомо: це або спроба заробити, або результат обману, коли людям обіцяють цивільну роботу, але обманом відправляють на війну.

Звернення про зниклих безвісти громадян Іраку надходять, зокрема, в чат-бот проєкту "Хочу знайти". Шукають молодих людей: здебільшого 2000-х років народження, а також кілька людей 1990-х років.

"Родичі, як правило, дуже мало знають про те, в якому підрозділі вони воювали. Зв'язок із багатьма губився або після полігону, або вже на території України, в основному в районах Куп'янська та Бахмута. Усіх іракців, які перебувають в Україні як військовополонені, було також взято в полон у районі Куп'янська", – зазначає представник "Хочу знайти" Олександр Семенцов.

За його словами, один з іракських військовополонених розповів, що знайшов оголошення про високооплачувану цивільну роботу в Росії в TikTok. Чоловік відгукнувся на нього, після чого з ним зв'язався чоловік, який представився російським ім'ям. Він дав інструкції щодо в'їзду в Росію і поцікавився, чи знає він інших співвітчизників, які шукають роботу – завербований привів із собою ще трьох.

"Коли вони прибули до Росії, їх поселили у квартирі та пообіцяли, що вони скоро почнуть працювати. Однак кілька тижнів їм розповідали, що вакансій немає і їм підбирають нову роботу. Наступного дня після закінчення терміну їхніх віз у квартиру прийшли російські поліцейські, затримали їх і звинуватили в порушенні міграційного законодавства", – каже Семенцов.

Іракцям запропонували на вибір: або до 7 років позбавлення волі, або підписання контракту з російською армією з виплатами. Усі четверо погодилися підписати контракт. У підсумку один із них потрапив у полон, двоє загинули, ще один числиться зниклим безвісти.

На початку цього року уряд Іраку створив спеціальну комісію, яка займеться розслідуванням і запобіганням вербування іракців для участі у війні проти України. Про це стало відомо за підсумками зустрічі тимчасового повіреного у справах Іраку в Україні Тарека Казема з секретарем Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Дмитром Усовим.

За словами іракського дипломата, Багдад стурбований тим, що громадяни країни опиняються в лавах російської армії. Планується, що комісія в координації з Верховною судовою радою Іраку системно займеться цією проблемою. У країні, за словами Казема, найманство вважається тяжким злочином і покарання за нього передбачено аж до довічного ув'язнення.

Редакція "Вот Так" надіслала запит до посольства Іраку в Україні з проханням уточнити деталі про роботу комісії, але на момент публікації матеріалу відповіді не отримала.

Як повідомляв OBOZ.UA, раніше в мережі розкрили, як у Росії наживаються на іноземних найманцях. Завербовані не тільки не отримують обіцяних нечуваних нечуваних для них грошей, але ще й самі платять за свою смерть.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA і Viber. Не ведіться на фейки!