Замість піхотинця з 30 кг на спині: історія українського робота "Пластун", який вперше навчився долати 100 км

У 2023 році українські військові вперше випустили на поле бою НРК "Пластун". Кожен кілометр, який замість військового долає робот "Пластун", – це збережене життя піхотинця, якому не довелося йти під прицілом ворога з 30-кілограмовим наплічником. Це врятований екіпаж, який не потрапив під удар російського FPV-дрона.

Проте весь цей час українські військові на передовій стикалися з жорстким обмеженням. Заявлений паспортний запас ходу "Пластуна" становив 25 км, але реальність бойових дій перетворювала його лише на 10–12 км радіусу дії, після чого робот мав повертатися на підзарядку. Через це маршрути доводилося прокладати найкоротшою лінією – а на фронті вона часто проходить під вогневим контролем мінометів і безпілотників. Малий запас ходу також змушував тримати точки заряджання ближче до переднього краю, а людям – регулярно ризикувати життям, їдучи туди для обслуговування техніки.

Цього літа львівські інженери PAWELL Battery знайшли вихід із цієї технологічної пастки, збільшивши запас ходу "Пластуна" вчетверо – до 100 км.

Вміщується у багажник легковика – і рятує десятки поранених щомісяця

"Пластун" з'явився як пряма відповідь на запит військових: потрібна машина, яка виконуватиме небезпечну роботу замість людини.

Результат – ультралегкий робот вагою близько 35 кг, який одна-дві людини можуть привезти звичайним автомобілем, швидко підготувати й відправити на завдання. При цьому він здатний везти до 50 кг вантажу – більше власної ваги – або евакуювати пораненого вагою до 120 кг на спеціальних ношах.

Платформа одразу універсальна: під завдання на неї ставлять різне обладнання. Є модифікації логіст, мінер, камікадзе. У розробці – модулі для спостереження, радіоелектронної розвідки та РЕБ, а також система датчиків, яка може одночасно "чути" звуки, відчувати рух ґрунту та виявляти об'єкти за допомогою радіохвиль.

Логістичний тупик: чому короткий забіг техніки змушував людей підходити до лінії вогню

Але що пішло не так? У реальних бойових умовах головним обмеженням "Пластуна" став запас ходу – те, як далеко робот міг працювати без повернення на базу. Заявлений запас ходу НРК "Пластун" – 25 км. Але фактично це радіус роботи лише 10–12 км: робот був прив'язаний до ротного тилу і після кожного виїзду мав повертатися на підзарядку.

З таким запасом маршрут доводиться прокладати найкоротшою лінією – під дроном і мінометом.

Була й інша проблема: робот із запасом ходу 25 км не може працювати далеко від точки заряджання. Її доводиться тримати ближче до передової, а отже, людям теж доводиться регулярно їздити туди, щоб обслуговувати техніку.

Тоді команда львівських інженерів PAWELL Battery подумала: а що, якщо замінити батарею "Пластуна" на таку, яка дасть у кілька разів більше енергії? Штатну літій-іонну батарею замінили на твердотільну – і зберегли сумісність із електронікою самого робота.

Результат приголомшив: нова батарея збільшує запас енергії "Пластуна" більш ніж учетверо, а розрахунковий запас ходу тепер становить 75–100 км замість 25 км.

"Запас енергії дав можливість їхати довше і безпечніше: в обхід, по низинах, по зворотних схилах, з паузами в укритті. Робот перестає виконувати одноразовий рейс та працює цілу зміну", – пояснює співзасновник PAWELL Павло Есип.

Нова хімія: одна батарея дозволила "Пластуну" їхати вчетверо далі

Розробники змінили саму хімію батареї – перейшли на твердотільні елементи замість звичайних літій-іонних. Завдяки цьому з кожного кілограма батареї вдається отримати приблизно на 60% більше енергії.

Результат: робот має у чотири рази більше енергії на одному заряді, а вага батареї зросла лише вдвічі.

"Нова батарея підходить під ту саму електроніку, той самий робочий діапазон напруги й ту саму систему керування батареєю, що й штатна. Виробнику "Пластуна" не треба переробляти сам робот, силову електроніку чи зарядну інфраструктуру – батарея просто стає на місце старої", – говорить Павло Есип.

Стеля можливостей для "заліза": як запас ходу у 100 км змінює фронт

Збільшений запас ходу відкриває місії, які раніше було складно або взагалі неможливо виконати:

• Забезпечення позицій у глибині – тих, куди сьогодні їдуть тільки колесами та тільки вночі.
• Багатоточкові маршрути – один виїзд із заїздом на 3–4 позиції замість чотирьох окремих рейсів.
• Тривале чергування – робот може виїхати, стати в укритті на маршруті й чекати кілька годин, поки знадобиться: під евакуацію, під підвезення боєприпасів у момент штурму, під ретрансляцію зв'язку. Раніше кожна година очікування "з'їдала" запас ходу, потрібний на повернення, тож роботів тримали на базі.
• Мінування та розмінування – завдання, де рух не зводиться до "доїхати": платформа довго маневрує на малій швидкості в одній зоні.

Розробники говорять, що акумулятор став тим фактором, який визначає стелю можливостей будь-якого наземного робота. Двигуни, підвіска, зв'язок та камери вже достатньо якісні – робот виконає рівно стільки завдань, на скільки вистачить енергії. Тому нову батарею зробили сумісною зі штатною електронікою "Пластуна", щоб її можна було ставити на інші платформи без переробки самого робота – і той самий принцип чотирикратного запасу ходу масштабувати на інші наземні комплекси Сил оборони.