"Завдання було просте – не піти і не померти": кореспондент New Yorker провів два тижні разом із бійцями ЗСУ під Бахмутом

Ситуація на фронті поблизу Бахмута важка вже тривалий час. У середині березня кореспондент New Yorker провів два тижні разом із бійцями Збройних сил України, які живуть в окопах неподалік міста-фортеці.

Відео дня

Свій репортаж він опублікував на вебсайті видання. Зазначається, що українські захисники живуть за принципом: хочеш вижити – копай.

Українські позиції перебувають під постійним ворожим вогнем. У перший же день воїнів ЗСУ та журналіста накрили вогнем із вертольота. За його словами, коли захисники України почули підлітаючий вертоліт, битком набилися в землянку, але після прямого влучення міни колоди, які її зміцнювали, попадали.

Хоча українські солдати часто застосовують захисні сітки й камуфляж, щоб їх не помітили з дрона, цього разу це не допомогло. Російські окупанти виявили позицію і збиралися хоч би там що її знищити.

"Завдання піхотинців було просте: не піти і не померти", – зазначає журналіст.

Він уточнив, що був на позиціях 28-ї бригади, яка однією з перших увійшла до звільненого Херсона. Після цього їх послали на 500 кілометрів на північний схід в оточений Бахмут, який став ареною найзапекліших боїв цієї війни.

Батальйон, до якого входило близько 600 солдатів, поставили край села на південь від Бахмута. Його на той момент контролювала ПВК "Вагнер". Натиск бойовиків-зеків, якими легко готове було пожертвувати їхнє командування, вразив українських захисників.

"Просто зомбі якісь, гарматне м'ясо. Скільки б ми їх не вбивали, вони не закінчувалися", – розповідає про атаку вагнерівців командир батальйону, 39-річний підполковник Павло.

Усього за кілька тижнів батальйон був близький до зникнення: цілі взводи гинули у перестрілках, близько 70 солдатів було оточено та вбито. Небагато людей, які вижили, за словами одного з офіцерів, "так втомилися, що від них не було жодної користі". У січні те, що залишилося від батальйону, переправили із села на оборонні позиції у гаях та полях за кілька кілометрів на захід.

Незабаром російські найманці пішли до Бахмута, і їх замінили звичайні солдати РФ, не такі численні й не готові масово жертвувати собою. З російських позицій стріляють максимально інтенсивно. Обстріли зазвичай закінчуються так само раптово, як починаються. При цьому всі українські захисники продовжують жартувати, щоб упоратися з відчуттям цілковитої безпорадності під час обстрілу.

Раніше Інститут вивчення війни з посиланням на заступницю міністра оборони України Ганну Маляр зазначав, що протягом 10-11 червня ЗСУ просунулися на 300-1500 метрів на південь від Великої Новосілки на Донеччині. Повідомлялося про звільнення таких населених пунктів, як Макарівка, Нескучне, Благодатне, Сторожове та Новодарівка.

11 червня у Силах оборони підтвердили звільнення Благодатного, а 12 червня – Сторожового на Донеччині, де захисники підняли український прапор. З'ясувалося також, що Новодарівку наші воїни звільнили ще 4 червня.

Як повідомляв OBOZREVATEL, у міноборони Британії зазначили, що війська РФ втратили величезну кількість найманців, намагаючись захопити Бахмут. За підрахунками фахівців, на кожні окуповані 48 см території припадає один убитий чи поранений окупант.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!