Сили оборони України нарощують удари по кримських мостах: наскільки вони ефективні, до чого це призведе і чи зможе ворог цьому протистояти

Українські дрони успішно атакують мости, що з’єднують тимчасово окупований півострів Крим із материковою частиною України, і таким чином системно ізолюють логістику російських окупантів. На сьогодні Сили безпілотних систем України вже завдали ударів по залізничному мосту в районі Роздольного, мосту в районі Чонгара, Північно-Кримському каналу в районах Преображенки та Мирного, автомобільного мосту на напрямку Перекоп – Армянськ, а також по переправі в районі населеного пункту Ставки тощо. Крім того, удари завдаються й по тилових зонах Криму, зокрема, відомо про атаку на залізничний міст у районі вузлової станції Владиславівка поблизу Феодосії.

Наскільки це ефективно і до чого це призведе? Давайте розберемося.

Концепція логістичного локдауну

Перш ніж викласти своє бачення щодо ударів по мостах Криму, хочу нагадати, що сам по собі півострів на сьогодні не є основною метою тієї стратегії, яка була обрана для нейтралізації наступальних можливостей РОВ на материковому півдні України. Крим – це складова частина концепції, а не її основна мета.

Знищення логістики на материковому півдні України – це планомірна робота з мінімізації матеріально-технічного забезпечення підрозділів РОВ по лінії бойового зіткнення та створення умов, максимально несприятливих не тільки для наступу, а й для оборони. І це призведе в найближчій перспективі до провалу окупаційних військ у Херсонській та Запорізькій областях у питаннях утримання територій під своїм контролем.

Крим же в цій парадигмі подій мав для РОВ виконувати функцію додаткового транзитного вузла, що забезпечує ці окуповані території регіонів як альтернативне джерело МТЗ в умовах заблокованих сухопутних маршрутів, насамперед через трасу М-14.

Крим – це частина більш глобального плану, але аж ніяк не його основна мета, а нинішні удари по мостах та ізоляція півострова – це не передвісник якогось визвольного десанту через "два-три тижні", а елемент дещо довготривалішого сценарію, але з незмінним фіналом – визволенням.

Адже за відсутності постачання з Криму херсонської та запорізької угруповань РОВ (з урахуванням знищення материкової логістики) оборона окупантів на материковому півдні завалиться і СОУ опиняться біля адміністративного кордону Криму, що стане передвісником його визволення. Але удари по мостах та ізоляція півострова – це раціональний і складний етап такого сценарію розвитку подій.

Міст – ціль із змінними

Можливо, комусь здається, що одного удару по мосту достатньо, щоб його зруйнувати, але насправді це не так.

Щоб вивести з ладу Антонівський автомобільний міст, СОУ завдали десятки ударів за допомогою М142 HIMARS. Щоб знищити міст через Затоку в Одеській області завдали десятки ударів керованими авіаційними ракетами Х-59/69, протикорабельними П-800 "Онікс", а також Х-22/32 – і продовжують завдавати їх досі, не домігшись повного обвалення. По мосту в Маяках Одеської області ворог почав інтенсивно завдавати ударів "шахедами", а також балістичними ракетами 9М723 з початку 2026 року, щоб порушити сухопутне сполучення з Молдовою на переході Паланка, але повністю зруйнувати міст досі так і не змогли.

Як би там не було, але мости – це досить складні об’єкти для знищення з першого разу, і найчастіше такий варіант можливий лише в разі розміщення саме на них, у вразливих місцях, вибухівки та її підриву.

Якщо ми говоримо про зовнішній вплив, то в більшій мірі вразливі залізничні колії, з огляду на специфіку їхнього будівництва, а ось з автомобільними завдання ускладнюється.

Проте, як і у випадку з Антонівськими мостами, де залізничний рух було повністю нейтралізовано, а автомобільний – систематично позбавлявся своєї функціональності, ми можемо говорити й про аналогічний вплив на кримські мости, що з’єднують півострів із материком.

Залізничне сполучення нейтралізується в першу чергу, а автомобільна частина буде систематично точитися, доки повністю не вийде з ладу, а не просто перебуватиме в якомусь аварійному стані.

Тобто удари по кримських мостах на переходах з материковою частиною України матимуть не разовий, а постійний характер, що не дозволить проводити ремонтні роботи цих інженерних споруд та їх відновлення.

І ось тут виникає питання – а чи можлива інженерна альтернатива? Наприклад, спорудження понтонних мостів?

Понтон – логістичне плацебо

Після того, як СОУ завдали ударів по мостах у районі Чонгара та Армянська, російські окупанти почали зводити земляні насипи, а також натягувати понтонні переправи.

Тут варто звернути увагу на те, що внаслідок руйнування дамби Каховської ГЕС у травні-червні 2023 року, що стало наслідком російського терористичного акту, подача води з Дніпра до Північнокримського каналу була припинена, що значно спростило процес спорудження насипних переправ. Але виконувати під час системних ударів функцію стабільного логістичного вузла вони все одно не здатні.

Окрім насипних переправ, РОВ почали активно натягувати понтони, але тут є свій, технічний нюанс. Адже якщо для знищення стандартного залізобетонного мосту необхідно застосувати понад дюжину дронів з бойовою частиною від 150 до 200 кг вибухової речовини, то з урахуванням низької міцності понтонів достатньо й одного дрона з точним ураженням.

Таким чином, виникає закономірне запитання. У чому полягатиме змагання між СОУ та РОВ: у кількості дронів, які ми можемо відправити на понтони, чи у кількості самих понтонів, які РОВ зможуть натягувати в режимі 24/7. І тут ставки явно не на користь російських окупантів.

Окреме питання — це пропускна здатність понтонів.

У 2022 році понтони, які російські окупанти тягнули через Дніпро після знесення Антонівських мостів, не змогли забезпечити російське угруповання достатнім МТЗ на площі правого берега Херсонської області в 4,8 тис. км². Фактично, від моменту зведення перших понтонних переправ через Дніпро та втечі РОВ минуло у 2022-му році менше двох місяців.

На сьогодні ми говоримо про необхідність через понтони, які регулярно перебуватимуть під ударами українських дронів, забезпечувати постачання з материка на півострів площею 20 тис. км² і назад з Криму на материкову частину, де необхідно забезпечувати територію площею щонайменше 45 тис. км². Пропускна здатність через них буде набагато меншою, ніж через звичайний міст, і повністю не вирішить виниклий логістичний колапс, а зруйнувати таку конструкцію буде простіше, ніж класичний міст.

Тобто, понтони – не рішення для ворога? А що ж тоді Керченський міст і навіть поромні переправи?

Керченський міст – не панацея

На сьогодні найзахищенішою логістичною артерією вважається Керченський (Кримський) міст, оскільки саме тут зосереджено максимальну кількість засобів ППО, що теоретично дозволяють забезпечити прикриття цієї транспортної споруди від ударів ракетними засобами. Зокрема, головною опорою захисту мосту є Феодосійський 18-й зенітний ракетний полк, а також (зі сторони РФ) – Новоросійський 1537-й ЗРП.

Але навіть у цьому контексті виникає ціла низка питань.

Наприклад, Москва та Московська область є найбільш захищеним позиційним районом у РФ, але при цьому українські дрони протягом минулого місяця неодноразово завдавали ударів по низці об’єктів у цьому неприступному районі. Тож і Керченський міст не має 100% гарантії захисту від тієї ППО, яка зосереджена для його прикриття.

Кримська ППО, що складається з п’яти основних позиційних районів, а саме згаданого вище 18-го ЗРП у Феодосії, а також частини для прикриття Джанкоя, 12-й ЗРП у Севастополі, Євпаторії та підрозділи 18-го ЗРП і 3-го РТП на мисі Тарханкут. Але протягом останніх чотирьох з гаком років вони систематично виснажувалися ударами та цілеспрямованим полюванням на ЗРК і РЛС, що призвело до значного зниження їхньої ефективності та спроможності протидіяти повітряним загрозам.

Я залишаюся прихильником ідеї, що Керченський міст у найближчій перспективі не буде зруйнований цілеспрямованим, концентрованим ударом, але може для РОВ перетворитися на дорогу до пекла завдяки регулярному патрулюванню цієї логістичної артерії малогабаритними засобами ураження типу дронів Hornet. Це, у свою чергу, призведе до повної паралізації даного маршруту.

Що ж до поромного сполучення між материковою РФ і Кримом, то в цьому напрямку СОУ вже давно ведуть роботу, і ми неодноразово не тільки бачили удари українських дронів по російських поромних переправах, але й останнім часом спостерігаємо досить системну, інтенсивну роботу щодо портової інфраструктури Маріуполя, Бердянська та полювання на російські судна в Азовському морі.

До комплексу заходів щодо забезпечення логістичного локдауну на півдні України входить не лише блокування логістики в Херсонській та Запорізькій областях, а також ізоляція півострова Крим, а й досить системна та цілеспрямована робота над створенням блокади для російського судноплавства в Азовському морі, а в подальшому – і повна паралізація Керченського мосту.

Однак у рамках цієї стратегічної концепції слід розуміти, що з низки вищезазначених причин цей процес не є простим і може зайняти досить тривалий час. З іншого боку, ті тенденції, які ми мали змогу спостерігати влітку 2022 року щодо Херсонської області, мають певне відображення сьогодні щодо всього материкового та півострівного півдня.

Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".