Зенітні ракети закінчуються, але є варіанти. Що відомо про ЗРК "Оса", які фігурують у витоку даних із Пентагону

Минулого тижня мережу сколихнула інформація про витік секретних документів Пентагону щодо України, Китаю і Близького Сходу. За оцінками американських ЗМІ, від початку 2023 року у відкритий доступ могло просочитися більше сотні секретних даних, серед яких нібито є інформація про майбутній український контрнаступ і стан української протиповітряної оборони.

Серед іншого звертають на себе увагу дані, що в України нібито залишилось лише 24 ракети для ЗРК "Оса" за середньомісячних витрат 20 ракет. OBOZREVATEL розбирався, що це за зенітний ракетний комплекс, чим він такий корисний і чи справді ракети до нього закінчуються.

Актуальність

Протиповітряна оборона ділиться на зенітні системи дальнього, середнього і малого радіусу дії, плюс зенітні комплекси тактичної ланки і переносні зенітні ракетні комплекси. Звісно, цей поділ є умовним, тому що в умовах дефіциту військової техніки і снарядів до неї тактичні зенітні установки можуть бути використані і використовуються для прикриття стаціонарних цивільних об'єктів нарівні з системами ППО малого радіусу дії.

Гостра необхідність у цьому постала після того, як Росія почала обстрілювати українські міста отриманими від Ірану ударними безпілотниками Shahed-136 і Shahed-131 восени 2022 року. За таких умов стрімко зросла цінність радянських ЗРК "Оса", які вирізняються своєю масовістю і відносною дешевизною своїх ракет, що особливо важливо під час збиття дешевих безпілотників.

Згідно з інформацією з відкритих джерел, вартість однієї ракети до ЗРК "Оса" становить 56 тисяч доларів, тоді як одна ракета до сучасної німецької зенітної установки IRIS-T коштує 400 тисяч доларів. При цьому вартість дронів Shahed-136 не перевищує 50 тисяч доларів, тому цілком логічно використовувати проти них більш дешеві радянські ЗРК, тоді як дорогі німецькі приберегти для протидії, наприклад, крилатим ракетам.

Що за зенітний ракетний комплекс

ЗРК "Оса" – це радянський автоматизований всепогодний військовий зенітний ракетний комплекс тактичної ланки. Його основне призначення – прикриття сил і засобів мотострілецької (танкової) дивізії у всіх видах бойових дій. Однак, як уже зазначалося вище, цей ЗРК добре справляється і з прикриттям об'єктів цивільної інфраструктури.

Розробка ЗРК почалася у 1960 році, як першого автономного комплексу з розміщенням на одному самохідному плаваючому шасі всіх бойових засобів, включаючи радіолокаційні станції та пускову установку з ракетами, засоби зв'язку, навігації і топографічної прив'язки, контролю, а також джерел електроживлення. Тобто перед розробниками було поставлено завдання розробити перший в СРСР самодостатній пересувний ЗРК.

Новий зенітний комплекс було прийнято на озброєння у 1971 році під маркою "Оса". У першій, базовій, версії він був оснащений чотирма зенітними керованими ракетами 9M33 і мав досить обмежений функціонал (зокрема, не міг ефективно протидіяти бойовим вертольотам). Подальші модернізації призвели до того, що у 1977 році з'явився ЗРК "Оса-АКМ" з шістьма вдосконаленими ракетами 9М33М3, який серійно випускався до 1989 року і став наймасовішим зенітним ракетним комплексом в СРСР.

Згідно з відкритою інформацією, станом на 2021 рік Україна мала "кілька дивізіонів" ЗРК "Оса-АКМ" загальною кількістю "близько 100 пускових установок" і невідомий запас ракет до них. Щодо постачань цих засобів ППО ззовні, то офіційної інформації не було, однак у грудні 2022 року на фронті зафіксували ЗРК "Оса" у польському камуфляжі. Усього Польща мала на озброєнні 64 одиниці таких установок, але яка їх кількість опинилася в Україні – невідомо.

Склад ЗРК "Оса-АКМ" у повній комплектації виглядає так:

- бойова машина (БМ) 9А33БМ3;

- транспортно-заряджаюча машина 9Т217БМ2 на 12 ракет;

- 6 зенітних керованих ракет 9М33М3;

- машина автоматизованої контрольно-випробувальної мобільної станції 9В242-1;

- регулювальна апаратура 9В914;

- машина технічного обслуговування 9В210М3;

- тренажер 9Ф632М.

Бойова і транспортно-заряджаюча машини розміщувалися на тривісному шасі БАЗ-5937, обладнаному водометом для руху на плаву, з потужним ходовим дизельним двигуном, засобами навігації, життєзабезпечення, зв'язку та електроживлення комплексу (від газотурбінного агрегату і від генератора відбору потужності ходового двигуна).

На малій дальності РЛС комплексу забезпечує високе співвідношення сигнал-шум навіть за умов перешкод, а разі неможливості цього залишається можливість роботи з використанням оптичного візиру.

Що за ракети

ЗРК "Оса-АКМ" оснащена шістьма зенітними керованими ракетами 9М33М3 масою 128 кг кожна, з яких 15 кг складає бойова частина.

Кожна ракета оснащена радіокомандною системою наведення на ціль, осколковою бойовою частиною, неконтактним підривником з радіусом спрацьовування 5 метрів та трасерами у хвостовій частині для супроводження телевізійно-оптичним візиром.

Зона ураження становить 1,5-10 км за дальністю і 0,025-5 км у висоту. При цьому максимальна швидкість уражальних цілей має бути до 500 м/с (такою є швидкість польоту зенітної керованої ракети). Ймовірність ураження цілі типу літак-винищувач однією ракетою складає 50-85%.

Час згортання/розгортання комплексу складає 3-5 хв, а час реакції розгорнутого комплексу – 27-39 секунд. Пуск двох ракет по найважливіших цілях здійснюється з інтервалом 3-5 секунд. Для зниження помилки наведення під час стрільби по цілях, що розташовані на висотах 50-100 м, ракета наводиться на них зверху донизу.

При цьому ракета має лише один цільовий радіоканал, яким треба наводити її на ціль протягом усього польоту. Це суттєво обмежує ефективність у динамічних умовах сучасного бою.

Перспективи

Найбільша проблема ЗРК "Оса" полягає у тому, що їх вже понад 30 років не виготовляють, тому і запчастини для них, і ракети є дуже дефіцитними не лише в Україні, а й у світі. Можна припустити, що у розпорядженні ЗСУ опинилися чи ще опиняться всі запаси донорських установок і ракет зі складів країн колишнього Варшавського договору, але й вони не безмежні і рано чи пізно закінчаться. Тому військові спеціалісти вже думають над тим, як інтегрувати в пускові установки "Оса" ракети західного зразка. Певні напрацювання вже є.

Зокрема, аналітики польського видання Defence24 писали, що концептуальну роботу у цьому напрямку вів польський оборонно-промисловий комплекс. Кілька років тому на виставці MSPO демонстрували навіть ЗРК "Оса" з макетами німецьких ракет "повітря-повітря" малої дальності IRIS-T, які також можуть використовуватися як ракети "земля-повітря".

Встановлення на ЗРК "Оса" ракет IRIS-T або інших з аналогічними параметрами (інфрачервоне самонаведення, дальність більше 10 км та стеля 6-8 км під час запуску з землі) істотно підвищить їхні бойові можливості. Зокрема, тоді ЗРК "Оса" зможуть вразити більше цілей за короткий час і не буде потреби у наведенні зенітних ракет, що підвищить гнучкість використання та безпеку операторів. Також скоротився б і час реагування ЗРК на загрозу, що дуже важливо в динамічному середовищі дій протиповітряної оборони.

Окрім IRIS-T, потенційним рішенням із подібними можливостями може бути американська ракета AIM-9 Sidewinder, а також інші західні ракети. Країни Заходу мають значні запаси ракет такого класу і можуть їх поповнювати за рахунок поточного виготовлення. У такому разі питання полягало б лише у ціні, але все одно це було б значно дешевше і швидше в контексті поновлення української ППО тут і зараз, тому могло б стати тимчасовим рішенням до моменту надходження нових сучасних зенітних систем, на виготовлення яких підуть роки.

Лише перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!