Жданов: це початок програшу Путіна, ЗСУ диктують ворогові правила гри. Що далі? Інтерв'ю

Останній місяць війни в Україні показав, що українська армія спромоглася виграти у ворога інтелектуальну битву, нав'язати йому свої правила гри та здійснити корінний перелом. Фактично сьогодні на фронті спостерігається "початок стратегічного програшу" Росії.

Голова кремля Володимир Путін уже не довіряє своєму генштабу та намагається керувати військами власноруч. У цьому хороша новина для України, оскільки так агресор позбавляється головної ланки у своїй військовій машині. До кінця поточного року українська армія зможе звільнити дві третини окупованої території. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив військовий експерт Олег Жданов.

– Ви могли б підбити підсумки вересня? Ми бачили дуже ефективний контрнаступ ЗСУ, який потім трохи знизив темп, що й зрозуміло. Але що ви можете сказати про місяць загалом?

– Я можу сказати, що цього місяця ми почали докорінний перелом на нашу користь. Ми перехопили стратегічну ініціативу в цій війні та розпочали звільнення наших територій.

– А щодо ворога? Що було найбільш примітним у його діях у вересні, окрім мобілізації?

– Вони програли нам інтелектуальну війну. Ми змусили їх перегрупуватись так, як треба було нам. Тепер ми диктуємо правила гри. Для них це початок стратегічного програшу в цій війні.

– У районі Лиману українська армія взяла в котел російські війська. Чи означає це, що сьогодні ЗСУ змінюють стратегію і можуть робити вже й подібні речі?

– Так, ми змінюємо стратегію і дійсно ми можемо робити такі речі, як не лише оточення. Ми можемо проводити контрнаступальні операції у масштабах оперативного спрямування. Це дуже важливо.

– Якщо брати саме такі контрнаступальні операції, наскільки великий територіальний виграш вони можуть принести, наприклад, за місяць?

– За місяць ми можемо просунутися на одному оперативному напрямку на глибину до 50-70 кілометрів – як показує досвід Харківської операції та як, сподіваюся, покаже досвід Луганської операції.

– 30 вересня відбулася термінова нарада РНБО та Ставки Верховного головнокомандувача. Чи припускаєте ви, що наше військове командування може змінювати підхід до контрнаступу?

– Навіщо змінювати? Якщо все йде добре, якщо немає проблем, який сенс змінювати? Краще – ворог хорошого. Головне – витримати темп наступу. Так, він може трохи прискорюватися і трохи сповільнюватися, але сам факт, що ми проводимо контрнаступальні операції, я думаю, дуже важливий на сьогоднішній день.

– І з приводу дій ворога. За інформацією Інституту вивчення війни (ISW), Путін сам віддає накази своїм військовим, фактично він сам керує війною. Не знаю, чи можна довіряти цій інформації. Але якщо це справді так, то це гарна новина для нас, правда?

– Дуже гарна. Найімовірніше, це так. Я думаю, є сенс довіряти цій інформації, тому що Інститут вивчення війни зазвичай черпає свої дані з Асоціації розвідспільноти США. У будь-якому разі це дані, пов'язані з розвідкою. До речі, також і Інститут вивчення війни допомагав у збиранні інформації, яку нам надали у жовтні минулого року про напад російських військ на Україну. Тож довіряти варто.

У тому, що це відбувається саме так, величезний плюс для нас, тому що Путін викидає найголовнішу ланку у системі військового управління – генеральний штаб. Він не довіряє генеральному штабу. І там справді сформувалася фронда, яка проти цієї війни і яка постійно намагається його вмовити відкотити назад, зберегти хоча б невелику боєздатну частину армії та припинити цю безглузду витрату особового складу та техніки, на яку зараз перетворюється військова кампанія Росії в Україні.

Генеральний штаб – це головний орган, який може транзитувати політичне завдання у військове. Тому що війська не вміють виконувати забаганки політиків, вони можуть виконувати накази, які їм ставить вище командування.

Путін позбавив цього себе сам. І для нас це дуже добре. ВПК у стані сум'яття, бо генштаб не може перетворити політичне завдання на військовий наказ.

– З'явилася інформація про те, що Росія перекинула до Білорусі на аеродром у Барановичах винищувачі Су-30. Про що це може свідчити?

– Вони постійно періодично перекидають літаки з Росії до Білорусі, потім завдають ракетних ударів. Це може бути пов'язане з тим, що вони знову готують серію ракетних ударів по території України.

– Але ми пам'ятаємо попередження секретаря РНБО Данілова про те, що якщо з території Білорусі знову завдаватимуться удари, відповідь України буде несподіваною. Що він мав на увазі?

– Значить, у нас з'явилися якісь нові засоби, які можуть стати несподіваними для Білорусі. Не ламатимемо інтригу пана Данілова, але я розумію, про що йдеться. Тож для білорусів це справді може стати сюрпризом, причому несподіваним.

– Путін "визнав незалежність" Запорізької та Херсонської областей. Достатньо очікувані укази. Але що буде далі?

– Я думаю, що далі нічого особливого не буде. Справа в тому, що всі ці рухи Путіна спрямовані на внутрішнє споживання. Йому треба прозвітувати перед електоратом, за що він воює сім місяців в Україні. Йому треба виправдати всі втрати та поразки.

А для всього цивілізованого світу це буде ще одна нагода відвернутися від Росії та запровадити нові санкції проти Росії за спробу анексії чужої території. До речі, Організація Об'єднаних Націй саме для цього і створювалася – щоб запобігти незаконній анексії чужих територій. Це суть створення ООН.

Вже зараз порушується питання членства РФ в ООН, на якій підставі вона там опинилася. Росія ніколи не подавала документи на членство та не подавала документи на оформлення правонаступництва від Радянського Союзу.

Тому на внутрішньому ринку, як вважає Путін, для нього це матиме величезний плюс та вирішення частини електоральних проблем, але на міжнародній арені для Путіна це може стати просто катастрофою.

Ще один не менш важливий для нас момент – це те, про що сказав президент Зеленський, виступаючи перед Радою безпеки ООН – якщо будуть визнані результати "референдумів", то взагалі про жодні переговори з Росією не може і йтися.

– Що така позиція означає у контексті закінчення війни? Перемога без переговорів?

– Це означає, що Україна обирає військовий шлях вирішення цього конфлікту.

– Ваш прогноз – що ми матимемо станом на 31 грудня цього року?

– Можемо мати або призупинення активної фази бойових дій, пов'язане зі збільшенням чисельності російської армії та недостатньою кількістю поставлених озброєнь для української армії. Це найгірший прогноз.

А найкращий прогноз – ми можемо щонайменше на дві третини просунутися вперед і звільнити нашу територію, яка сьогодні перебуває під окупацією.