УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Знущаються та катують за мову: мати українського захисника розповіла про полон сина

3 хвилини
124,1 т.
Знущаються та катують за мову: мати українського захисника розповіла про полон сина

Олексій Бошин, 25-річний захисник Маріуполя, третій рік перебуває у полоні. Його мати майже рік думала, що син загинув, аж поки в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими не підтвердили, що хлопець живий і перебуває в одному з російських СІЗО. А ще через рік росіяни опублікували відео, на якому Олексій звертається до президента України Володимира Зеленського з проханням обміняти його та побратимів. Мама Олексія Альона розповіла OBOZ.UA, як шукала сина, що переживала за цей час та які зміни помітила у його зовнішності на опублікованому відео.

Про полон і "смерть". Олексій пішов на строкову службу у 2018 році, після чого підписав контракт. Служив у 36-й бригаді морської піхоти й уже в травні 2022 року мав бути вдома. Після початку повномасштабного вторгнення боронив Маріуполь, а у квітні 2022 року був на заводі імені Ілліча. Встиг подзвонити сестрі й розповісти, що у них немає ані їжі, ані води, ані БК – і за наказом командування він разом із побратимами здається в полон. Мені сказати не зміг. Коли додзвонився, просто плакав у трубку й повторював: "Я дуже тебе люблю". І майже одразу зв'язок із ним зник повністю. Ніхто нічого не знав, де він і що з ним.

Знущаються та катують за мову: мати українського захисника розповіла про полон сина
Відео дня
Знущаються та катують за мову: мати українського захисника розповіла про полон сина

Ми почали шукати. На той момент пошуками більше займалася донька, у мене не вистачало моральних сил. З тієї інформації, яку вдалося знайти, виходило, що він загинув. Зокрема, він був у списках загиблих, потім у різних російських групах почали виставляти його документи, номер банківської картки, шеврони. Все це свідчило про те, що його немає серед живих. Але я все одно подавала запити з його даними в Національну службу розшуку людей, у Координаційний штаб, у Червоний Хрест. У серпні 2022 року я дізналася першу інформацію про полон, Червоний Хрест надіслав лист. Я написала їм, але відповіді не отримала.

І лише 25 лютого 2023 року мені подзвонили з Червоного Хреста й сказали, що він живий, перебуває у полоні в Костромській області в місті Галич у СІЗО №2. Це було підтвердження того, що він справді живий!

Про надію на обмін. Я писала Олексію листи, але відповіді не отримувала. Рік тому мені вдалося виїхати з окупованої частини Херсонської області, почала їздити на мітинги, знову й знову звертатися в усі можливі організації. Була на зустрічі з працівником Координаційного штабу Олександром Щербанем. Він особисто підтвердив, що мій син перебуває у полоні та є в списках на обмін. Але коли саме він потрапить на обмін, незрозуміло.

Знущаються та катують за мову: мати українського захисника розповіла про полон сина

Не так давно, в одній із російських груп у Telegram-каналі ми побачили відео з полоненими хлопцями, які звертаються до нашого президента Володимира Зеленського та просять якнайшвидше їх обміняти. Серед них був і Олексій. Ми зрозуміли, що відео свіже, оскільки вони говорять про те, що перебувають у полоні понад 2 роки.

Про катування у полоні. За цей час у полоні Олексій дуже змінився. Він у нас завжди був підтягнутий, займався спортом, а зараз (на відео) – скелет, обтягнутий шкірою. Ми навіть порівнювали з фото, яке він надсилав із Маріуполя, із заводу Ілліча, то навіть із тим фото різниця є. Там уже були помітні наслідки, вже тоді він був іншим, але щоб настільки... а якщо уважно слухати відео, можна помітити, що хлопці говорять наче в уповільненому темпі, розтягуючи слова. І в цих словах відчувається крик душі. Я напевно не знаю, чи дозволили їм записати це відео, чи змусили, але видно, наскільки їм там важко.

Коли дивишся це відео, просто з вигляду сина та інших хлопців одразу стає зрозуміло, як із них там знущаються, які тортури вони витримують. До того ж у нас була інформація, від одного з захисників, якого обміняли на початку цього року. Він десь знайшов мої контакти, подзвонив і розповів, що був із моїм сином в одній камері. У мене в цьому сумніву немає, оскільки він розказував такі факти про нашу родину, які могли знати тільки ми. Так ось, цей хлопець розповів, що їх там били. І що Олексія катували саме за мову. Його щось запитують, він відповідав не російською, і тоді його забирали й дуже сильно били.

У мене дуже болить серце за сина та інших хлопців, які зараз перебувають у російському полоні. Ми знаємо, що деякі з них не витримують тортур і знущань росіян, тому дуже сподіваємося і віримо, що вже найближчим часом Олексія та інших наших захисників обміняють.