Блискавична операція України перетворила Азов на море "мертвих кораблів": які наслідки загрожують Росії у військовому плані та не тільки

Менш ніж за тиждень Росія залишилася в Азовському морі без дієздатного танкерного флоту. І це не просто ситуативний момент із вирізанням логістики, а частина масштабного плану транспортної ізоляції всього півдня України, що критично впливає як на боєздатність російських окупаційних військ, так і на економіку країни-агресорки. Але за паралізацією судноплавства на Азові може бути наступна фаза цієї операції. Не менш амбітна й важлива.

Детальніше про ситуацію – у новому матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Хроніка "полювання"

У ніч на 6 липня російські танкери в Азовському морі зазнали атаки українських дронів. Для РФ це стало незначною втратою, зважаючи на наявність танкерного флоту в Азовсько-Чорноморському регіоні, що налічує понад 100 суден, але вже станом на 11 липня кількість уражених і виведених з ладу цілей перевищила 70 одиниць. По суті, Україна не тільки провела стрімку операцію з блокади Азовського моря, а й здійснила повномасштабний "fishing" у рамках логістичного локдауну.

Російська влада, починаючи з вечора 10 липня, ввела обмеження на судноплавство по Азово-Донському каналу у зв’язку з інтенсифікацією ударів українських дронів по суднах в Азовському морі. Щоправда, це анітрохи не врятувало 28 суден, які в ніч на 11 липня були успішно уражені, і загальна кількість пошкоджених танкерів, суховантажів, поромів та буксирів сягнула 76. У ніч на 12 липня атаки продовжилися, і кількість пошкоджених суден уже перевищує 100!

Важливо розуміти, що удари наносяться високоточно в зону капітанського містка, де зосереджено не тільки головний пункт управління судном, а й основне навігаційне обладнання. Такі удари не топлять судно, але знерухомлюють його – перетворюючи на дрейфуючий мертвий об’єкт, що потребує евакуації та ремонту. А як евакуювати його, якщо буксири також опиняються під ударом?

Однак на тлі блокади Азовського моря, що набирає обертів, не менш цікавими залишаються питання: як цього вдалося досягти, чи зможе Росія вирішити цю проблему і, найголовніше, – до чого тут логістичний локдаун?

Fishing в Азовському морі

Дуже цікаво простежити за тим, як розвивалася блокада в Азовському морі, щоб зрозуміти, що Сили безпілотних систем використовували класичний метод "fishing" або риболовлі.

Так, наприклад, 6 липня в Азовському морі було уражено лише 2 цілі. Загалом це можна було розцінити як ситуативний момент, але не як початок системної масштабної роботи. Насправді ж це була проба пера у стилі класичного "fishing", коли ціль заманюють або провокують певними діями, тому вже в ніч на 7 липня СБС України уразили 10 цілей.

Російське командування, розуміючи, що розпочалося справжнє полювання, активізувало вихід у Азовське море всіх танкерів, щоб ті якомога швидше досягли своїх пунктів призначення з доставки та вивезення вантажів.

Метод примітивний, старомодний і, грубо кажучи, "совковий", коли проблему, що виникає, намагаються вирішити не технічним, технологічним чи тактичним методом, а банально кількісним. Наприклад, як під час логістичного локдауну, за розвитком якого РОВ спостерігають уже півроку, але нічого іншого, крім спроб гнати ще більше фур і бензовозів (з розрахунком на те, що хоч якийсь і доїде), придумати не можуть. У результаті – рекорди знищеного автомобільного транспорту з місяця в місяць.

Аналогічно й в Азовському морі. Каталізувавши загрозу невеликими ударами, після ураження 8 липня – 9 цілей, у ніч на 9 липня – 14 цілей, а 10 липня – 13 цілей, СБС 11 липня уразили 28 суден!

Тобто досягнення нинішнього результату з вельми стрімким результатом щодо знищення російського танкерного флоту, – це класична риболовля, де ціль не підгодували, а залякали й скористалися панічними настроями, щоб масштабувати результат.

Вирішення проблеми

І тут я знову хочу нагадати про досвід проведення логістичного локдауну, який фактично розпочався ще в січні 2026 року і який повільно, але неминуче розширювався як якісно, так і кількісно.

Російське командування, втративши в січні 4 021, а в лютому 4 071 автомобілів, почало розуміти, що Україна переходить до сценарію знищення автомобільного транспорту. У березні втрати сягнули 6 068, а у квітні – 6 431 одиниць. Причому у квітні українські дрони вже літали над Донецьком і Макіївкою.

У травні втрати автотранспорту у РОВ склали 8 612 одиниць, а дрони літали над усією трасою М-14 та її відгалуженнями. У червні війська окупантів втратили рекордні 12 878 одиниць автотранспорту, що стало абсолютним місячним рекордом, а 22 червня було встановлено абсолютний добовий рекорд втрат – 626.

За минулі півроку російське командування не змогло вирішити проблему масштабованого логістичного локдауну, незважаючи на усвідомлення її наростання. Максимум, що вони змогли зробити, – це супроводжувати колони мобільними вогневими групами, що, у свою чергу, одразу ж викривало важливість "каравану", а також підставляло самі МВГ під удар. Також просто інтенсифікували трафік, тим самим збільшивши втрати.

Різниця ж із танкерами полягає в тому, що, на відміну від вантажівок і бензовозів, їх не так багато, а здійснювати захист в Азовському морі можливо або за допомогою авіаційної групи ударних вертольотів/винищувачів, або шляхом розміщення на самих танкерах вогневих груп.

Але тут одразу ж зростає ризик для самих ударних вертольотів, по яких може завдати удару вже сам дрон, а проти винищувача цілком дієвим виявиться метод розміщення ракети "повітря-повітря" з інфрачервоною ГСН, що на ближніх дистанціях перетворюється на смертний вирок для Су-30СМ. Вогневі групи на самих танкерах не дають гарантії повної безпеки, особливо під час нальотів у нічний час доби.

Таким чином, щоб вирішити проблему ударів по танкерах в Азовському морі, Росії не тільки не вистачає часу до повної ліквідації всього танкерного флоту, але навіть і можливостей, які б за собою не потягли ще більші втрати, але вже в інших категоріях.

Логістичний локдаун

Для загального розуміння того, що відбувається: зараз на тимчасово окупованому півдні України, як на його материковій частині, півострівній, так і морській (загальна площа подій, що розвиваються, становить 115 тис. км²), слід розглядати все, що відбувається, не як окремі операції, а як елементи набагато більшого пазла.

Логістичний локдаун, який зараз паралізував трасу М-14, що пролягає від Маріуполя через всю Запорізьку та Херсонську області, значно послабив рівень постачання РОВ у Південній оперативній зоні, що критично вплинуло на ефективність проведення противником наступальної операції.

Ізоляція Криму – це елемент цього глобального плану, а не його першопричина. Півострів у підсумку виключають як ефективний транспортний транзитний вузол для материка й обтяжують російське командування додатковим навантаженням – гуманітарною катастрофою на півострові.

Азовське море, яке залишається логістичною ланкою між материковою Росією та Кримом, а також тимчасово окупованим півднем України, також виключають з гри. Росія втрачає можливість не тільки забезпечувати Крим, Маріуполь і Бердянськ, обходячи трасу М-14, а й вивозити з окупованих територій продукцію, зокрема – зернові.

По суті, логістичний локдаун у 2026 році не тільки запроваджує найдієвіші санкції проти Росії у питаннях мародерства на тимчасово окупованих територіях, але й створює перший з 2022 року прецедент, коли РФ не зможе торгувати вкраденим українським зерном, адже вивезти його з півдня неможливо. Звичайно, РФ може почати гнати вантажівки з зерном аж до самого Таганрога, але ризики та очікувані рекорди втрат автотранспорту тоді лише зростуть.

Таким чином, ми говоримо не просто про якийсь ситуативний момент із перекриттям логістики, а про масштабний, цілісний план транспортної ізоляції всього півдня України – як материкового, так і півострівного та морського, що, у свою чергу, критично впливає як на боєздатність РОВ, так і на економіку окупантів.

Але що не менш важливо, за паралізацією судноплавства в Азовському морі може послідувати наступна фаза цієї операції – паралізація всієї портової інфраструктури російського Приазов’я, від Таганрога до Темрюка.

Висновки

Операція "логістичний локдаун", що розпочалася цього року, розширюється не лише кількісно, збільшуючи з кожним днем кількість застосовуваних засобів ураження, а й значно розширюючи ареал впливу.

Росія не тільки втрачає можливість повноцінно здійснювати постачання у свої війська, забезпечувати всім необхідним тимчасово окуповані території, а й вивозити награбовану продукцію.

Сумніваюся, що після втрати понад 100 суден в Азовському морі менш ніж за тиждень Росії вдасться в максимально короткі терміни знайти заміну, зафрахтувавши в інших країнах. Хто, дізнавшись про це, погодиться ходити в море "мертвих кораблів"?

Але найбільшою проблемою для РФ може стати саме паралізація судноплавної та портової діяльності від Таганрога до Темрюка, тим самим блокада пошириться на російські території з усіма наслідками, що з цього випливають, для міст, які живуть і виживають саме за рахунок моря.

Логістичний локдаун має початок – логістичний локдаун не має кінця.