ЗРК Hawk, ЗСУ Lvkv 90 чи ПЗРК RBS 70: які засоби ППО Швеція може передати Україні

У неділю, 11 грудня, міністр оборони Швеції Пол Йонсон на брифінгу в Одесі повідомив, що шведський уряд ухвалив рішення надати Україні дев'ятий пакет військової допомоги. Він зазначив, що новий пакет буде "на 50% масштабнішим за попередній" (який складав 287 мільйонів доларів США) і міститиме "засоби протиповітряної оборони, спорядження для ще одного виду ППО, а також зимову амуніцію для українських військових".

Жодної конкретики Пол Йонсон не назвав, тому OBOZREVATEL розбирався – які засоби ППО є на озброєнні у Швеції і які з них мають найбільші шанси опинитися в Україні. Цікаво, що у попередньому пакеті військової допомоги також фігурували засоби ППО, але теж без уточнення, які саме.

Засоби ППО Швеції

Швеція почала процес оновлення своєї системи ППО після агресії Росії проти України у 2014 році. В межах цього процесу були зняті з озброєння застарілі комплекси, а їхнє місце зайняли нові, більш сучасні. Насамперед йдеться про MIM-104 Patriot, чотири батареї (12 пускових установок) яких були закуплені у 2018 році і надійшли на озброєння Збройних сил Швеції у 2021-2022 роках.

Сьогодні ЗС Швеції мають на озброєнні повний спектр засобів протиповітряної оборони – від переносних зенітних ракетних комплексів (ПЗРК) ближньої дії з радіусом ураження 9 км до універсальних зенітних ракетних комплексів середньої і дальньої дії з радіусом ураження цілей понад 120 км.

Розглянемо їх усі, включно з тими, що були зняті з озброєння. За винятком хіба що MIM-104 Patriot, адже Україні на них розраховувати не доводиться як з політичних причин (на рівні НАТО досі не ухвалене принципове рішення про дозвіл передавати їх Україні), так і з практичних – Швеції вони потрібні самій.

ПЗРК RBS 70

RBS 70 – це шведський переносний зенітно-ракетний комплекс, призначений для ураження вертольотів, безпілотників та літаків противника, що летять на малій висоті.

Цей ПЗРК розробки шведської компанії Bofors Defence (зараз має назву Saab Bofors Dynamics) було взято на озброєння Збройними силами Швеції ще у 1977 році, відтоді він регулярно зазнає модернізацій та модифікацій. Актуальним на сьогодні є п'яте покоління установки, яке використовується з 2011 року під маркуванням RBS-70 NG.

RBS-70 NG має можливість автоматичного відстежування повітряних об'єктів, що забезпечує вищу ймовірність влучання і менше часу на навчання оператора. Нова система може експлуатуватися як в ручному режимі, так і дистанційно, виконуючи завдання протиповітряної оборони на стаціонарних позиціях.

Вага пускової установки разом з оптичним візиром та тепловізором складає 35 кг. Час розгортання установки у бойове положення займає лише 45 секунд, а час перезаряджання – менше 5 секунд. Випущена ракета летить зі швидкістю 2 махи і за ефективної горизонтальної дальності 9 км може влучати у цілі на висоті до 5 км.

Цікаво, що за необхідності ПЗРК може застосовуватись і проти наземних легкоброньованих цілей, оскільки бойова частина ракети, окрім того, що є осколковою, має і фугасну дію.

Починаючи з 2015 року ПЗРК RBS 70 широко використовуються в межах регулярних, багатонаціональних тактичних навчань НАТО з відпрацювання взаємосумісності ППО сухопутних військ Альянсу.

З переваг цього комплексу можна відзначити простоту використання (по суті, це менш потужний аналог британського ПЗРК Starstreak, який вже використовується Збройними силами України), а також його масовість – за весь час було виготовлено близько 18 тисяч ракет до RBS 70, більшість з яких так і не були використані.

RBS 23 Bamse

RBS 23 Bamse – це шведський зенітний ракетний комплекс малої дальності, розроблений компаніями Bofors та Ericsson Microwave Systems (зараз входять до групи Saab) і у 1990 році взятий на озброєння ЗС Швеції. Його завдання – забезпечувати мобільну протиповітряну оборону для наземних підрозділів від крилатих ракет, безпілотних літальних апаратів, гелікоптерів та літаків, що летять на малих висотах.

Пускова установка виконує функції центру керування ракетами, яких на установці розміщується 6 штук у транспортно-пускових контейнерах. Дальність польоту ракет становить 20 км, висота – до 15 км. Максимальна швидкість польоту – приблизно 900 м/с. Час перезаряджання 6-ти ракет складає 4 хвилини.

Для наведення ракет застосовується оптична система, а також моноімпульсна РЛС управління вогнем міліметрового діапазону Eagle (34-35 ГГц), яка піднімається на щоглі на висоту до 8 метрів. На щоглі також розташована антена радіолінії. Така висота забезпечує можливість прийняття даних цілевказування по радіолінії з базовою РЛС Giraffe AMB на відстані 10-15 км. Причому одна така РЛС Giraffe AMB одночасно може виконувати функції командного пункту та РЛС цілевказування для шести пускових установок ЗРК RBS 23 Bamse.

Пускова установка виконана у вигляді буксированого причепа й містить робочі місця для двох операторів. Час розгортання установки з похідного положення у бойове не перевищує 10 хвилин. За даними виробника, одна установка ЗРК RBS 23 Bamse здатна прикрити територію площею понад 1500 квадратних кілометрів.

За принципом роботи установка RBS 23 Bamse дещо подібна до американської ЗРК Avenger, про передачу якої Україні вже оголосили Сполучені Штати Америки.

Читайте також: Допоможуть закрити небо. Що відомо про ЗРК Avenger, які має отримати Україна

RBS 98 (IRIS-T)

RBS 98 – це шведське маркування дещо модернізованого німецького мобільного зенітного ракетного комплексу IRIS-T, створеного німецькою фірмою Diehl Defence. Принцип його роботи побудований на адаптації ракет "повітря-повітря" для використання їх у зенітних установках.

У шведському варіанті як шасі використані гусеничні транспортери Bv 410, а радар – шведський Giraffe AMB, встановлений на такому ж шасі. Задля полегшення пускової установки шведи відмовились від застосування транспортно-пускових контейнерів – ракети розташовуються на стандартних авіаційних пілонах (в оригінальній заводській версії IRIS-T базується на колісному шасі з пусковими контейнерами).

Цікаво, що контракт на постачання ЗРК IRIS-T Швеція підписала у 2013 році, але через згадані вище доопрацювання комплексу взяти його на озброєння вдалося лише у 2019 році.

Шведи замовили ЗРК у варіанті з ракетами малої дальності SLS (дальність 10 км, досяжність по висоті 5 км), але за необхідності комплекс може застосовувати і ракети середньої дальності SLM (дальність 40 км, досяжність по висоті 20 км). Тобто він є сумісним з усіма ракетами IRIS-T, у тому числі з тими, що вже використовують Збройні сили України.

Щоправда, враховуючи відносну новизну цього засобу ППО і ресурси, вкладені шведами у його модернізацію під своє бачення, ймовірність передачі його Україні чи будь-кому іншому виглядає малоймовірною. Тим більше, що черга за новими, більш сучасними німецькими установками IRIS-T вишикувалась на роки вперед, тому оперативно замінити їх шведам не вдасться.

RBS 67 / RBS 77 / RBS 97 (Hawk)

Упродовж півстоліття основу протиповітряної оборони Швеції становили американські ЗРК середньої дальності MIM-23 Hawk, прийняті на озброєння шведською армією під назвою RBS 67. У 1980-х ЗРК був доопрацьований до стандарту Improved Hawk і отримав позначення RBS 77. А у 1990-х роках комплекси пройшли ще один етап модернізації та отримали позначення RBS 97.

Однак їх поступово знімали з озброєння. Якщо наприкінці 1980-х років шведська армія мала 22 батареї комплексів Hawk, то станом на 2018 рік їх лишалося дві, а станом на 2022-й взагалі не фігурує жодної. З одного боку це значно збільшує їхні шанси опинитися в Україні, а з іншого – вони напевно потребуватимуть часу на відновлення та модернізацію.

Детально про них ми розповідали в окремому матеріалі.

Читайте також: Уже на бойовому чергуванні. Що відомо про ЗРК Hawk, які Іспанія передала для України

ЗСУ Lvkv 90 (CV9040 AAV)

Lvkv 90 (Luftvärnskanonvagn 90) – це шведська зенітна самохідна установка (ЗСУ), створена компанією Bofors Defence на базі шведського БМП Strf 90 для захисту від атак з повітря. Відома також під маркою CV9040 AAV. Її основне завдання – боротьба з гелікоптерами та літаками, але вона також може використовуватися для ураження наземних цілей.

БМП Strf 90 – це бойова машина піхоти на гусеничному ходу з дизельним двигуном потужністю 550 кінських сил. Після встановлення спеціального комплекту для плавання може бути амфібією. Броня захищає від малокаліберних бронебійних снарядів і осколків артилерійських снарядів. Також БМП оснащений системою захисту від зброї масового ураження та автоматичною системою пожежогасіння.

Візуально від БМП Strf 90 зенітна самохідна установка Lvkv 90 відрізняється наявністю радіолокаційної станції (РЛС), розташованої в задній частині башти. За функціоналом ЗСУ відрізняється збільшеним кутом піднесення 40-мм гармати, наявністю радара PS-95, системи управління вогнем UTAAS і системи управління ППО LuLIS.

Живлення гармати здійснюється з коробчастих магазинів на 24 патрони кожен. Гармата перезаряджається вручну за 20 секунд. Lvkv 90 стріляє програмованими неконтактними осколковими снарядами по повітряних цілях і снарядами HE-FRAG і AP по наземних цілях. Максимальна ефективна дальність ураження повітряних цілей становить 4 км. Може мати додаткове озброєння у вигляді спареного 7,62-мм кулемета.

ЗСУ Lvkv 90 оснащена сучасною системою управління вогнем, має систему ідентифікації "свій-чужий" і може відстежувати до 6 цілей одночасно. Максимальна дальність виявлення цілей радаром становить 14 км.

Серійне виробництво цих ЗСУ почалося у 1997 році, тоді ж її було взято на озброєння. З відкритих джерел відомо про придбання 25 таких установок для потреб шведської армії. Остання відома модернізація мала місце у 2016 році – було модернізовано 16 установок.

Цікаво, що Lvkv 90 не входить до систем протиповітряної оборони Збройних сил Швеції, а перебуває на озброєнні Сухопутних військ як мобільний засіб прикриття механізованих стрілецьких та бронетанкових частин з повітря.

За своїми характеристиками і принципом роботи ЗСУ Lvkv 90 подібна до ЗСУ-23-4 "Шилка" радянського виробництва і німецької ЗСУ Gepard, які вже є на озброєнні Збройних сил України.

Перспективи

Після того, як стане відомою конкретна марка засобів ППО, які Швеція передасть Україні, OBOZREVATEL розбере її більш детально. Наразі ж можна припустити, що це буде або щось зі старих моделей, або зняті з експлуатації, але ще не утилізовані ЗРК.

Очевидно, що про передачу нових сучасних засобів ППО не йдеться хоча б з тієї причини, що Швеція розташована у безпосередній близькості до держави-терориста Росії і змушена дбати насамперед про власну безпеку. Власне, в цьому і криється причина такої секретності щодо того, які саме засоби ППО передаються Україні, адже розкривати карти перед потенційним ворогом (Росією) ніхто не хоче.

Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!