Відео дня
ЗСУ могли б знищити угруповання РФ у Придністров’ї: Олег Симороз назвав дві вигоди
Рівень загрози для південного регіону України, зокрема Одещини, можна зменшити шляхом вирішення питання невизнаної Придністровської народної республіки та оперативної групи військ країни-агресора РФ, що базується на території цього анклаву. Знищення російського військового угруповання на території Молдови не стане важким завданням для Збройних сил України. До того ж воно є законною військовою ціллю України. Проте є певні умови, за яких така операція була б доцільна і корисна.
З проханням "зачистити" Придністров’я від російської військової присутності може звернутися до України керівництво Молдови. Водночас українська сторона повинна мати певні вигоди від цього. До прикладу, Кишинів міг би заплатити за операцію ЗСУ зброєю або дозволити українським захисникам забрати військові склади країни-окупанта на території ПНР. Водночас необхідно розуміти, що через те, що Придністров’я відрізане від Росії, будь-яка його підтримка з боку Кремля виглядає дуже проблематичною.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ветеран війни, громадський активіст, юрист Олег Симороз.
– Президент України Володимир Зеленський заявив, що місто Одеса є мішенню для країни-агресора Росії. За словами глави держави, після взяття Одеси ворог планує вийти на кордон із Молдовою та Румунією. Як ви оцінюєте ресурси противника задля досягнення цієї мети? Адже пригадаймо, що з початку повномасштабного вторгнення окупаційна армія не змогла захопити жодного обласного центру.
– Щодо того, що ворог не захопив жодного обласного центру, то тут дуже простий зв'язок: це пов’язано із мужністю і героїзмом наших українських військових і ЗСУ. Тому що такі наміри були і щодо Херсона, і щодо Миколаєва, Запоріжжя, Харкова, Києва, Сум, Чернігова тощо. І виключно дії ЗСУ завадили цим намірам і зробили такі дії росіян неуспішними.
Щодо слів першої особи держави про Одесу та Одещину, про вихід до кордонів з Молдовою та Румунією, то передусім у них наявна політична інформаційна частина. Підтверджувати такий намір ворога можна тим, що 12 років поспіль Росія про це говорить. Вони називають Одесу російським містом, постійно заявляють про прагнення його захопити.
Якщо подивитися на мапу бойових дій, то стає зрозумілим, що це, мабуть, найпримарніша частина з того, що у них може вийти. Якщо дивитися на всю лінію бойового зіткнення, включно з Білоруссю, то Одеса має вигідне ландшафтне, географічне положення. Вона відділена і морем, і лиманами біля Очакова. І це перетворює її на своєрідну фортецю. Без захоплення Херсона та Миколаєва росіяни не зможуть всерйоз думати про захоплення Одеси.
Захоплення Херсона та Миколаєва видається малоперспективним. Нині росіяни перебувають на правому березі Дніпра, куди відійшли внаслідок наших контрнаступальних дій. Річка Дніпро є потужним фактором стримування. Тому навіть про Херсон для них досить важко говорити.
Одеса може розглядатися росіянами виключно за рахунок суходолу. За роки повномасштабної війни ми вже зрозуміли, що в росіян немає сучасного флоту в Чорному морі. З акваторії моря, з берегів Криму до Одеси відстані невеликі, тому тут їхні великі кораблі малоефективні. Ми, фактично не маючи флоту, закрили це питання надводними і повітряними дронами. Плюс є ще й мінування в морі. Російський паритет у Чорному морі не відчувається, ворог не має тут ініціативи.
Отже, говорити можна багато. У Росії досі говорять про захоплення Львова – після стількох поразок, після стількох втрат.
Думаю, заява президента – це також відповідь західній пресі, яка посилалася на можливі дії наших Сил у Придністров’ї.
– За останніми оцінками, нині російське угруповання у Придністров’ї становить близько 1,5 тисяч військовослужбовців. Була інформація про те, що Росія має намір збільшити його до 10 тисяч. Якщо це дійсно станеться, як це позначиться на небезпеці, яку ми зараз оцінюємо?
– Звісно, це позначиться в негативний бік для нас. Але вони не мають на це ресурсу. Вони відрізані від Росії, вони не мають можливості реально поповнювати ці війська. Але глобально питання ПНР треба вирішувати, бо там перебувають війська.
Моя суб’єктивна позиція: рівень загрози, який є в цьому регіоні, в Одещині і не тільки, треба зменшувати. Для нас варіанти можуть бути різноманітні. Коли або Молдова офіційно звернеться до нас із цим проханням, або коли ми відчуємо, що російське угруповання в Придністров’ї несе загрозу нашій територіальній цілісності. І це логічно, адже у нас війна з Росією. Отже, це є абсолютно законною ціллю.
Якщо молдавська сторона не може там навести лад або не має такого наміру. Але ми зараз говоримо про терористичну країну – Росію, – яка завдає ударів по нашій країні.
Але тут треба зважати на прагматичну вигоду. В принципі, ця операція не повинна бути для нас проблематичною. Чисельності наших бригад вистачить на те, щоб це угруповання повністю знищити. Але ми не будемо охоронцями цієї території для Молдови. Нам потрібна вигода: або Молдова звертається і платить нам за це, бажано зброєю, або ми заходимо і забираємо усі склади. Але питання, чи буде можливість забрати ці склади неушкодженими. У цьому полягають два інтереси, обидва мають економічно-військову мету.
Тому що просто знищити росіян на цій території – це нібито цікаво, але в нас наразі немає ресурсу на те, щоб проводити таку операцію, не отримуючи якоїсь вигоди.
Якщо росіяни підуть на ескалацію в Придністров’ї, це закінчиться для них погано. Але загалом історія із збільшенням контингенту в ПНР виглядає смішно. За чотири роки повномасштабної війни Придністров’я залишається відрізаним регіоном. Вони навіть не мають можливості відправляти затриманих до Росії, бо користуються інфраструктурою Молдови. А Молдова висловлює нам свою підтримку у війні з Росією.
– Останнє запитання – якраз щодо підтримки України з боку союзників. Міністр оборони США Гегсет заявив, що США мають намір скоротити свій бюджет на закупівлю зброї для України 2026 року. За його словами, "мирне врегулювання шляхом переговорів" нібито відповідає найкращим інтересам України, Росії та США. Якщо дійсно допомогу США буде суттєво скорочено, наскільки поганою новиною це буде для нас? Можливо, до того часу можна очікувати ще більшого розвитку вітчизняного ВПК та активізації європейських партнерів? Якими є ваші оцінки?
– Ця заява очікувана і прогнозована, враховуючи ту позицію, яку загалом зайняв Білий дім. Цю заяву він зробив на слуханнях у Сенаті, тому вона має досить високий рівень.
Але до цього треба було готуватися. Це те, про що я постійно говорю. Все залежить від нашого оборонно-промислового комплексу. США не будуть воювати за Україну. Якщо ми хочемо виграти, це не буде перемога наших союзників і США. Коли офіційні посадові особи уряду і політична верхівка України говорять про те, що наш ОПК на четвертий рік повномасштабної війни завантажений на 33%, це свідчить про те, що процес рухається не в тому напрямку. Це критично мала цифра, яка не дасть нам можливості нормально існувати в умовах великої війни і давати опір ворогу.
У податковій системі ми не бачимо збільшення податків для найбагатших верств населення – ми бачимо протилежну тенденцію: збільшення податкового навантаження на працюючий клас, на робітників, на малих підприємців. У нас досі не проведено націоналізації стратегічних підприємств. Ми не шукаємо механізмів наповнення бюджету. Ми досі не можемо конфіскувати майно усієї проросійської шайки в Україні. Ми не дотискаємо санкційну політику.
Підсумовуючи, скажу, що нам треба змінюватись. Україна не може існувати так, як вона існує останні понад три роки. Оборонно-промисловий комплекс має бути заповнений на 100%, працювати у три зміни, 24/7. Це про країну, яка воює. Уряд має проводити політику, яка відповідає умовам воєнного стану.