Відео дня
ЗСУ стабілізувалися на Покровському напрямку, але треба бути готовими до всього: інтерв’ю з Олегом Симорозом
Силам оборони України вдалося стабілізувати ситуацію на найбільш гарячому напрямку фронту – Покровському, хоча російська окупаційна армія, як і раніше, продовжує тиснути на українські позиції. Противник фактично опинився в ступорі, не маючи успіхів і суттєвих просувань. Оголошене главою Кремля Володимиром Путіним триденне перемир’я до "дня перемоги" є черговим розіграшем, на який не варто зважати.
Що буде далі? Ворог, ймовірно, буде намагатися просуватися на нових ділянках фронту. Але для української армії вкрай важливо не лише ефективно оборонятися, але й наступати, адже жодна армія не вигравала, постійно перебуваючи в обороні. Вітчизняний оборонно-промисловий комплекс має бути завантажений не на 40%, а на 100%, а суспільство має усвідомити, що на перемогу повинен працювати кожен.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ветеран війни, громадський активіст, юрист Олег Симороз.
– На вашу думку, яких дій агресора можна очікувати після "сакральної" дати 9 травня, напередодні якої він не досяг мети повної окупації Донеччини? Чи припускаєте ви, що активність ворога буде спадати?
– На багатьох ділянках у ворога є певний ступор – відсутність успіхів, просувань, покращень. Це пов’язано з багатьма факторами, з їхніми втратами, з їхніми проблемами. Але передусім із нашою роботою – десь по складах, десь по логістиці. І з покращенням наших ліній оборони, фортифікаційних споруд та боєздатності наших підрозділів.
Але якщо ми візьмемо той самий Покровський напрямок, то там суттєві зміни. На жаль, протягом тривалого часу там була важка ситуація в плані стабілізації нашої оборони. Це тривало ще з Авдіївського напрямку. Нині цей напрямок все одно залишається важким, ворог дуже тисне, але вже можна говорити про стабілізацію нашої оборони.
Зараз буде черговий розіграш Путіна з так званим перемир’ям. Але це не просто авантюра. Після зриву великоднього перемир’я всерйоз на це відповідати якось недоречно. Натомість, за моєю інформацією, деякі наші підрозділи отримують накази про відкривання вогню лише у відповідь. Подібні накази були і на Великдень. Це свідчить про те, що ми лягаємо на цю риторику Путіна. Питання, чому стріляти лише у відповідь, коли вони самі не дотримуються цього перемир’я?
Що буде далі? Вочевидь, це будуть наступальні дії ворога, адже вони декларують повне захоплення Донецької, Луганської областей, але не тільки. У них є завдання просуватися далі. Як це буде лягати в контекст переговорного процесу і позиції США? Важко сказати, тому що насправді Вашингтон неоднозначно реагує на дії Росії, в тому числі на фронті, зокрема в межах ударів по нашій цивільній інфраструктурі, по наших містах. Тому не думаю, що в нинішніх умовах для Путіна це буде великою проблемою. Він буде продовжувати ці дії. Нам треба бути готовими абсолютно до всього – і до наступальних дій на існуючих ділянках фронту, і до небезпеки відкриття інших напрямків. Ми в стані війни. У нас понад 1,5 тисячі кілометрів фронту. Наша армія, наші резерви – ми маємо бути готові і сформовані.
Але тут я налаштований дещо скептично, оскільки, як повідомляє український уряд, наш ВПК завантажений на 40%. Це абсурд. Десь в окремих місцях ситуація покращується, але глобально є ціла низка проблем, які можуть зіграти з нами злий жарт.
– Які заходи мають бути зроблені на рівні держави в ситуації, що склалася?
– Потрібна мобілізація усієї країни. Ми маємо робити все, щоб наш військовий був захищений і мав засоби ураження. Бо дуже зручно сидіти на голові в піхотинця, спостерігати, як його рівняють із землею і удавати тут якесь цивільне життя. Це абсолютно лицемірна потворна позиція. Безперечно, необхідне 100-відсоткове завантаження оборонно-промислового комплексу, активізація усіх стратегічних підприємств під державним управлінням, націоналізація усієї стратегічної галузі.
І зміна підходів до формування держбюджету. Бо усе, що було за останні чотири роки, – це податкова кабала для нашого робітничого класу. Натомість країна досі не може дійти до прогресивної шкали оподаткування, за якою живуть країни-лідери світу, до адекватних податків на розкіш. Основна ноша податкового навантаження в межах роботи оборонно-промислового комплексу мала б лягти на великі бізнеси.
– Незважаючи на заяви кремлівських пропагандистів про повне "зачищення" Курщини, ЗСУ просунулися на новій ділянці. Чи вважаєте ви, що навіть такі немасштабні дії української армії на території ворога все одно дуже важливі, що вони стримують певну кількість армії противника?
– Я не буду коментувати Курську операцію, тому що вона зійшла до виходу з наших основних рубежів. Але для нас це важливо. Я б не відокремлював Курщину від інших ділянок фронту, адже будь-яке просування українських військ зараз для нас є важливим. Є просування на Харківщині в районі Липців підрозділу "Хартія" Нацгвардії.
Так, наші просування не такі великі, їх не можна назвати контрнаступом. Це тактичні дії. Але те, що ми демонструємо можливість нашого війська, нашої піхоти просуватися, – це дуже правильна ознака, і такі дії потрібно розвивати. Тому що найкраща оборона проти ворога, який на твоїй території, – це наступальні дії. Оборона важлива, але наступати ще важливіше. Той, хто не проводить наступальних дій у війні, на жаль, права на успіх мати не буде. Просто обороною війни не виграються.
– Тиждень тому помічник Путіна Патрушев сказав, що Одеса – "історично російське місто". Раніше він заявив, що у світовій геополітиці недооцінюється фактор сили тощо. Інші пропагандисти часто згадують про "новоросію". Фактично Кремль натякає на те, що він націлився також і на південь нашої країни. Як ви розцінюєте загрози, зокрема, з урахуванням накопичення ворожих військ на півдні?
– Патрушеву я б порадив менше вживати алкоголю. Пафос про "російське" місто Одесу – це, звісно, добре, але чогось ви за понад три роки широкомасштабної війни наблизитися до нього не змогли. Розкажіть, чому?
Думаю, найбільшу увагу тут треба приділяти Херсонщині, через яку можливе потенційне просування. Але є ще Миколаїв, Херсон під нашим контролем, розмежування відбувається по річці Дніпро. Вони говорять про Одесу, але подивіться на відстані. Говорити можна багато, але реальна історія для них – виключно суходолом.
Давайте говорити відверто: Росія втратила ініціативу в Чорному морі проти країни, яка не має флоту як такого, особливо після 2022 року, коли нам вдалося затопити певні кораблі, зокрема флагман "Гетьман Сагайдачний". Натомість ми показали, що масштаби Чорного моря дозволяють нам тримати контроль за рахунок наземних протикорабельних систем, і ми ракетами можемо потопити флагман чорноморського флоту "Москву". Ми провели дуже велику роботу, ми посилили також як повітряні, так і водні БПЛА.
Тож ворог не має можливості просуватися своїми засобами Чорним морем у бік України. Питання десантування чи вогневого контролю з кораблів до Одеси просто не стоїть. Залишається лише шлях суходолом. Це Херсон, це Миколаїв, а від Миколаєва ще по прямій понад 100 кілометрів. Тому я б не сприймав усерйоз слова Патрушева. Я б більше говорив про готовність наших рубежів і ситуацію на півдні країни, на Херсонщині.