ЗСУ врятували Слов’янськ із півночі: чи є у ворога план В? Інтерв’ю з Нарожним

Завдяки операції "Вівальді" Третього армійського корпусу місто Слов’янськ, а також уся Слов’янсько-Краматорська агломерація була врятована від наступу з півночі. Сили оборони фактично відрізали "клешні", якими російська окупаційна армія намагалася замкнути "пояс фортець". Чи є в агресора план В? Є щонайменше два варіанти розвитку подій: пройти Костянтинівку, ведучи міські бої, що вкрай складно, або штурмувати Слов’янськ, що не менш складно.

Щодо ситуації на полі бою, то наразі переваги не має жодна із сторін, а лінія фронту фактично не рухається. Водночас ворог напевно не полишатиме спроб активно діяти саме на Донеччині, зокрема, тому, що має можливість підживлювати свої підрозділі з тимчасово окупованої території. Також цілком реалістичними виглядають прогнози щодо масової мобілізації в Росії.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Павло Нарожний.

– Чи могли б ви оцінити значення операції "Вівальді", яку на Лиманському напрямку проводить Третій армійський корпус? Чи можна сказати, що завдяки цим діям реалізація планів ворога щодо захоплення усієї Донеччини відтермінована у часі?

– Насправді давати якісь оцінки важко. Я можу лише констатувати, що відбувається на цій ділянці фронту. Ворог застосовував тут свою стандартну тактику – будував "клешні". Тому що росіяни не могли зайти в лоб у Костянтинівку – вони загрузили в ній. Вони не могли взяти Слов’янськ. Так само – вони пройшли Сіверськ, а потім загрузили на підходах до Слов’янська. І почали будувати таку собі "клешню", забивати клин в нашу оборону.

Що сталося? Сталося те, що Третій армійський корпус цю "клешню" обрізав, вдарили в фланг з точки зору росіян. Таким чином вони, по суті, ліквідували небезпеку з півночі, яка була для Слов’янська, а також для всієї цієї агломерації в цілому. Наразі не можна сказати, що ця агломерація повністю убезпечена, але вже виглядає так, що цей план ворога обійти її з півночі, обрізати нашу логістику не буде реалізований.

– Тоді що, власне, залишається? Ми розуміємо, що ворог не відмовляється від свого головного плану, від свого завдання-мінімум – захоплення усієї Донеччини. Які інші варіанти в нього є зараз, як він може діяти? Чи є в нього план В?

– Він продовжує діяти. В них залишається варіант пройти Костянтинівку шляхом міських боїв. Це перше. Але для ворога це буде дуже важка задача, якщо вони взагалі зможуть це зробити. І другий варіант – спробувати штурмувати Слов’янськ. Але під Слов’янськом побудовані дуже гарні укріплення, з якими вони, вочевидь нічого зробити не зможуть.

У Костянтинівці наші Сили оборони також тримають оборону в промзоні. Тому все виглядає так, що план, який був у ворога, який зазвичай озвучувався у нас, а саме – до кінця року повністю захопити всю Донеччину і Луганщину – вочевидь, не буде виконаний.

Водночас продовжувати і намагатися тут діяти вони й надалі будуть. Чому так? Тому що на Донеччині у них найкраща логістика, дуже велика кількість автодоріг, залізниць, у них є склади в Донецьку і в Маріуполі, і це для них найбільш зручна ділянка фронту, на якій вони можуть намагатися наступати.

– У Росії відбулися так звані вибори. Раніше в експертному середовищі активно обговорювалося питання масштабної мобілізації в Росії саме після виборів, хоча, як відомо, указ про часткову мобілізацію є чинним в РФ з 2022 року. Чи вважаєте ви, що Кремль може піти шляхом накопичення ще більшої живої сили, ще більшого "гарматного м'яса", щоб, наприклад, піти в лоба на одне із міст, які сьогодні складають "пояс фортець"?

– Прогноз, на жаль, виглядає доволі реалістичним – про те, що в Росії посилять мобілізацію, по суті, з огляду на наявність цього указу. Тому що у них інших варіантів просто немає.

Стандартна тактика Путіна завжди полягає у тому, щоб піднімати ставки. Наприклад, вони відправили в бій 10 тисяч бійців, вони були втрачені, але натомість вони відправляють ще 20 тисяч бійців. Таким шляхом нескінченого підняття ставок вони намагаються здобути перемогу.

Тому вони будуть набирати ще більше людей, ще більше особового складу і кидати його в бій, аби таким чином намагатися пробити нашу оборону. Виглядає так, що іншої тактики чи стратегії у росіян немає. І, звісно, завдавати ударів по містах України. Адже ці нескінчені дронові атаки – це намагання компенсувати, по суті, відсутність будь-якого руху на фронті, з їхньої точки зору.

– Якщо взяти поточну ситуацію, поточний стан протистояння, як ви оцінюєте позиції сторін, на чиєму боці перевага саме на полі бою?

– Зараз на полі бою переваги немає ні в кого. Я думаю, що ми близькі до рівноваги. Так, є наше просування, ми можемо згадати Олександрівський наступ, ми можемо згадати операцію "Вівальді", але в цілому лінія фронту більш-менш стабільна вже, як мінімум, протягом року. Тобто якихось великих просувань немає, якоїсь суттєвої переваги немає, ані технологічної, ані в людському факторі.

Чому так сталося? Тому що ми перебуваємо в глухій обороні, ми наступаємо дуже обмежено, тобто це Олександрівський та Лиманський напрямки, про які я згадав, але на всіх інших ділянках фронту ми продовжуємо перебувати в глухій обороні.

Ця глуха оборона дозволяє нам перемелювати велику кількість особового складу, техніки ворога і завдавати ударів по їхніх тилах. Це і логістика, це і глибокі тили, це й знищення НПЗ тощо. Але сказати, що зараз у нас є якась перевага, не можна. Якби у нас дійсно була така перевага, ми б наступали. Ми б наступали на значних ділянках фронту, а не на таких відрізках, як Лиман, як Святогірськ. Тоді б йшлося про якийсь широкий наступ. Але такої переваги у нас наразі немає, і я не уявляю, звідки вона може взятися.

– А суто теоретично, в якому разі, за яких умов Сили оборони України можуть перейти в контрнаступ?

– "Контрнаступ" – це неправильний термін. Контрнаступ відбувається, коли нас захопили і ми по гарячих слідах відбиваємо наші втрачені ділянки.

А те, про що ви кажете – це наступ. Для того, щоб нам зробити масовий наступ, спочатку нам треба нівелювати ті ворожі засоби, які будуть знищувати наш особовий склад в разі такого наступу. Тобто треба оцінити те, що станеться, якщо ми будемо наступати.

До прикладу, можна уявити собі класичний наступ – оборона противника пробивається бронетехнікою, потім в оперативний простір заходить піхота, все захоплює тощо. Чому це нереально зробити? Тому що, якщо ми попросимо в союзників сотню танків і десь на певній ділянці підемо в атаку цією сотнею танків, нічого гарного з цього не станеться. Ми їх просто втратимо. Тому що там велика кількість мінних загороджень, велика кількість протитанкових засобів, дронів, артилерії ворога, яка буде масово це все знищувати.

Отже, для того, щоб цього всього не було, треба підірвати економіку ворога і знищити його військово-промисловий комплекс. Зробити так, щоб вони не могли виробляти всі ці засоби. Це єдиний шлях - спочатку знищити економіку, ВПК, а потім вже казати про якийсь наступ на фронті.

– Ви вже згадали про те, що ворог на тлі відсутності особливих успіхів на полі бою кошмарить українські міста, завдаючи ударів з неба. Звісно, на тлі цих атак дуже оптимістичною виглядає новина про успішний приклад застосування перехоплення реактивного дрона новим перехоплювачем SPYS. За вашими оцінками, чи можна буде наростити виробництво цих дронів в достатній кількості, щоб повністю перекрити спроможності Росії?

– Наростити виробництво ми зможемо, але питання стоїть в ціні. Чи витягнемо ми це з економічної точки зору. Тому що такі дрони будуть значно дорожчими за дрони, які були раніше. Наразі важко давати оцінки. Якщо це буде дрон на електричному двигуні, як зараз показують, то зростання вартості буде незначним. Але якщо дрон буде на реактивному двигуні, то це означатиме значне зростання вартості, це в рази дорожче. Такий дрон подорожчає у 5-6 разів. Тому поки що важко давати якісь оцінки і прогнозувати, що саме станеться і якими дронами ми будемо завдавати ударів.