Відео дня
ЗСУ знищують один стовп влади Путіна, другий падає сам. Що показали рейди в Бєлгород. Інтерв’ю з Крамаровим
Рейди "диверсантів" – російських добровольців у складі ЗСУ – до прикордонної з Україною Бєлгородської області Росії продемонстрували, що каральна машина країни-агресора (силовики) виявилася нездатною до дій у ситуації реальної загрози. Вона є одним із не надто надійних стовпів, на яких тримається путінський режим у РФ.
Участь українських Сил оборони в процесі звільнення Росії від диктаторського режиму не є доцільною. Проте вони методично знищують другий стовп Кремля – його окупаційну армію, зокрема в Бахмуті. Ворог вичерпує тут свої резерви й поступово створює умови для ЗСУ, які можуть вклинитися в його оборону й піти в наступ. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив офіцер резерву ЗСУ, військовий експерт Андрій Крамаров.
– Чи вважаєте ви, що рейди, подібні до проведених російськими добровольцями у складі ЗСУ в Бєлгородській області РФ, можуть відбутися і в інших прикордонних регіонах країни-агресора? Наскільки це доцільно саме з військової точки зору? Наприклад, для того, щоб відволікати сили ворога напередодні контрнаступу української армії?
– Вже є інформація про те, що ворог буде перекидати частину своїх військ із тимчасово окупованої території України на прикордонні території РФ. Як я розумію, це буде Курська, Брянська та Бєлгородська області.
Події останніх 48 годин (інтерв’ю записувалося 24 травня. – Ред.) показали, що органи, які мають забезпечувати правопорядок, цілісність кордону, та збройні сили, які мають швидко реагувати на виклики збройної агресії, виявилися абсолютно інертними. В національній гвардії Росії велика чисельність, тим не менше, ми бачимо, що вони чекали більш як добу, поки підтягнуться якісь там регулярні війська.
Причому вони виклали абсолютно картонне відео, що нібито генерал особисто керує проїздом БМП. З військової точки зору, це смішно. Також хочу звернути увагу, що генерал Лапін був у формі, яка не є статутною в російській армії.
Ця ситуація була дуже показовою. При тому, що вона досі не завершилась. Бійці добровольчих формувань, що складаються з росіян, які декларують своєю ціллю звільнення Росії від путінського режиму, продовжують викладати фото й відеодокази їхньої бойової роботи на території РФ. І це триває.
Також з’являється поки що не підтверджена інформація і про те, що схожі групи почали заходити на територію Курської області. Ця ситуація не добігла свого кінця.
Будь-яка диктатура спирається перш за все на свій каральний апарат – поліція, нацгвардія, ОМОН тощо. І вони демонструють свою повну нездатність опору не лише людям зі зброєю, але навіть із прапорами в руках. Отже, є всі підстави прогнозувати, що спротив може досягти успіху.
Якщо є частина населення Росії, яка хоче долучитися до цього процесу, то їм показали, що всі передумови для успіху в них є.
– Представник Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що у війні вже стався переломний момент. За його словами, головна стратегічна ціль Росії на сьогодні – зберегтися у нинішніх кордонах. Чи вважаєте ви, що сьогодні Україна може становити настільки велику загрозу для країни-агресора, що та може втратити певні регіони? Чи може це стати метою номер один української армії?
– Суто військова площина полягає в тому, що й досі дуже велика частина нашої території перебуває під окупацією. За різними оцінками, тут ворог має близько 400 тисяч осіб особового складу плюс велику кількість техніки. Як показали рейди, здійснені на територію супротивника, дійсно все боєздатне, що є в РФ, наразі перебуває на тимчасово окупованій території України. На їхній території власних резервів у них практично немає.
Основне завдання усіх наших Сил оборони – це саме деокупація. Ми не країна-агресор. І пояснювати нашому суспільству, чому наші солдати мають брати участь і гинути в якихось битвах, щоб спровокувати Росію до розвалу, мені здається некоректним.
Питання в тому, що своїми перемогами, по суті, знищенням російської армії, випадає один із важливих стовпів, на яких тримається влада в Росії. Другий їхній стовп, внутрішній каральний апарат, також демонструє свою недієздатність. Не будемо також забувати про сильний санкційний і політичний тиск на Росію. Отже, в сукупності усі ці фактори можуть запустити в РФ децентралізаційні процеси. Це і регіони Кавказу, і сходу тощо.
– Останнє запитання – щодо перспектив контрнаступу і того, що відбувається зараз у Бахмуті. Чи припускаєте ви, що саме Бахмут може стати тією точкою докладання зусиль української армії, яка стане основною під час контрнаступу? Чи, можливо, це недоцільно з військового погляду?
– Остаточний план і головний напрямок нашого контрнаступу, можливо, десь і дискутований, можливо, є кілька планів. Але це залежить від великої кількості факторів. Зокрема, я більш ніж упевнений, що ці рейди, які наразі відбуваються в Бєлгородській області, зокрема дають багато додаткового аналітичного й розвідувального матеріалу, який також буде додатково врахований під час нашого наступу.
Зважаємо також і на той факт, що ми досі продовжуємо накопичувати західну техніку, бронетехніку, боєкомплект для всієї ракетної артилерії та бронетехніки. Плюс ми бачимо, як активно почала рухатися вся ця історія з наданням нам тактичної авіації, винищувачів F-16, які також можуть дуже стати у нагоді. Ми бачимо, що строки, які озвучували ще місяць-півтора тому, почали стрімко зменшуватися. Мій прогноз – ми зможемо почати використовувати таке озброєння до кінця літа.
Отже, суха логіка. Якщо зараз на території нашої держави перебуває близько 400 тисяч особового складу армії Росії, якщо, за даними американської розвідки, в боях за Бахмут вони втратили 100 тисяч, то не можна сказати, що вони взяли це місто. Вони просто вщент зруйнували його. Тепер там утворилася велика сіра зона. І на це ворог витратив 25% від тієї чисельності військ, яка в них є зараз. Уже не говорячи про кількість техніки, яку вони там втратили.
Тут супротивник вичерпує резерви, плюс, як вони кажуть, їм треба перекидати сили з Бахмута на якусь прикордонну територію. Відповідно, в сукупності ці фактори можуть призвести до того, що на певній ділянці фронту – Бахмутський, Донецький напрямок – вони вичерпаються настільки, що створяться гарні передумови для того, щоб, підтягнувши резерви, ЗСУ вклинились в оборону супротивника і далі продовжили свій рух.