Блог | Видеть своих детей — это самое дорогое, а не деньги: главная проблема военных-добровольцев
Будьте первыми в курсе главного – подпишитесь на Новини на OBOZ.UA в Google
Реформа службы
Я не буду комментировать реформу от Минобороны, потому что еще раньше писал, что в этом вопросе есть только плохие и еще худшие решения. Но кое-что у меня все же вызывает удивление и непонимание.
Далее текст на языке оригинала.
Останні років 7 слово реформи в Україні дорівнює роздати гроші. Те, що питання служби в ЗСУ прирівнюють до грошового забезпечення, і викликає в мене здивування.
Ось у мене в контракті написано до завершення військового стану. І таких багато. Бо ми були добровольцями. Це було про ідею. Для нас служба стала тягарем, але не тому, що мало грошей. А тому що це вже 5 рік. Для таких військових найбільша проблема – це неможливість бачити свою сім'ю. У багатьох її вже і немає. Але бачити своїх дітей, бути з ними – це найдорожче. Немає таких коштів, які можуть це замінити. Ті, хто всі ці роки на передовій, просто потребують відновлення. Психологічного оздоровлення, яке в першу чергу може надати сім'я. Не бачити, як виросли твої діти за 4 роки, не може бути компенсоване грошима.
Далі, за останні роки в ЗСУ абсолютно знецінений факт добровольця. Той факт, що ти з ідейних мотивів захищаєш країну, нічим не вирізняє тебе від бусифікованого наркомана чи алкаша. Ви всі одиниці бойового чисельного складу. І в цьому є відчуття приниження та зневаги.
Тому, на мою думку, в "реформі" треба глибше розуміти коріння проблем. Якщо б я пропонував зміни, то я б грошове забезпечення більше зосередив на залученні іноземців, тоді як для тих, хто служить з 2022 року я б зосередив саме на відпустці і відновленні. Якщо б 2 дні на передовій давали б тобі плюс 1 день відпустки, то це мотивувало б більше чим плюс 100-200 тисяч гривень. Бо не все в житті вимірюється грошима.
Ще одне важливе – це мотивування добровольства. Добровольці мають мати визнання, відрізнятись. Не грошовим. А статусом. В ЗСУ мають цінити тих, хто прийшов добровільно. І в суспільстві теж. Закріплення цього статусу, інше ставлення, створення додаткових переваг у виборі місця служби, навчання, розвитку – можливо знову стимулює прихід нових добровольців.
На завершення дам коментар свого друга, офіцера, який постійно в зоні бойових дій: "за ці роки я майже не бачив свою сім'ю, і вона в мене розвалилась. Жінка знайшла собі нового заброньованого чоловіка, а діти бачили мене максимум раз-два на рік. Тепер мені пропонують збільшити грошове. А по факту, вони просто збільшують мої аліменти, покращують життя моєї колишньої і її нового чоловіка, а діти як не бачили мене так і не бачать."
