Блог | Глаз Саурона Углегорской ТЭЦ – мы как на ладони у врага

Вражеский минометчик немного поспешил – мина легла на перекрестке секунд за 15 до того, как мы уехали.

На полном газе рулим в облако пыли и сгоревшего пороха, сверху еще летит мусор, поднятый взрывом. Видимость некоторое время нулевая.

Дальше наша машина, как дельфин из воды, выпрыгивает из облака на ясную дорогу, и несется изо всех сил.

Мы считаем секунды – сколько нужно, чтобы точно восстановить наведение миномета и ударить повторно. К счастью, вторую мину даже не услышали.

Далее текст на языке оригинала.

Око Саурона – така найперша асоціація, яку викликають труби Вуглегірської ТЕЦ. Їх висота – близько 300 метрів.

З них видно, як ми переміщаємося за багато кілометрів від електростанції. Практично усі ключові перехрестя – як на долоні, і російським мінометникам та гармашам є багато роботи, полювати на наші автівки.

Вуглегірську ТЕЦ ми втратили кілька тижнів тому. Бої йшли навколо, її оточували, по самій станції завдавали увесь можливий спектр вогневих ударів.

Тепер це око Саурона, навіть два.

***

Села дуже похмурі.

Я бачу розтрощені хати, розбиті вулики, худобу, чиї хазяї втекли або загинули і людей, чия худоба втекла або загинула. Бачу дарма засіяні ниви, кинуті садки.

Трави буяють навколо, ховають поневічені будинки, ховають горе. Влітку не може бути сумно!

По-справжньому розруха зацарює тоді, коли спаде листя, тоді цей край буде виглядати воістину моторошно.

І все ж на село знаходиться одна чи дві людини, котра вперто не їде нікуди.

Бачив, як вранці за кілометр від передової бабця продає молоко солдатам коло дороги. По цій дорозі регуярно б'ють з мінометів.

Мінометники стріляють сюди по координатах, їм за горою навіть не видно, що обабіч дороги стоїть згорблена стара жінка з відерцями.