Блог | Меньше погибших в килзоне: как роботы становятся новой пехотой

Там, где еще вчера должен был бежать солдат, сегодня может ехать железная коробка с боеприпасами, турелью или носилками для раненого. И главный вопрос уже не в том, будут ли работы на фронте. Они там есть. Вопрос острее: скольких людей они реально могут заменить? Украина движется к этому не из любви к технологичности. Это не "робо-футуризм", а вполне действенная стратегия выживания страны, которая воюет против врага с большим мобилизационным резервом.

Далее текст на языке оригинала

Якщо росія може довго закидати в топку війни "штурмове м’ясо", Україна мусить відповідати асиметрично: менше людей у посадках - більше машин. Міністр оборони Михайло Федоров у квітні цьогоріч сформулював це майже, як військову доктрину: "Наша мета: 100% фронтової логістики мають виконувати роботизовані системи". За даними Міноборони, лише в березні українські військові здійснили понад 9000 місій із використанням наземних роботизованих комплексів (НРК), а в першому півріччі 2026-го держава планувала законтрактувати їх вже 25 000 - удвічі більше, ніж за весь попередній рік.

Де солдата вже можна прибрати з "нуля"

Найреальніша зона майже повної заміни людини  - фронтова логістика. Підвезти воду, боєприпаси, батареї, їжу, інструменти, засоби зв’язку, винести пораненого, поставити міну, підвезти заряд до позиції, провести розвідку маршруту. Усе це раніше означало, що людина мала вийти на прострілювану дорогу, у посадку або сіру зону, де FPV полюють на все тепле й рухоме. Тепер ці маршрути вже проходять машини.

І тут головна перевага робота не в тому, що він "розумний". Часто він не дуже розумний. Головна перевага в тому, що він не має матері, дітей, крові, страху. Він може згоріти, застрягти, перекинутися, бути розібраним вибухом. Це боляче для бюджету, але не для живих. Саме тому наземні роботи сьогодні найкраще працюють не як заміна всього війська, а як "ризикопоглиначі". Вони забирають на себе найтупіші й найсмертельніші задачі: доїхати туди, куди людині краще не йти. Українські НРК дешевші багатьох західних аналогів. За даними The New Voice of Ukraine, приміром, естонські системи можуть коштувати 200-300 тисяч євро й працювати переважно в тилових районах, тоді як українські роботи стартують приблизно від 5-6 тисяч доларів, а повністю оснащені системи зі Starlink, цифровим зв’язком і батареями можуть коштувати до 20 тисяч доларів. Є й одноразові наземні "камікадзе" до 5000 доларів, здатні нести до 10 кг вибухівки.

Тобто у фронтовій логістиці відповідь уже майже очевидна: замінити можна не 10 і не 20 відсотків людської роботи, а в ідеалі більшість найризикованіших виходів. Чи 100%? На папері так. У реальному болоті, під РЕБом, у воронках і з розбитими дорогами - ні, не завтра.

Чи можна замінити штурмовика?

Ще донедавна відповідь була проста: дрони можуть допомагати піхоті, але не можуть брати позиції. Бо позицію, як учили класики війни, треба "зайняти ногами". Проблема в тому, що у 2025-2026 роках самі "ноги" почали змінюватися. У липні 2025 року 3-тя окрема штурмова бригада повідомила, що її бійці провели штурм і взяли росіян у полон, використовуючи FPV-дрони та наземні роботи. "Вперше в історії: російські солдати здалися наземним дронам. У квітні 2026 року президент Володимир Зеленський заявив, що українські НРК разом із дронами вперше від початку війни провели штурмову операцію без участі піхоти. "Українські військові змогли взяти позицію "виключно з допомогою безпілотних платформ",- заявив Зеленський. Трохи згодом, за повідомленнями  United24 Media Україна провела операцію біля Куп’янська, де застосовувала ударні дрони з гранатометами, вибухові дрони, наземні платформи й термобаричні засоби для знищення укріплень.

Це не означає, що завтра штурмовика замінить робот-гуманоїд із кіберпанківською щелепою. Людиноподібний робот на фронті - це поки цирковий акробат: складний, крихкий, енергозалежний і надто дорогий. Значно реалістичніша форма "робопіхоти" не схожа на людину. Це гусенична платформа, квадрокоптер, ретранслятор, наземний колісний камікадзе, безпілотна турель, дрон-розвідник, баражуючий боєприпас. Війна не зобов’язана копіювати людське тіло. Вона шукає форму, яка дешевше виживає під вогнем.

Але важлива межа залишається. Дрони можуть зачистити, подавити, підпалити, змусити здатися. Та утримання території, перевірка підвалів, робота з цивільними, контроль полонених, облаштування позицій, ремонт, зміна тактики на місці, моральна відповідальність за рішення: тут людина ще довго буде незамінною. Австралійський генерал у відставці та військовий аналітик Мік Раян сформулював це тверезо: "Немає технології, яка повністю замінює всі попередні технології". Він нагадав, що навіть революційний довгий лук не скасував усе, що було до нього.

Тому чесна відповідь така: на окремих ділянках фронту штурмову роботу вже можна тимчасово провести без піхоти. На найнебезпечніших напрямках у 2026 році українські сили, за словами командира підрозділу NC13 Миколи "Макара" Зінкевича, планували замінити роботизованими системами до 30% персоналу. Але 100% заміни піхоти по всій лінії фронту поки немає. І, найімовірніше, найближчими роками не буде.

ШІ, бойові дані й "когнітивка" війни

Робот без даних - це дорога радіокерована тачка. Справжній прорив починається тоді, коли роботи різних мастей, сенсори, карти, відео, алгоритми, розпізнавання цілей і логістика зшиваються в одну бойову систему. У січні 2026 року Україна запустила Brave1 Dataroom разом із Palantir. Це захищене середовище для тренування й тестування моделей штучного інтелекту на реальних бойових даних. Міноборони пояснювало, що платформа дає українським defence-tech компаніям змогу тренувати, тестувати й валідувати моделі: від виявлення та класифікації повітряних цілей до алгоритмів автономного перехоплення.

Reuters у березні 2026 року писало, що Україна відкриває доступ до бойових даних союзникам для тренування ШІ дронів. Йшлося про регулярно оновлювані набори даних, зокрема мільйони анотованих зображень і відео з бойових польотів. У травні Reuters також повідомляло про зустріч Зеленського з CEO Palantir Алексом Карпом і про те, що понад 100 компаній залучені до тренування більш ніж 80 моделей ШІ для виявлення повітряних загроз. Це важливо не лише для красивого слова "автономність". У майбутній війні перемагатиме не той, у кого один найрозумніший дрон. Перемагатиме той, у кого тисячі дешевих систем швидко бачать, передають, порівнюють, навчаються й діють у зграї. Не "один робот замість одного солдата", а "роєсистема замість небезпечного людського виходу".

Тут з’являється новий тип фронтового поділу праці. Людина все ще вирішує, але машина дедалі частіше шукає, підказує, доставляє, переслідує, несе вибухівку, ретранслює зв’язок або приймає перший удар. Солдат стає не тільки стрільцем, а й диригентом маленького металевого гурту. Його зброя: не лише автомат, а планшет, антена, батарея, тепловізор і доступ до даних.

Окупанти теж роботизуються, але по-своєму

Було б небезпечно думати, що технологічна перевага України попереду назавжди, а росія не вчиться. Так, вона це робить повільніше, грубіше, часто через шалені втрати, але робить. І її модель інша: маса + централізація + копіювання успішних практик. Foreign Policy Research Institute нещодавно писав, що у 2025-му російська армія скоротила відставання від України у використанні безпілотників, зокрема через масштабування елітних підрозділів БПЛА, таких як "Рубікон" і "ГРОМ Каскад". Водночас ці кроки не стали вирішальними і не дали прориву на центральному напрямку восени 2025 року.

"Рубікон" - елітний російський дроновий підрозділ, який створив серйозні проблеми українським силам. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський зазначав, що росія планує збільшити сили безпілотних систем до 165 000 осіб до кінця 2026 року. Це, скажу вам, дуууже багато. Тож це вказує на те, що росія не просто "завалює м’ясом" фронт. Вона намагається зробити власний дроновий хребет. Так, людський ресурс для кремля досі дешевий політично. Але навіть кремлівські геронтозаври бачать, що без роботизації їхня армія перетворюється на легку мішень.

Що кажуть фінанси?

На перший погляд, роботизація армії страшенно дорога. Потрібні заводи, батареї, камери, захищений зв’язок, РЕБ-стійкість, ремонтні групи, навчання операторів, програмісти, дата-центри, полігони, стандартизація, закупівлі без бюрократичного болота. Один робот мало що вирішує. Потрібна ціла "робоферма війни": виробництво, сервіс, боєкомплект, логістика, навчання, оновлення софту.

Але порівнювати треба не "робот проти солдата". Солдат не безкоштовний. Його треба знайти, мобілізувати або мотивувати контрактом, навчити, екіпірувати, годувати, лікувати, рятувати, ротаційно замінювати. І держава платить не лише до бою, а й після. В Україні одноразова допомога родинам загиблих захисників становить до 15 млн. грн., і ця сума фігурує в законодавчих змінах 2025-2026 років.

Для сухої арифметики: один повністю оснащений український НРК за 20 тисяч доларів, навіть, якщо взяти грубо - це в рази менше, ніж 15 млн. грн. компенсації. А якщо робот за 5000-6000 доларів виконав кілька логістичних рейсів, куди раніше ходили двоє людей під FPV, то це вже не просто техніка. Це страхування життя з космічною доданою вартістю. Міноборони вже уклало 19 контрактів на 11 млрд. грн. із виробниками НРК. Якщо розділити цю суму на 25 000 систем, виходить орієнтовно 440 тисяч грн. за одиницю в середньому, хоча реальна ціна сильно залежить від типу платформи й комплектації.

FPV - ще дешевші. "Копійчані" дрони за 500-1000 доларів палять техніку, яка коштує в сотні і тисячі разів більше. За даними Сил безпілотних систем України, ураження однієї цілі дроном в середньому обходиться в 850 доларів. Це і є математика війни на виснаження: не треба мати дорожчу зброю, треба мати кращий курс обміну вартості.

То скільки людей можна замінити?

• Фронтова логістика: потенційно до 70-100% найризикованіших рейсів можна передати роботам. Саме тут мета міністра Федорова про 100% виглядає не фантастикою, а складною, але логічною державною програмою.

• Евакуація поранених: часткова заміна, можливо 30-70% у сприятливих умовах. Робот може забрати пораненого з небезпечного відрізка, але не завжди зможе надати допомогу, витягнути з підвалу, оцінити стан, зупинити кровотечу або ухвалити складне рішення під обстрілом.
• Розвідка, спостереження, коригування: тут дрони вже замінили величезну частину людського ризику. У багатьох випадках людині більше не треба лізти очима в посадку, бо туди летить камера.
• Штурм укріплень: поки що точкова заміна. Окремі операції без піхоти вже можливі й зафіксовані. Але масштабувати це на весь фронт важко. Потрібні тисячі платформ, стабільний зв’язок, взаємодія повітряних і наземних систем, саперна підтримка, точні дані, а після зачистки все одно часто потрібні люди.
• Утримання території: найменш замінна сфера. Робот може чергувати, стріляти, спостерігати, навіть тримати позицію певний час. Atlantic Council згадував заяву українських військових про наземний дрон із кулеметом, який 45 днів виконував бойову місію на позиції, проходячи обслуговування і перезарядку кожні 48 годин. Але тривале утримання району, організація оборони, гнучке реагування, контакт із місцевістю і людьми поки залишаються людською справою.

Тому стратегічна відповідь така: повністю замінити солдата - анріел. Дрон замість солдата - міф, якщо уявляти армію без людей. Стратегія виживання стає реальною, якщо йдеться про інше: прибираємо людину з тих метрів землі, де її найпростіше вбити. Саме там сьогодні народжується нова формула війни: солдат вирішує, машина ризикує. І для України - це не футуризм, а реальність на зараз і шлях до перемоги.