Блог | Остановит ли Россию украинская ракета в многоэтажке Воронежа?

Існування будь яких об’єктів Всесвіту завжди має свої закони. Весь "життєвий" цикл нашої планети, з самого початку існування, безумовно підкорявся нормам, правилам, обмеженням та законам. Астрономічним, фізичним, хімічним, біологічним… З появою людини розумної з’явилися соціальні закони, у відповідності до яких проходив розвиток людства. Саме Homo sapiens став першим (і останнім) видом живих істот, який, з самої своєї появи, намагається порушувати чи змінювати закони, забезпечивши тим самим еволюційний розвиток та прогрес свого виду.

Чим складніше ставало людське суспільство, тим більше з’являлося законів, які намагалися регламентувати його розвиток та поведінку окремих членів. Кожен мав свої права та обов’язки, які чітко окреслювали можливі рамки поведінки того чи іншого громадянина у межах, які відповідали його соціальному статусу.

Кожна держава/територія мала свої закони, які багато у чому перекликалися між собою, але й мали свої відмінності та особливості, які певною мірою провокували конфлікти та територіальні спори, які закінчувалися війнами та захопленням або втратою територій тією чи іншою стороною конфлікту.

З еволюцією засобів ведення війн геометрично почала зростати кількість жертв серед мирного населення. Врешті решт, коли кількість людських втрат у війнах стала дорівнювати сотням тисяч, виникла потреба регламентувати і засоби ведення війн, як крайнього прояву соціальної агресії. Ніхто не намагався перетворити людство на суспільство абсолютних пацифістів, розуміючи, що війни – це, нажаль, одна із складових розвитку цивілізації. Але неймовірні за масштабами людські втрати у смертоносних війнах XVII-XIX століть призвели до появи у 1889 році першої з Гаазьких конвенцій. Перша світова війна, що розпочалася за 15 років після цього, продемонструвала повну недієвість запроваджених правил: сторони не виконували жодних прописаних вимог.

Після завершення Другої Світової Війни, наймасштабнішої трагедії людства з мільйонними жертвами, у 1949 році були прийняті чотири Женевські конвенції, які стали основою для Міжнародного гуманітарного права.

Перша Женевська конвенція присвячена поліпшенню долі поранених і хворих у діючих арміях. Друга Женевська конвенція стосується долі військових, поранених на морі. Третя Женевська конвенція регулює правила поводження з військовополоненими. Четверта Женевська конвенція захищає права цивільних осіб.

Загалом до виконання Женевських конвенцій та її додаткових протоколів, що були прийняті у 1977 та 2005 роках, приєдналося 196 країн світу. Норми та правила ведення війн стали практично першим загальноцивілізаційним законом. Порушуючи ці норми, країна-порушник ставить себе поза законом і не може вважатися міжнародним суспільством, як цивілізована країна.

1954 року срср ратифікував Женевські конвенції. Після його розпаду росія оголосила себе правонаступницею совєтів, а отже, визнала себе стороною міжнародних договорів, підписаних срср.

Але вже у 2019 році росія вийшла з Першого протоколу до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, блокуючи роботу Міжнародної гуманітарної комісії зі встановлення фактів своїх злочинів у Сирії та згодом в Україні. Однак навіть частковий вихід рф із механізму Женевських конвенцій не означає зняття відповідальності з країни-агресорки за порушення норм міжнародного гуманітарного права та воєнні злочини під час війни в Україні.

Нажаль, немає таких міжнародних законів, які б дозволяли цивілізованому суспільству стирати з поверхні Землі країни, які нагло та абсолютно свідомо порушують норми та правила цивілізації. Публічна страта злочинців на площі під аплодисменти та схвальні вигуки натовпу, на превеликий жаль, залишилася у далекому минулому. Тому у сьогоденні росія під керуванням свого схибленого диктатора відчуває (поки що) себе абсолютно безкарною і продовжує практику кривавих військових злочинів та порушень Женевської конвенції, звівши спробу знищення цілої цивілізованої української Нації у ранг хоробрості та військової звитяги московських орків.

З перших днів збройної агресії проти України кремль порушував і продовжує порушувати усі можливі норми Міжнародного гуманітарного права. Численні факти катувань та масових страт, зґвалтування, мародерство, примусова мобілізація, депортація цивільного населення. Список злодіянь московської орди за неповні п’ять місяців війни вражає своїм звірством, безглуздістю та повною відсутністю у злочинців будь яких людських якостей. "Друга армія світу" виявилася збіговиськом звичайних примітивних злодіїв, насильників та крадіїв, для яких ні людські ні Божі закони не писані, або не читані. Навіть базові. Годі вже й казати про Четверту Женевську конвенцію, яка стоїть на захисті прав цивільних осіб.

Російські окупанти свідомо і навмисно порушують норми та правила ведення війн, намагаючись таким чином зламати спротив українського суспільства. Не досягши будь яких серйозних результатів у ході військових дій та отримавши жорстоку відповідь від захисників України, кремль вирішив застосувати проти українців тактику терору та геноциду. Для звинувачень у злочинах, які вчиняє окупант, достатньо проаналізувати час та місце щоденних ракетних обстрілів території України. Вночі, коли мирні люди сплять по своїх домівках, окупанти спрямовують свої ракети у "спальні райони" міст, а вдень – у місця скупчення мирного населення – офісні та торгівельні центри.

Харків, Маріуполь, Кременчук, Часів Яр, Миколаїв. Загальну кількість жертв від таких "точкових" та "прицільних" ударів російських злочинців важко підрахувати в умовах війни. Три тисячі ракет, які вже випустила росія по українським мирним містам, мали своєю головної ціллю не військові об’єкти та угрупування ЗСУ. В першу чергу, на прицілі злочинців опинилися мирні цивільні українці, жінки, діти, вбиваючи яких росія повністю розписується у своїй звірячій сутності без будь яких залишків моралі та цивілізованості.

Міжнародний кримінальний суд готується пред'явити росії звинувачення про злочини росії в Україні вже цієї зими. Але самим українцям від цього анітрохи не легше. Росія не зупиниться, бо інакше не може. Без застосування масового терору та геноциду проти української нації кремль вже не вбачає ніяких можливостей для досягнення навіть маленької частки своїх примарних цілей.

А українці, мабуть все ж таки - нажаль, настільки цивілізована нація, що не може собі дозволити відповісти ворогові його ж "монетою". Тим більше, що отримана американська та європейська зброя дозволяє завдавати ударів глибоко в тилу країни-агресора. Як би забігали московіти, якби, наприклад, наша ракета зруйнувала житлову багатоповерхівку у Ростові або Воронежі? Якби проклятим оркам довелося хоронити своїх дітей та матерів, попередньо витягуючи їх по частинам з під завалів зруйнованих будинків? Чи продовжували б вони так само веселитися на своїй крові, як веселяться на нашій?!!

Та ми, українці, не звірі, ми не воюємо з жінками та дітьми. Бо є моральні норми та правила, врешті решт – Женевські конвенції. Ми не маємо права їх порушувати, бо ми – люди! Захисники України роблять все можливе і неможливе, щоб не наносити шкоди цивільному населенню навіть за рахунок військової необхідності. І саме це відрізняє нас від звірів, які вилізли зі своїх отнорків і намагаються перетворити навколишній світ на таку ж саму смердючу помийну яму, на яку вже перетворили свою власну країну – росію.