Блог | Спасать Путину лицо или набить морду?

Останні дні були позначені кількома важливими подіями, що засвідчили наростаючу міжнародну солідарність з Україною. Якби ми мали таку солідарність починаючи з 2014 року, то, можливо, не було б агресії в лютому 2022, але це вже інша тема. І ще одне застереження. Прізвище путін я вже давно вживаю не для означення певної особи, а більш широко - для означення країни, яку ця особа уособлює.

Отже ініційовані українською владою численні візити голів іноземних держав, парламентів та урядів, міністрів, інших високопосадовців, які мали можливість на власні очі бачити військові злочини російської федерації, а також робота вітчизняних та зарубіжних журналістів і моїх колег-перекладачів, які різними мовами розповідали про ці злочини світовій спільноті, почали давати перші результати.

Світ, який досі не помічав звірств російської вояччини в Ічкерії, Грузії, Сирії, Африці, зрештою, на тих же окупованих територіях Криму, Донецької та Луганської областей, наче схаменувся. В Україні вже працює безпрецидентно чисельна група слідчих та експертів Міжнародного кримінального суду. 42 країни заявили про готовність приєднатися до позову України проти рф. Депутати Європарламенту ухвалили резолюцію, що закликає створити спецтрибунал для справ про воєнні злочини росії в Україні. Ще раніше на користь такої ініціативи висловилися лідери низки країн, також у світі почався процес визнання військовим злочинцем особисто президента рф. Над плюгавим господарем кремля виразно

замаячила тінь Слободана Мілошевича.

Наївно було б сподіватися, що за таких обставин не заметушаться друзі кремля. Буквально щойно, з посиланням на МЗС Індії, з'явилося повідомлення, що "глави МЗС країн БРІКС підтримали ідею переговорів між Україною та рф і висловили занепокоєння наслідками війни. "Занепокоєннями" нас не здивуєш, ми про них з 2014 року тисячі разів чули, а от для невтаємничених варто з'ясувати, що то за звір такий БРІКС. Цю досить специфічну організацію було утворено 2006 року під час петербурзького(!) економічного форуму первісно як БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай). У 2011 році до цієї четвірки додалася Південно-Африканська Республіка, а водночас до її назви літера "С". А тепер увага! Останнє голосування ГА ООН (7 квітня ц.р.) резолюції про призупинення членства росії в Раді ООН з прав людини: Бразилія, Індія, ПАР - утрималися, Китай і, звісно, сама рф - проти. Отаке "занепокоєння".

А що ноги "занепокоєння" ростуть з кремля, свідчить та обставина, що синхронно з ним вигулькнула заява голови фракції лдпр у держдумі,члена переговорної групи з Україною леоніда слуцького (хто не знає його як політика, можливо, пригадає як героя скандалу, звинуваченого кілька років тому трьома журналістками у сексуальних домаганнях). Так от цей слуцький заявив буквально таке: "Не виключаю, що здоровий глузд переможе, і переговорний процес відновиться. Це сьогодні залежить від тих, хто бере участь у переговорах з боку Києва".

О, ця залізна іржава логіка імперії: продовжувати вбивати, катувати, гвалтувати, грабувати і водночас звинувачувати, мовляв, це Україна відмовляється від їхніх "мирних" ініціатив.

Поки МЗС України, за словами його речника, вивчає мирну ініціативу і висловлює вдячність Італії (і це абсолютно правильна лінія поведінки з боку владних структур), як давно уже відставний дипломат маю можливість сказати, що запропонований поетапний (на кшталт горезвісної "формули Штайнмаєра") план у певних моментах дивовижно збігається з побажаннями путіна, оприлюдненими 22 лютого ц.р., тобто напередодні запланованої ще в середині січня агресії.

Після зізнання Президента України, що французький колега пропонував йому погодитися на мир ціною деяких поступок, дивуватися не доводиться. Знайдеться чимало політиків, готових потримати в дзьобах лаврову гілку, здобути славу миротворців, а водночас позбутися проблеми й зайнятися звичним бізнесом. Такі завжди були й будуть. Що ж, маємо дякувати і вивчати пропозиції.

Важливо зосередитися на іншому, виходячи з елементарної логіки. Росія зацікавлена в переговорах. Що добре для росії, те погано для України, і навпаки. Зупинитися на півдорозі означало б дати ворогу можливість перепочити, перегрупувати сили і знову вдарити.

Згадаймо першу чеченську війну, хасав'юртівські угоди, а потім другу чеченську війну, і все стане на свої місця. Сьогодні ми маємо безпрецидентну солідарність, яку - за всіх зусиль політиків, дипломатів, урядовців, журналістів та інших - здобули Україні передусім її Збройні Сили. Іншого шансу може не бути. Карфаген має бути зруйнований.