700-тисячна армія Путіна в Україні: ворог виснажує українців чи виснажується сам? Інтерв’ю із Симорозом

Нині на території України перебуває майже 700-тисячна російська окупаційна армія, повідомив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Навіть зважаючи на те, що ці сили розтягнуті уздовж 1200 кілометрів лінії фронту, це дійсно дуже багато. Але справа в тім, що їхня чисельність регулярна. Ворог усвідомив, що зазнає колосальних втрат в Україні, і просто почав поповнювати своє військо з урахуванням цього факту. Величезний людський та фінансовий ресурс країни-окупанта дає змогу це робити.

Аби досягти успіхів на полі бою, противник застосовує тактику часів Другої світової війни, що полягає в атаках з флангів та створенні котлів. Саме через це важка ситуація склалася в районі Торецька. Силам оборони України необхідно переглянути тактику, залучити додаткові людські ресурси та забезпечити ефективні лінії оборони, щоб не втратити населені пункти і дороги, що мають стратегічне значення. У ситуації, коли ворог вочевидь зробив ставку на посилення дронових атак на столицю, Україні треба терміново реагувати на актуальні загрози.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ветеран війни, громадський активіст, юрист Олег Симороз.

– Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський повідомив, що чисельність російської окупаційної армії, яка нині перебуває на території України, становить майже 700 тисяч. Водночас загальна протяжність лінії фронту також дуже велика – близько 1200 кілометрів. На вашу думку, така чисельність ворожого війська – дійсно велика проблема для нас?

– Це дійсно велика цифра, але на це питання потрібно дивитися ширше. Росія – дуже ресурсна країна за мобілізаційним показником. Ми це бачимо на полі бою. Вже четвертий рік регулярно російські війська вдаються до тактики наступальних дій, у яких передусім використовується людський ресурс. Саме тому дуже часто така тактика призводила до катастрофічних втрат.

Але цифра російських військовослужбовців, які перебувають в Україні, є регулярною. Ворог чітко усвідомив, що його підрозділи мають бути заповнені, щоб нав’язувати якісь бойові дії. Хоча публічно вони цього не визнають, але визнали, що втрати великі. Вони змирилися з тим, що втрачають дуже багато на території України. Але, враховуючи людський ресурс Росії, вони можуть це собі дозволити. Росія забезпечує поповнення війська. Передусім завдяки диктатурі, завдяки тоталітарній машині режиму, але не тільки.

Давайте будемо відверті. Якщо ми подивимося на мотиваційні умови фінансового забезпечення окупаційного війська, то вони набагато вищі, ніж у нас. І насправді великий відсоток мобілізаційного потенціалу ворога слабкий на полі бою, не має мотивації іншої, окрім фінансової, але вони через цю фінансову мотивацію ідуть, заповнюють посади і беруть участь у бойових діях.

Це велика проблема. Цієї кількості ще недостатньо для бліцкригів і тотальної великої війни за три дні, про яку Росія любила розповідати, але ця стабільність дає їм можливість просуватися. І, на жаль, вони просуваються на багатьох напрямках.

– Нині непроста ситуація склалася на кількох ділянках фронту, насамперед поблизу Торецька. Там ворог намагається зробити котел, напівоточення. Чи вважаєте ви, що ситуація там зараз дійсно важка?

– Так, безперечно. Там дуже важка ситуація, яку однозначно потрібно вирівнювати. Часів Яр, Костянтинівка, стратегічні дороги – все це веде до дуже нехороших історій, які вже були. Нам немає куди відступати. Все, що позаду, має стратегічне значення. Ми бачимо, що погіршилася ситуація на Бахмутському напрямку, а це несе загрозу для напрямку Торецька, Костянтинівки.

Думаю, це пов’язано з низкою проблем, передусім із тактикою. Росія у перші дні широкомасштабної війни починала з тактики великих колон, що для них коштувало, навіть за їхніми мірками, неадекватних втрат. Тому вони перейшли на тактику часів Другої світової війни, тактику Манштейна, німецьких маршалів і фельдмаршалів, про яку написано дуже багато книг. Вона полягає в ударах з флангів і створенні котлів.

Отже, ця тактика не нова. Відомо й безліч методів, як з цим боротися – військова книжка розповідає, як протидіяти цим речам. Але на це потрібен ресурс, потрібна грамотна тактика, потрібні інженерні фортифікації, ешелоновані лінії оборони і виснаження ворога. Тому що на ці флангові удари ворог витрачає більше, ніж у класичному наступі.

Ворогу дійсно можна завдати ураження, але в нас дуже велика проблема в тактиці. Ми не бачимо логічних дій нашого командування, не бачимо застосування військової науки. Потрібен людський ресурс і фортифікаційні споруди. Про яку оборону може йтися, якщо у нас немає людей?

По 45 днів люди перебувають на передових позиціях – це не про оборону. Навіть якщо за таких умов солдат вціліє, психологічно він вже буде виведений з ладу як бойова одиниця. Солдат може там перебувати до 5 днів, в ідеалі 3 дні, і ротуватися. Наше командування досі не може цього зрозуміти.

Дронова ситуація також ускладнює евакуаційні і ротаційні заходи. На жаль, по дронах ворог переважає. Сирський розповідав, що росіяни переважають тільки по дронах на оптоволокні, а по FPV-дронах ми маємо перевагу, але насправді це не так.

– За інформацією президента Зеленського, останнім часом окупаційна армія помітно активізувалася, щодня відбувається близько 200 атак на добу. Також очевидно, що ракетно-дронові атаки на столицю України суттєво почастішали та стали більш потужними. Ми часто говоримо про те, що ворог веде війну на виснаження. Але чи не вважаєте ви, що в такий спосіб він виснажується сам?

– Ні, я б точно не називав це виснаженням. Він чітко усвідомив ціну виснаження Києва, економічну складову столиці. Навіть те, що пів мільйона людей втомлені після цих ударів, на жаль, відображається на нашій економіці і на нашому загальному стані. Столиця важлива для нашої країни в контексті життєдіяльності усієї України. Зокрема, це пов’язано з оборонно-промисловим комплексом.

Вочевидь ворог це розуміє. Він хоче знизити рівень життя у столиці, зробити її максимально непридатною для життя та небезпечною. Ворог має на це ресурс. Так, у них немає високоточної зброї, немає зброї, яка не потрапляє в зону ураження наших ПРО та ППО, але вони запускають велику кількість зброї і будуть її нарощувати.

Коли вони вдвічі збільшили кількість "Шахедів" під час атак, зокрема на Київському напрямку, то побачили результат. Експеримент себе виправдав. Тому зараз абсолютно свідомо вони йдуть на збільшення потужності ударів, удвічі, втричі. У Росії є замовлення для заводів, вони мають заводи, де виготовляють "Шахеди", а також будують завод у Північній Кореї.

У цій ситуації ми повинні змінюватися. Ми маємо бути адаптованими під ці атаки. Враховуючи проблеми з допомогою від західних партнерів, ми маємо бути готовими розраховувати на власні сили. Це можна зробити, маючи нормальний оборонно-промисловий комплекс, а не заповнений на 33% від потужності. Також мають поступити на озброєння свої системи ППО та ПРО – у нас є ракетні програми. Треба розвивати усі види зенітного озброєння, які вражають "Шахеди". Їх також має бути багато. Ми часто не бачимо цього результату, тому що поки що неспівмірна кількість зеніток та "Шахедів".

Також необхідно розвивати сучасні технології. Зокрема, дуже добре зарекомендували себе FPV-дрони дальнього ураження великих висот, які працюють проти "Шахедів". Це має бути масово і на цьому має бути кому працювати. Впираємося в цифри.

Наші Повітряні сили насправді роблять велику роботу. Навіть сьогодні (23 червня. – Ред.) по Києву було збито більшість балістичних цілей. Але є ураження. Ворог проривається через нашу ППО. Це дуже негативна тенденція, і вона йде на збільшення. Отже, має бути чітка реакція з поставленим завданням, як змінити ситуацію. Для цього потрібні кошти, а також чітке розуміння, що оборонно-промисловий комплекс не може бути заповнений на 33%.

Кошти є. Треба оподатковувати олігархат, займатися націоналізацією і конфіскацією російського майна. У нас досі російські політики сидять у парламенті. Ми говоримо із Заходом про посилення санкцій, про конфіскацію російських активів, але самі приклад не показуємо.

Отже, нам потрібні зміни, зміни і зміни. Уже недостатньо про це просто говорити і констатувати факт. Потрібні реальні дії.