Буферна зона, миротворці ЄС і зупинка війни: Селезньов поділився прогнозом

Чи може в Україні бути створена 40-кілометрова буферна зона? Ця ідея, озвучена в Європі, на перший погляд виглядає привабливою, однак шанси на її реалізацію практично дорівнюють нулю. По-перше, навряд чи знайдуться країни Європи, готові відправляти свої контингенти в Україну. По-друге, без попередньої угоди про припинення вогню така місія означає перетворення миротворців на "смертників". У цій ситуації єдиним дієвим інструментом зупинення війни є насичення Сил оборони озброєннями і технікою.

Що стосується ситуації на фронті, то, незважаючи на те, що Сили оборони України домоглися певних успіхів у районі Покровська та на Запорізькому напрямку, йдеться про реакцію на ворожі спроби проривів. Масштабного контрнаступу очікувати не слід. У найближчій перспективі на цій найгарячішій ділянці фронту можливе протистояння у форматі "тянитолкай". При цьому результат боротьби за Покровськ і Мирноград безпосередньо залежить від ресурсів обох сторін.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Яка ваша думка щодо європейської ініціативи про створення 40-кілометрової буферної зони? Наскільки це реалістична пропозиція, наскільки цей захід може допомогти у встановленні режиму припинення вогню, враховуючи далекобійність засобів ураження?

– Безумовно, така ініціатива має право на існування, але, з огляду на нашу реальність, я абсолютно впевнений, що ні. Насамперед, наші європейські партнери всі як один заявляють про те, що вони не готові відправляти в статусі миротворчих сил своїх військовослужбовців, навряд чи вони в якійсь найближчій або середньостроковій перспективі змінять свою позицію. Усі реально бояться загибелі військовослужбовців своїх армій.

Розмова про 40-кілометрову буферну зону, безумовно, це історія дуже хороша, бо певною мірою це мінімізує втрати не тільки військових, а й цивільного населення, яке перебуває в районі цієї буферної зони від впливу ворожих артилерійських снарядів, керованих авіаційних бомб. Але я думаю, що все-таки це розмови заради розмов.

Найефективніший дієвий спосіб зупинити цю війну – це накачування українських Сил оборони достатньою кількістю засобів і озброєнь, тому що єдиний аргумент, який сприймають і на який рефлексують і Володимир Путін, і його оточення, - це аргумент сили. Все інше – миротворчі ініціативи, саміти, семінари, круглі столи, політичні заяви – не працює. Єдиний формат, за якого можлива зупинка кровопролиття – це досить дієвий аргумент української армії у вигляді озброєння, техніки, боєприпасів, спеціального обладнання та технологій, які дадуть нам технологічну перевагу на полі бою.

– Словосполучення "буферна зона" або "санітарна зона" дуже часто використовується країною-окупантом. Чи є тут різниця в поняттях? Буферна зона, про яку говорить Європа, і буферна зона, про яку говорить Кремль, це одне й те саме?

– За великим рахунком, що таке буферна зона? Це дистанція, випалена земля, де, по суті, не повинно знаходитися нікого і нічого, яка створює можливості для відповідних реакцій у разі агресії і спроб переходу сил противника в наступ на тій чи іншій ділянці фронту крізь буферну зону.

У принципі, це завдання зараз ставить Путін перед своєю армією в частині створення буферної зони на території Харківської, Сумської та Чернігівської областей. Час від часу про буферну зону говорять і деякі європейські дипломати. Але знову ж таки, бажання може бути, але технічно його реалізувати неможливо.

Мій досвід 2009 року під час перебування у складі сил KFOR на території Косова свідчить про те, що де-факто створення буферних зон абсолютно нераціональна, непрактична історія. Безпосередня присутність миротворчих сил і засобів на території зони ведення бойових дій, щоб у такий спосіб самою своєю присутністю стабілізувати ситуацію і не допустити ризиків виникнення нових витків ескалації – це так. Але стояти суцільною стіною між двома ворогуючими сторонами, за умови, що сторони не досягли угоди про припинення вогню –, це означає робити з миротворців смертників.

Кейс миротворчості здатен реалізуватися в разі досягнення відповідних угод. На якій платформі угода? ООН не працює. У Радбезі ООН путінська Росія і Китай. Тому ця тема абсолютно без варіантів на просування.

Під прапором НАТО, як це було в Косово? Так само нереально – путінська пропаганда буквально божеволіє, розповідаючи про те, що вони за жодних умов не погодяться на присутність військовослужбовців країн Північноатлантичного Альянсу як миротворців на територію України. Інші посередники, китайці чи білоруси? Так вони абсолютно чітко декларують свою позицію в цьому протистоянні. Вони вже точно не можуть бути рівновіддаленими від сторін конфлікту.

У рамках якихось двосторонніх угод у мене була надія на "коаліцію рішучих", але, як бачимо, час минув, а рішучих якось поменшало. Зараз ми все частіше чуємо заяви європейських лідерів про те, що вони не готові відправляти свої війська на територію України, зокрема в ролі миротворчих сил. Якась матеріально-технічна допомога, допомога розвідувальною інформацією – так. Але я не бачу передумов до інших варіантів, що впливають на ситуацію на полі бою.

– Судячи з карт бойових дій, українські воїни просунулися в районі Покровська і на західному напрямку Запорізької області. Звичайно ж, ці новини дуже тішать, але чи можемо ми розраховувати на те, що контрнаступальні дії можуть бути масштабовані?

– Безумовно, ні. Якщо ми говоримо про район бойових дій південніше від Степногірська, то там маленький тактичний епізод – було звільнено інтернат південніше цього населеного пункту. Причому парадоксальність ситуації полягає в тому, що коли російські штурмовики зайшли на територію цього об'єкта, інформації про захоплення цих територій в офіційних джерелах не було. Відповідні зміни на карті бойових дій були відображені тільки DeepState.

Те ж саме стосується і процесів, які нині відбуваються в районі Покровська. Так, деякі контрнаступальні дії тактичного рівня українські Сили проводять. Бої точаться досить ефективно, і не тільки вздовж наших позицій у районі Покровська та Мирнограда. Ми трохи відтіснили росіян на північний схід, тобто деякі просування є.

Але фактично ці заходи пов'язані з ліквідацією тієї самої інфільтрації російських військ, які віддалилися просунутися аж до Золотого Колодязя і Веселого. Але за фактом це заходи стабілізаційного характеру. Говорити, що вони здатні кардинально, на оперативно-тактичному рівні змінити ситуацію на полі бою, я б не ризикнув.

Величезну кількість ресурсів противник зосередив у районі Покровська і Мирнограда, щонайменше, 110 тисяч. Плюс додаткові ресурси ще перекидаються, зокрема на північ Сумської та північ Харківської області. Думаю, що в найближчій перспективі ми навряд чи побачимо якісь кардинальні зміни в частині звільнення наших територій.

– Який ваш прогноз щодо Покровська та Мирнограда?

– У районі Покровська і Мирнограда й надалі триватиме такий-собі "тягнитолкай", і результат цього протистояння безпосередньо залежатиме від ресурсів. Те, що противник бажає захопити Родинське, те, що він бажає просунутися від Удачного на північ, щоб перерізати основну магістраль Павлоград-Покровськ, це очевидно. Чи вдасться йому це зробити, лише час покаже. Але в принципі навіть без фізичного перерізання траси, якщо супротивник зможе захопити населений пункт Родинське і просунутися на захід від нього, звідти за допомогою артилерії і дронів він зможе тримати під вогневим контролем основну магістраль, за допомогою якої ми забезпечимо наш гарнізон, що знаходиться і в Покровську, і в Мирнограді.