Чому Захід дає Україні десятки, а не сотні танків та чому заговорив про продовження війни? Інтерв’ю з Жироховим

У риториці керівництва Сполучених Штатів щодо військової допомоги Україні почала переважати політична складова, адже у Вашингтоні вже готуються до чергових президентських виборів. Там говорять про продовження війни 2024 року та анонсують подальше посилення української армії. Але всього озброєння і техніки, що було надано Україні, недостатньо для того, аби перемогти у цій війні. Зокрема, українська армія отримує десятки танків і бронетранспортерів, у той час як для перемоги потрібні сотні.

Коли постачання будуть саме такими, це можна буде розглядати як певний знак: Захід нарешті погодився на те, що країна-окупант Росія повинна програти. Поки що такої готовності, на жаль, немає. Український ВПК має безліч чудових розробок, проте для їхнього втілення також потрібні шалені фінансові вливання, а отже, також згода Заходу. Проте є й позитивні очікування. Зокрема, касетні боєприпаси, які отримала Україна, вже змінили ситуацію на фронті. Винищувачі F-16 також суттєво посилять позиції українських захисників. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Михайло Жирохов.

– Військовий оглядач видання The Washington Post Девід Ігнатіус заявив про те, що сьогодні адміністрація США розглядає імовірність продовження війни в Україні наступного року. Власне, очевидно, що цього року війна не закінчиться. Але експерт також зауважив, що у Вашингтоні працюють над створенням українських "сил майбутнього". Отже, ми бачимо, що на Заході готуються до тривалої війни. Раніше неодноразово озвучувалися оцінки, що Захід не готовий до програшу Росії у цій війні. Чи бачите ви такі ознаки, зокрема, з огляду на останні оцінки і заяви? Яка військова допомога Україні чітко показала б, що ось настав момент, коли Захід почав робити усе, аби Україна перемогла?

– Очевидно, що з наближенням виборів у Сполучених Штатах війна в Україні набуває політичного забарвлення. Тому зараз діятимуть здебільшого не військові, а політичні чинники. Той самий Байден буде вимушений більше зважати на внутрішню політику США, аніж на зовнішню.

Зброя, яку вони анонсують як військову допомогу зараз – касетні боєприпаси, винищувачі F-16 – очевидно, що вона вкрай потрібна. Адже у нас є величезна проблема в тому, що демографічно ми програємо Росії. Воювати за нас ніхто не буде, а втрати особового складу, яких ми зазнаємо зараз, за такого наступу, критичні. На поновлення потрібен час. Так, є мобілізаційний ресурс, але його неможливо одразу ввести в бій.

Поки що всі ці озброєння, які надаються невеликими партіями, дуже мало впливають на перебіг бойових дій. Якщо танки, бронетранспортери тощо будуть надаватися нам не десятками, а сотнями, тоді можна буде говорити, що Захід повністю перейшов до тактики того, щоб ми перемогли Росію. Поки що цього немає.

Наприклад, нам передають 30 американських танків Abrams, 80 танків Leopard. Це не та кількість, яка впливає на щільність і перебіг бойових дій.

– Втім розвивається український ВПК. Ми бачимо, який великий крок він зробив, зокрема, в плані виробництва дронів, БПЛА. Чи можна очікувати, що ми навіть за такого рівня західної підтримки все ж таки за певний час поступово зможемо самі впоратися із завданням повного звільнення окупованих територій?

– Розумієте, розвиток оборонно-промислового комплексу – це гроші, гроші і ще раз гроші. Тому ми можемо говорити що завгодно, що ми можемо побудувати 5-10-20-30 безпілотників, але те, що ми повністю фінансово залежні від західних союзників, це очевидно.

Тому розвиток оборонної промисловості України буде залежати лише від того, наскільки наша країна матиме фінансову підтримку. Очевидно, що власних коштів у нас немає. Зокрема, через те, що дуже впало виробництво сталі, сільгосппродукції. Втрата Маріуполя, припинення дії зернової угоди тощо.

Розробки є, ми постачаємо якісь снаряди, але зараз цього недостатньо. Без фінансових вливань ми не зможемо це зробити і через три, і через п'ять років. Бо потрібні величезні фінансові ресурси.

– Запитання щодо Криму. Ми бачили показову спецоперацію – висадку українського десанту в Криму на День Незалежності. Зрозуміло, що це насамперед пропагандистська акція. Втім ми бачимо, що на півострові для окупанта вже немає спокою. Незважаючи на те, що далеко до того, щоб український солдат ступив на кримську землю, в Криму мало не щодня вибухає якийсь військовий об’єкт ворога. За вашими оцінками, коли українська армія дійде до Кримського перешийка або коли вийде до Азовського моря, чи з’явиться у нас реальна можливість звільнення півострова? Якщо буде звільнено Крим, чи можна буде говорити про справжній перелом у війні?

– Про військове звільнення Криму вже не говорить навіть президент. У вечірньому зверненні 27 серпня він сказав: "Ми вийдемо на адміністративні кордони Криму, і далі росіяни побіжать самі". Можна зрозуміти, що розглядається певний невійськовий шлях.

Але це велика омана. Тому що, на моє переконання, росіяни будуть триматися за Крим до останнього, незважаючи на те, що це буде економічно невигідно, невигідно з військового погляду. Але з позиції внутрішньої стабільності в РФ Крим їм потрібен.

Говорити про те, що ми зможемо вийти на адміністративні кордони Криму поки що зарано. Ми бачимо, як тяжко йде наступ. Звісно, найближчим часом може бути зрушення в наш бік. Поки що може йтися про Токмак, про Бердянськ. Звісно, вихід до узбережжя Азовського моря дасть змогу завдавати вогневого ураження по всій території Криму. Власне, така можливість у нас є і зараз, бо ми маємо і британські Storm Shadow, і французькі Scalp.

Але дуже непроста ситуація є і буде саме з Кримом. Тому про суто військовий варіант звільнення Криму я б особисто не став говорити. Є дуже багато різних факторів, які будуть на це впливати.

– Президент Зеленський анонсував "потужний вересень". За його інформацією, Україна очікує на нові пакети військової допомоги, на додаткові гарантії безпеки. Також наша держава візьме участь у кількох важливих міжнародних заходах. Чи вважаєте ви, що вже найближчий місяць чи два може відбутися щось досить знакове на фронті?

– Так, взагалі може бути. Але говорити про те, що 1 вересня нам дадуть танки, а 3 вересня вони підуть у наступ – це занадто оптимістично. Тому що потрібно формувати нові бригади, потрібні люди, які пройдуть бойове злагодження. Навіть якщо 1 вересня надійдуть танки, то найближчі місяці вони напевно не можуть бути використані на фронті.

Якщо наш президент впевнений у тому, що Україна отримає якусь потужну підтримку у вигляді, наприклад, тих самих боєприпасів, то ще, звісно, позначиться на фронті. Так, надання касетних боєприпасів для артилерії змінило характер бойових дій. Може бути, що нам або пообіцяли, або вже дають касетні боєприпаси до HIMARS. Тоді так, вони можуть бути використані просто зараз. Але з бронетехнікою та авіацією інша ситуація – її не можна почати використовувати одразу.

Отже, швидко змінити ситуацію може лише збільшення боєприпасів та якщо вони будуть кращі за попередні. Тому що очевидно: для підготовки людей на нову техніку потрібен час.